Рішення № 5595419, 25.04.2008, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

справа № 2-83/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2008 року. Вільногірський міський суд

Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Кудіній Н. І.

з участю: представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача Чередниченко С. В. третьої особи державного нотаріуса Канюга О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ВАТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» про визнання договору застави нерухомого майна недійсним, треті особи у справі: державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори, Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Техпромсервіс», ліквідатор ТОВ «Техпромсервіс» - арбітражний керуючий Чеснова Наталя Володимирівна, ОСОБА_9,

ВСТАНОВИВ:

07.02.2005 року позивач звернулася в суд з позовом, в якому зазначила наступне.

27 травня 2003 року, в м. Вільногірську, між нею і відповідачем був укладений договір застави № 010/07/213-02, у відповідності до умов якого, вказаним договором забезпечувалися вимоги кредитного договору № 400-02 від 02.12.2002 року, який укладено між відповідачем і ТОВ «Техпромсервіс» на суму кредиту 220 000 гривень.

Відповідно до вказаного договору застави, вона передала в заставу відповідачу належне їй нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Вільногірськ, АДРЕСА_1, вартість якого складала 97 500 грн.

Зазначений вище договір застави був посвідчений державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори і підписаний сторонами 27.05.2003 року.

При цьому при посвідченні угоди, сторонами були надані необхідні документи в нотаріальну контору, після чого і було укладено та посвідчено угоду по заставі майна.

На даний час, ТОВ «Техпромсервіс», в силу об'єктивних причин, не може виконати своїх зобов'язань перед відповідачем, в результаті чого, відповідач став пред'являти свої претензії до належного їй майна -домоволодіння за зазначеною вище адресою, що змусило її звернутися за юридичною допомогою в компетентні органи.

Так, їй стало відомо, що у відповідності до ст. 48 ЦК України в редакції закону від 1963 року, який діяв в Україні на момент укладання договору між нею та відповідачем, договір, який не відповідає вимогам закону, в тому числі - ущемляє особисті та майнові права неповнолітньої дитини, є недійсним. Це положення закону безпосередньо відноситься і до договору, який укладено між нею та відповідачем.

На даний час, вона і її неповнолітній син, іншого житла не мають, постійно проживають і користуються за призначенням належним їй будинком.

Вона вважає, що з врахуванням вимог законодавства, яке діяло на момент укладання угоди з відповідачем, договір застави належного їй домоволодіння, який укладено між нею та відповідачем є недійсним, так як ущемляє особисті та майнові права неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі викладеного та в відповідності до ст. 4 Перехідних положень від 16.01.2003 року, ст. 48 ЦК України в редакції закону 1963 року, позивач прохає:

· визнати договір застави нерухомого майна - домоволодіння, розташованого за адресою: м. Вільногірськ, АДРЕСА_1, який укладено між нею та відповідачем і посвідчено державним нотаріусом Вільногірської міської нотаріальної контори 27.05.2003 року, недійсним, так як він порушує особисті, майнові права неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1;

· повернути сторони по договору до первісного стану, зобов'язати зняти заборону на відчуження будинку, який накладено державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори.

· зобов'язати ВДВС Вільногірського міського управління юстиції закрити виконавче провадження по виконавчому напису нотаріуса про стягнення на користь відповідача заставленого майна.

15.05.2007 року позивач надала заяву про уточнення раніше заявлених позовних вимог, в якій зазначила наступне.

Свої позовні вимоги вона обґрунтовує зокрема тим, що відповідно до діючого на момент укладання спірної угоди ЦК України в редакції 1963 року, згідно зі ст. 48, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітньої дитини. В цьому конкретному випадку, під час укладання спірної угоди, було порушено особисті немайнові права неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав та був зареєстрований в будинку, який передавався в заставу по спірній угоді, зокрема його право на користування та проживання в зазначеному житлі. Іншого житла дитина не має, та проживати в іншому житлі не має можливості в зв'язку з відсутністю такого житла. На черзі на отримання житла а ні вона, а ні інші члени її родини не перебувають, надати інше житло міськвиконком не в змозі, іншого житла, крім того, що передано в заставу, а ні вона, а ні дитина не мають.

Відповідно до ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», який вступив в силу та діяв на момент укладання спірної угоди, тобто з 2001 року, діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Тобто, при вчиненні спірної угоди, було порушено встановлений законом порядок укладання угоди, яка зараз нею оспорюється, та сама угода не відповідає вимогам зазначеного вище Закону України, в зв'язку з чим значно порушує та обмежує права та гарантовані законодавством України інтереси неповнолітньої дитини.

Крім того, на цей час, спірні відносини між сторонами не припинились, договір застави майна є таким, що дією не припинений, не змінений та не скасований, в зв'язку з чим, та відповідно до пункту 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року, цивільні відносини, які виникли до набрання чинності цього ЦК України, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Зазначені вище вимоги Закону України «Про охорону дитинства» прямо передбачені та закріплені у відповідних статтях ЦК України 2004 року, зокрема ст. 203 ч.6 та ст. 215 ч.1.

На підставі зазначеного вище, та відповідно до вимог ст. 48 ЦК України 1963 року та п.4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року, позивач прохає визнати недійсним з моменту його укладання договір застави нерухомого майна - домоволодіння, розташованого за адресою: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. . Варена, 24, укладений між нею та відповідачем, та посвідчений державним нотаріусом Вільногірської міської нотаріальної контори Дніпропетровської області 27 травня 2003 року, як такий, що порушує особисті права та інтереси неповнолітньої особи - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повернути сторони до первісного стану; вважати викладені позовні вимоги остаточними.

В судове засідання позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не з'явилися, але надали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, з участю їхнього представника - адвоката ОСОБА_1 Проте раніше в судовому засіданні ОСОБА_4 позовні вимоги, з врахуванням внесених до позову змін, підтримала в повному обсязі, додатково пояснила, що договір застави вона укладала добровільно, в банк надала ті документи, які від неї вимагалися. Вимоги про надання даних про наявність неповнолітніх дітей до неї не пред'являлися.

Представник позивачів - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги, з врахуванням внесених до позову змін, підтримав в повному обсязі. Із наданих ним пояснень витікає наступне. Договір застави між ОСОБА_4 та банком «Аваль» був укладений з порушенням особистих немайнових прав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був неповнолітнім на час укладення зазначеного договору. Оскільки договір застави нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, то згідно ст. 17 ЗУ «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Спірний договір був укладений без дозволу на це органів опіки і піклування. Із оглянутих в судовому засіданні документів, наданих банком, про підготовку до укладення договору застави видно, що питання про склад сім'ї, про наявність неповнолітніх дітей навіть не ставилося. Банк обмежився довідками Вільногірського міськвиконкому про місце проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_9, який представляв ТОВ «Техпромсервіс». Такими діями було порушено право неповнолітнього на користування житлом, належним його матері - ОСОБА_4 Згідно договору застави, заставлене нерухоме майно -домоволодіння по АДРЕСА_1, в м. Вільногірську, передавалося в заставу банку, який у випадку невиконання ТОВ «Техпромсервіс» зобов'язань за кредитним договором, мав право відшкодувати кредит за рахунок продажу заставленого домоволодіння. Згідно ст. 48 ЦК України 1963 p., який діяв на час укладення договору застави, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей, по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою. Згідно ст. 59 ЦК України 1963 року, угода, яка визнана недійсною, вважається недійсною з часу її укладення. Окрім того, в період оформлення договору застави спірного домоволодіння не було оформлено правоустановчих документів на земельну ділянку на якій розташоване домоволодіння, що згідно законодавства було перешкодою для укладення договору застави нерухомого майна. Тільки 06.10.2006 року ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м. Вільногірську.

Третя особа - ОСОБА_9, в судове засідання не з'явився, але надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. Раніше, в судовому засіданні, ОСОБА_9, як представник ТОВ «Техпромсервіс», позов підтримав, по суті пояснив, що він та ОСОБА_4 надали до банку ті документи, які від них вимагалися згідно списку. Він був директором ТОВ «Техпромсервіс» на момент укладення договору кредиту між ТОВ «Техпромсервіс» і банком «Аваль» та договору застави між ОСОБА_4 та банком «Аваль». Він не знав про те, що без дозволу органів опіки та піклування не можна було укладати договір застави. Банк не вимагав надати довідку про склад сім'ї та відомості про дитину. ТОВ «Техпромсервіс» 11.05.06 року визнано банкрутом. Він звільнений і усунений від керівництва ТОВ «Техпромсервіс».

Третя особа - ліквідатор ТОВ «Техпромсервіс» - арбітражний керуючий Чеснова Наталя Володимирівна в судове засідання не з'явилася, але надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги , з врахуванням внесених до позову змін, не визнала в повному обсязі. По-суті пояснила, що, відповідно, до кредитного договору № 400-02 від 02.12.2002 року та додаткової угоди № 01 від 23.05.2003 року, Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль», правонаступником якого є ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпродзержинської філії банку, надав ТОВ «Техпромсервіс» кредит на суму 220 000.00 грн. зі строком погашення кредиту до 01.12.2003 року. ОСОБА_4 виступила майновим поручителем виконання кредитних зобов'язань ТОВ «Техпромсервіс» і на підставі договору застави № 010/07/213-02 від 27.05.2003 року передала банку в заставу домоволодіння по АДРЕСА_1, в м. Вільногірську, яке їй належало на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори Канюгою О.В. 13.03.2001 року, та зареєстрованого 05.04.2001 в КП БТІ. ОСОБА_4, згідно ЗУ «Про власність» мала всі права власника. Договір застави укладався нею добровільно і повністю відповідав вимогам законодавства, що діяло на час укладення зазначеного договору, згідно ст. ст. 4, 6, 11 ЗУ «Про заставу». Факт, що в будинку мешкає неповнолітня дитина, був прихований від банку. Заставодавцем було надано довідки № 777 та 779 від 29.04.2003 року Вільногірського міськвиконкому про те, що по АДРЕСА_1 в м. Вільногірську мешкає подружжя - ОСОБА_4 та ОСОБА_9.3гідно п. 31 глави 1 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріуси вимагають дозвіл органів опіки та піклування на право укладення договорів, що підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, в тому числі про відчуження нерухомого майна, яке належить безпосередньо неповнолітнім. В даному випадку домоволодіння належало матері неповнолітнього ОСОБА_5, який не був співвласником майна. Згідно ст. 78 Кодексу про шлюб та сім'ю України, 1969 p., який діяв на час укладення договору застави, батьки управляють майном належним дитині як опікуни чи піклувальники без спеціального на те дозволу, але з додержанням відповідних правил про опіку та піклування. Тому права дитини при укладенні договору застави не порушувалися. Якщо право власності батьків на житло втрачається, то втрачається і право дитини на користування житлом.

Третя особа -державний нотаріус позовні вимоги не визнала, та пояснила, що підстав для визнання недійсним спірного договору застави, який вона посвідчувала, немає. Договір застави не є договором відчуження, не підлягає обов'язковій державній реєстрації. Права дитини не порушувалися. Дозвіл органів опіки та піклування на відчуження нерухомого майна потрібен тільки в тому випадку, коли це майно належить дитині, або дитина являється співвласником.

Суд вважає, що спірні правовідносини виникли внаслідок укладення сторонами договору застави нерухомого майна - житлового будинку з порушенням вимог закону, що забезпечують права дитини на користування житлом, належним на праві приватної власності одному із батьків, і яке стало предметом договору застави, що для вирішення спору слід керуватися законодавством, яке діяло на час укладення зазначеного договору, в тому числі ЦК України, 1963 року.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії договору дарування жилого будинку від 13.03.2001 року гр. ОСОБА_10 подарувала, а гр. ОСОБА_4 прийняла у дар жилий будинок АДРЕСА_1, договір посвідчено державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори, Канюгою О.В., реєстраційний номер 610. Право власності ОСОБА_4 зареєстровано в КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська» в реєстровій книзі № 11 за номером 1462 05.04.2001 року.

Згідно копії договору застави № 010/07/213-02 від 27.05.2003 року Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль» - «ЗАСТАВОДЕРЖАТЕЛЬ» і ОСОБА_4 - «ЗАСТАВОДАВЕЦЬ», яка є майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю» «Техпромсервіс», цим договором забезпечено вимоги Заставодержателя, що витікають з кредитного договору № 400-02 від 02.12.2002 року та додаткової угоди № 01 від 23.05.2003 року за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс» зобов'язується перед Заставодержателем повернути кредитні кошти в сумі 220000 грн., сплатити проценти за користування кредитом, на забезпечення виконання цих зобов'язань Заставодавець передає у заставу належне йому майно, а саме: домоволодіння, розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ, АДРЕСА_1. Цей договір посвідчено державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори, Канюгою О.В. Згідно п.1.4 договору предмет застави оцінено на загальну суму 975 000.00 грн.; згідно п. 2.1 право застави виникає з моменту укладення цього договору та його нотаріального посвідчення і зберігається до повного виконання ТОВ «Техпромсервіс» зобов'язань за кредитним договором № 400-2 від 02.12.2002 року та додатковою угодою № 01 від 23.05.2003 року; згідно п.4.2 сторони домовилися, що цей договір укладається з накладенням заборони відчуження майна, що є предметом застави за цим договором; згідно п. 3.1.2 Заставодавець має право володіти користуватися предметом застави. Розпоряджатися заставленим майном Заставодавець може тільки за попередньою письмовою згодою Заставодержателя; згідно п. 3.2.1 Заставодержатель набуває права звернення стягнення на майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, при ліквідації або реорганізації ТОВ «Техпромсервіс».

Згідно копії домової книги для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1, за даною адресою зареєстровані за місцем проживання з 21.08.2001 року ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, з 17.07.2003 року - ОСОБА_10.

Згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_2, виданого 24.06.1989 року бюро ЗАГС Вільногірського міськвиконкому, Дніпропетровської області, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 201, батьками його є: ОСОБА_9 та ОСОБА_4.

Згідно довідки № 179 від 07.02.2005 року, виданої виконавчим комітетом Вільногірської міської ради депутатів, про склад сім'ї ОСОБА_4, з позивачем проживають: чоловік ОСОБА_9, син - ОСОБА_5, мати чоловіка - ОСОБА_10

Згідно повідомлення від 23.09.2005 року, надісланого Виконавчим комітетом Вільногірської міської ради, сім'я ОСОБА_10 в черзі потребуючих житлових умов при виконкомі не перебуває, надати квартиру за рахунок житлового фонду міста не має можливості, оскільки жилі приміщення надаються у відповідності до ст. ст. 42, 43 Житлового Кодексу УРСР, згідно черговості.

Згідно копії довідки № 777 від 29.04.2003 року, виданої виконавчим комітетом Вільногірської міської ради депутатів, ОСОБА_4 дійсно мешкає в м. Вільногірську по вул. . Варена, буд. 24.

Згідно копії довідки № 778 від 29.04.2003 року, виданої виконавчим комітетом Вільногірської міської ради депутатів, ОСОБА_9 дійсно мешкає в м. Вільногірську по вул. Варена, буд. 24.

Згідно повідомлення від 04.01.2006 року надісланого начальником Вільногірського MB УМВС України в Дніпропетровській області. ОСОБА_5, 1989 р.н., зареєстрований з матір'ю по АДРЕСА_1, з 21.08.2001 р., по паспорту - реєстрація з дня отримання паспорту, тобто з 15.08.2005 року.

Згідно копії кредитного договору № 400-02 від 02.12.2002 року Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль» - «Кредитор» та товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс» в особі директора ОСОБА_9 - «Позичальник», уклали договір про те, що кредитор відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію у розмірі 120 000, 00 грн. на термін з 02.12.2002 року до 01.12.2003 року із сплатою 25% відсотків річних, а Позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків. Згідно п. 3.4 зазначеного договору, забезпеченням цього договору може бути договір застави, договір поруки, гарантія, інші.

Згідно копії додаткової угоди № 01 від 23.05.2003 року до кредитного договору № 400-02 від 02.12.2002 року, Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль» - «Кредитор» та товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс» в особі директора ОСОБА_9 - «Позичальник», уклали додаткову угоду щодо викладення п.1.1 кредитного договору № 400-02 від 02.12.2002 року в іншій редакції, а саме, кредитор згідно з положеннями та умовами цього Договору, розширяє Позичальнику кредитну лінію до ліміту кредитування у розмірі 220 000 грн. на термін з 26.05.2003 до 01.12.2003 року.

Згідно копії технічного паспорту на домоволодіння по АДРЕСА_1, в м. Вільногірську, зазначено власника - ОСОБА_4, та всі будівлі домоволодіння, в тому числі, жилий будинок, та зазначено поновлювальну вартість всіх будівель на загальну суму - 52 947 грн. та дійсну вартість - 40 097 грн. станом на 07.03.2001 р.

Згідно копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.04.2003 року, власником домоволодіння, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл.., м. Вільногірськ, АДРЕСА_1, є ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого Вільногірською державною нотаріальною конторою за Р№610.

Згідно копії статуту та реєстраційних документів, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов'язками Акціонерного поштово-пенсійного банку (АППБ) «Аваль»

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 566301 від 06.10.2006 року, ОСОБА_4, яка проживає в АДРЕСА_1 на підставі рішення сесії Вільногірської міської ради за № 77-04/V від 28.07.2006 року є власником земельної ділянки площею 0, 1000 га, земельна ділянка розташована по вул. . Варена, буд. 24 м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 566302 від 06.10.2006 року, ОСОБА_4, яка проживає в м. Вільногірську, вул. . Варена, буд. 24 на підставі рішення сесії Вільногірської міської ради за № 77-04/V від 28.07.2006 року є власником земельної ділянки площею 0, 0046 га, земельна ділянка розташована по вул. Варена, буд. 24 м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, для ведення особистого селянського господарства.

Згідно копії протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Техпромсервіс» від 29.07.2002 p., постановлено призначити директором ТОВ «Техпромсервіс» ОСОБА_9 з 01.08.2002 року.

Згідно копії договору поруки від 26.05.2003 року гр. ОСОБА_4 - «Поручитель» та Акціонерний поштово-пенсій банк «Аваль» - «Кредитор» і директор ТОВ «Техпромсервіс» ОСОБА_9 - «Позичальник» уклали договір про те, що, згідно п.1.2, Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання відповідати перед Кредитором за зобов'язаннями Позичальника, які виникають з умов кредитного договору № 400-02 від 02.12.2002 року в повному обсязі цих зобов'язань; згідно п. 2.1, 3.1, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником узятих на себе зобов'язань за кредитним договором, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості, в тому числі за сплату відсотків, за відшкодування збитків, за сплату неустойки; згідно п. 2.2, якщо Поручителю надійде вимога про погашення суми заборгованості за кредитним договором і таких коштів у Поручителя не буде, то Кредитор має право звернути стягнення за рахунок майна Поручителя згідно з чинним законодавством; згідно п. 4.1, договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов'язання.

Згідно копії протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ «Техпромсервіс» від 05.05.2003, постановлено заявити клопотання перед адміністрацією ДФ АППБ «Аваль» про збільшення ліміту кредитування до 200 000.00 грн., та заявити клопотання перед ОСОБА_4 про поруку перед ТОВ «Техпромсервіс» і передачу в заставу будинку АДРЕСА_1

Згідно копії висновку юридичного відділу Дніпродзержинської філії АППБ «Аваль» щодо відповідності чинному законодавству документів, наданих ТОВ «Техпромсервіс» для розширення кредитної лінії до 270 000 грн., відділ вважає за можливе позитивно вирішити питання про розширення для ТОВ «Техпромсервіс» кредитної лінії до розміру 220 000 грн. строком на один рік під додаткову заставу комбайну і жилого будинку. Серед 24 найменувань наданих до відділу документів, в тому числі, щодо жилого будинку, не зазначено документів про те, що в будинку зареєстрований і мешкає неповнолітній ОСОБА_5, оцінка цього факту відсутня.

Згідно копії ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.05 року, порушено справу про визнання банкрутом ТОВ «Техпромсервіс» за заявою АППБ «Аваль».

Згідно ч.3 ст. 17 ЗУ «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року N 2402-ІІІ, батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року N 2402-ІІІ, держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку; діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем; органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно ст. 48 ЦК України, 1963 p., недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей; по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно ст. 59 ЦК України, 1963 p., угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення, проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Згідно ст. 191 ЦК України, 1963 р., за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині;порука може забезпечувати лише дійсну вимогу; договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі;недодержання письмової форми тягне недійсність договору поруки.

Згідно ст. 192 ЦК України, 1963 р., в разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки; поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, відповідає за сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про заставу» від 02.10.1992 р. № 2654-ХІІ, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно ст. З ЗУ «Про заставу» від 02.10.1992 р. № 2654-ХІІ, заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Згідно ст. 125 Земельного Кодексу України, 1990 p., право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст. 126 Земельного Кодексу України, 1990 p., право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України; право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно ст. 11 ЗУ «Про заставу» від 02.10.1992 р. № 2654-ХІІ, сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Згідно ст. 13 ЗУ «Про заставу» від 02.10.1992 р. № 2654-ХІІ, договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

Згідно ст. 14 того ж Закону, недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Згідно ст. 16 того ж Закону, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Згідно ст. 4 ЗУ «Про власність», власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. У випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.

Вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, оцінивши надані в судове засідання докази в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до наступних висновків:

договір застави № 010/07/213-02 від 27.05.2003 року, укладений між ОСОБА_4, яка виступила майновим поручителем виконання кредитних зобов'язань ТОВ «Техпромсервіс», і Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, згідно ст. 13 ЗУ «Про заставу» від 02.10.1992 р. № 2654-ХІІ, оскільки предметом застави є нерухоме майно;

При укладенні спірного договору застави між позивачем та відповідачем було допущено порушення: ст. ст. 17, 18 ЗУ України «Про охорону дитинства», які, зокрема, забороняють батькам або особам, які їх замінюють, без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, що підлягають нотаріальному посвідченню, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання, зобов'язують органи опіки та піклування здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла, тобто спірний договір застави нерухомого майна - жилого будинку, який належав на праві приватної вланості позивачу і яким законно користувався неповнолітній ОСОБА_5, був укладений без дозволу органів опіки та піклування та без відповідного контролю з їх боку;

При укладенні спірного договору застави сторони не взяли до уваги, що земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння, перебуває в фактичному користуванні позивача, яка не мала документів, які б підтверджували її право власності на цю земельну ділянку чи право користування. На думку суду, ця обставина перешкоджала укладенню договору застави, оскільки нерухоме майно - будівлі нерозривно пов'язані з землею, користування якою, згідно ЗУ «Про плату за землю» є платним. Окрім того, згідно ст. 120 Земельного Кодексу України, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Згідно Інструкції Національного Банку України N 23015/11 від 08.10.93, м. Київ, vd931008, vn23015/11 «Про методичні рекомендації по застосуванню Закону України «Про заставу», п. 4. - предметом застави можуть бути: - земельні ділянки в межах, передбачених чинним законодавством, нерухоме майно, що пов'язане з землею: будівлі, споруди, квартири, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс, багаторічні насадження та інше майно, віднесене законодавством до нерухомого та на яке може бути звернене стягнення і яке може бути відчужене.На думку суду, договір застави на домоволодіння не міг бути укладеним за відсутності правоустановлюючих документів на земельну ділянку, на якій це домоволодіння розташоване;

Договір застави № 010/07/213-02 від 27.05.2003 року між ОСОБА_4, яка виступила майновим поручителем виконання кредитних зобов'язань ТОВ «Техпромсервіс», і Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» являється недійсним тому, що на момент його укладення не відповідав вимогам закону, в тому числі ущемляв особисті права неповнолітньої дитини - ОСОБА_5;

Договір застави № 010/07/213-02 від 27.05.2003 року між позивачем та відповідачем є недійсним з моменту його укладення, і, оскільки сторони фактично не передавали предмет застави, то їхні зобов'язання за цим договором слід вважати недійсними з моменту укладення договору.

Суд не приймає заперечення представника відповідача та третьої особи - державного нотаріусу, що заборона батькам або особам, що їх замінюють, на укладення договору, що підлягає нотаріальному посвідченню, без дозволу органів опіки та піклування, торкається тільки тих випадків, коли предметом цих договорів є житло, що належить дитині. Суд вважає, що, виходячи із змісту всього Закону «Про охорону дитинства», та конкретно, із повного змісту ст. ст. 17, 18 цього Закону, встановлено безумовне правило щодо порядку укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню, незалежно від того, чи тільки батькам належить житло чи інше майно, чи їх дітям, чи спільно їм - як співвласникам. Законодавець всі договори, які можуть укласти батьки малолітніх та неповнолітніх дітей, і які підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, поставив під обов'язкову умову надання дозволу на їх укладення з боку органів опіки та піклування, щоб надійно захистити особисті та майнові права дітей. Згідно ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства», діти- члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Відповідно до цього, законом, з метою забезпечення житлових та інших прав дітей, і установлено контроль з боку органів опіки та піклування за укладенням батьками договорів, що підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, незалежно від того, хто є власником цього житла чи іншого майна.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, та про стягнення з відповідача в дохід держави судового збору - 966.50 грн. та 30.00 грн. для відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та на користь позивача - 08.50 грн. для відшкодування витрат в виді оплати судового збору за подачу позову, відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України.

Судові витрати за подачу апеляційних скарг відповідачем на загальну суму 521.75 грн., із яких 491.75 грн. - судовий збір, 30.00 грн. - оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 60, 61, 79, 88, 208-218, 222-223, 293, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ВАТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» про визнання договору застави нерухомого майна недійсним, з врахуванням внесених до позову змін, -задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним з моменту його укладення договір застави № 010/07/213-02 нерухомого майна -домоволодіння, розташованого за адресою: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, АДРЕСА_1, укладений 27 травня 2003 року між ОСОБА_4 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ВАТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ», та посвідчений 27 травня 2003 року державним нотаріусом Вільногірської міської державної нотаріальної контори, Дніпропетровської області, як такий, що порушує особисті права та інтереси неповнолітньої особи - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; повернути сторони зазначеного договору до первісного стану.

Стягнути з ВАТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ», юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Лескова, буд. 9, в дохід держави судовий збір (державне мито) в сумі 966.50 грн. (дев'ятсот шістдесят шість гривень 50 копійок), та для відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30.00 грн.: одержувач УДК у м. Вільногірську ГУДКУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 24237534, р/р 31215259700012, банк ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, призначення платежу - інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ для Вільногірського міського суду.

Стягнути з ВАТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ», юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Лескова, буд. 9, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки м. Вільногірська, Дніпропетровської області, і/к № НОМЕР_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вільногірська, Дніпропетровської області, які мешкають та зареєстровані за адресою: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, АДРЕСА_1, - 08.50 грн. для відшкодування судових витрат в виді оплати судового збору за подачу позову.

Судові витрати за подачу апеляційних скарг відповідачем - ВАТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ», на загальну суму 521.75 грн., із яких 491.75 грн. - судовий збір, 30.00 грн. - оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, - покласти на відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана в Вільногірський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в строк, установлений для подачі заяви про апеляційне оскарження, через Вільногірський міський суд.

Копію рішення протягом п'яти днів з часу його проголошення надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення позивачам та третім особам.