Ухвала суду № 55937821, 18.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2640/15

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними дій відповідача, визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 644-17, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним дії посадових осіб ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, пов'язаних із визначенням суми податкового зобов'язання за період 2015 року за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб»; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015р. №644-17 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визначення суми податкового зобов'язання позивача за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідно до п.4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України встановлено принцип, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків не можуть вноситися пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Оскільки Закон України, яким запроваджено транспортний податок у чинній редакції прийнятий та опублікований у грудні 2014 року, він не може розповсюджуватися на запровадження у 2015 році транспортного податку. Тому вважала дії посадових осіб контролюючого органу протиправними, а прийняте внаслідок цих дій податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, позивачка є власником автомобіля «Toyota Highlander», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 3456 куб.см.

Згідно до податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015р. №644-17, яке було прийняте контролюючим органом, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом обґрунтовано.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», внесено зміни до статті 267 Податкового кодексу України «Транспортний податок».

Об'єктом оподаткування за транспортним податком визначені легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Як встановлено судом, зазначений закон було опубліковано у спеціальному випуску газети «Голос України» №254 від 31.12.2014 року.

Відповідно до п.267.6.2 статті 267 Податкового кодексу України Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Доводи позивача про те, що відповідно до п.4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України встановлено принцип, відповідно до якого, зміни до будь-яких елементів податків не можуть вноситися пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, обґрунтовано відхилено, оскільки, як вбачається із формулювання зазначеної норми, цей принцип законодавцем встановлено для дотримання його при наступній нормотворчості, та він не має відношення до правозастосування.

Водночас при вирішенні справи необхідно виходити з того, що дії відповідача на час прийняття податкового повідомлення-рішення були правомірними та узгоджувалися з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 24 листопада 2009 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 6924400.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно оприлюднення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» з порушенням встановленого порядку.

Так, Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, згідно з Указом Президента України від 10 червня 1997 року N 503/97 є: "Офіційний вісник України", "Урядовий кур'єр", "Голос України", "Відомості Верховної Ради України", "Офіційний вісник Президента України".

Апеляційним судом встановлено, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» N 71-VIII від 28 грудня 2014 року було офіційно опубліковано наступними друкованими виданнями: Голос України, 2014, 12, 31.12.2014 N 254, спецвипуск; Офіційний вісник України, 2015, N 3 (16.01.2015), ст. 46; Відомості Верховної Ради України, 2015, N 7-8 (20.02.2015), ст. 55; Відомості Верховної Ради України, 2015, N 9 (27.02.2015), ст. 55.

Отже порядок офіційного оприлюднення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» N 71-VIII від 28 грудня 2014 року порушено не було.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року у справі № 814/2640/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин