Постанова № 55928908, 15.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 лютого 2016 року № 826/2195/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні подання

Головного управління ДФС у Рівненській області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"

про

підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло подання Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Фудмережа», що перебуває у м. Рівному, вул. Макарова, 23.

В обґрунтування подання Позивач зазначає, що співробітниками податкового органу здійснено виїзд з метою проведення фактичної перевірки ТОВ «Фудмережа» в гіпермаркеті «Велмарт», що перебуває у м. Рівному, вул. Макарова, 23, проте, директором Товариства відмовлено співробітнику Податкового органу в допуску до проведення перевірки. Оскільки платник податків безпідставно не допустив посадових осіб податкового органу до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, податковим органом застосовано адміністративний арешт майна платника податків.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав подання у повному обсязі та просив суд задовольнити вимоги.

Відповідач заперечував проти задоволення подання з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що перевірку товариства призначено за відсутності підстав визначених податковим кодексом України, працівники податкового органу не пред’явили копію наказу про призначення перевірки. У зв’язку з викладеним, представників податкового органу не було допущено до перевірки.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд подання відбувається за участю органу доходів і зборів, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління ДФС у Рівненській області від 09.02.2016 № 71 на підставі п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, керуючись ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» призначено фактичну перевірки ТОВ «Фудмережа» в гіпермаркеті «Велмарт», що перебуває у м. Рівному, вул. Макарова, 23.

На підставі наказу від 09.02.2016 №71 видано направлення на провід 09.02.2016 № ведення перевірки №41, №42.

Співробітниками податкового органу здійснено вихід за адресою: м. Рівне, вул. Макарова, 23, проте після ознайомлення зі змістом наказу від 09.02.2016 №71 та направлень від 09,02.2016 № 41, № 42 посадовою особою платника податків відмовлено від допуску до проведення перевірки.

У зв’язку з викладеним податковим органом складено акт відмови від допуску до правлення перевірки від 09.02.2016 № 16/21/36387249.

Першим заступником начальника контролюючого органу на підставі обґрунтованого звернення, керуючись п. 94.2.3 п. 94.2, п. 94.5 ст. 94 ПК України та з урахуванням Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 № 568 застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Фудмережа», що перебуває за адресою: м. Рівне, вул. Макарова, 23.

Відповідно до п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 75.1.3. ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Зі змісту наказу від 09.02.2016 №71 та направлень від 09,02.2016 № 41, № 42 вбачається, що фактичну перевірку відповідача призначено на підставі п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, керуючись ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», тобто за наявності визначених законодавством підстав.

Судом встановлено, що вищезазначені документи містять передбачені законом реквізити.

Оскільки представником відповідача не обґрунтовано відсутність чи незаконність визначених в наказі та направленнях на проведення перевірки підстав для проведення перевірки відповідача, а лише зазначено про оскарження такого наказу в адміністративному порядку, отже суд вважає, що перевірку відповідача проведено за наявності визначених законодавством підстав.

Відповідно п.94.1 ст.94 Кодексу адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Кодексу передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Положеннями Кодексу передбачено дві обставини, за наявності яких може застосовуватися арешт майна платника податків: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення; платник податків відмовляється від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Положеннями п.81.1 ст.81 Кодексу встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, документів, визначених цим положенням.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 15 вересня 2014 року (№К/800/55020/13) поняття відмови від проведення перевірки і поняття відмови від допуску до проведення перевірки мають самостійний правовий зміст, а тому повинні розглядатися як нетотожні поняття. Тому, є підстави вважати, що приписи пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 Кодексу поширюються на випадки застосування арешту майна платника податків у разі: або відмови від проведення документальної перевірки, або недопуску посадових контролюючого органу до перевірки будь-якого виду, якщо для такої перевірки передбачено застосування процедури допуску.

Отже, арешт активів можна застосувати, як у разі відмови від допуску до документальної перевірки, так і в разі відмови від допуску посадових осіб контролюючого органу до іншого виду перевірки.

В акті відмови від допуску до проведення перевірки від 09.02.2016 № 16/21/36387249 відповідачем зазначено, що посадова особа відповідача відмовилась від допуску до проведення перевірки оскільки відсутні підстави для проведення перевірки та не пред’явлено наказ на проведення перевірки.

Відповідно до п. 81.1, п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Отже, Відповідач від допуску до перевірки відмовився, про що посадовими особами контролюючого органу не складено відповідний акт про відмову платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленнях на перевірку від 09.02.2016 №17/21/36387249, що відповідно вимог п.81.1 ст.81 Кодексу є підставою для початку проведення такої перевірки від.

Однак, посадових осіб Податкового органу до проведення перевірки допущено не було, про що також 09.02.2016 складено відповідний акт, копія якого міститься в матеріалах справи.

Оскільки факт не допуску посадових осіб податкового органу до проведення фактичної перевірки підтверджено належними доказами, суд вважає обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 10.02.2016 № 86/10С/17-00-21-19.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав та, як наслідок, необхідність підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням про арешт.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2)

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що подання Головного управління ДФС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Фудмережа” (код ЄДРПОУ 36387249), застосованого рішенням першого заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області від 10.02.2016 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Ухвалою від 12.02.2016 відстрочено оплату ГУ ДФС у Рівненській області судового збору за даним поданням.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру юридичною особою справляється судовий збір у розмірі одного розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити подання Головного управління ДФС у Рівненській області .

2. Підтвердити обґрунтованість повного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Фудмережа” (код ЄДРПОУ 36387249), застосованого рішенням першого заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області від 10.02.2016.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.І. Келеберда