Постанова № 55928905, 19.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2016 року № 826/13582/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Імперія солодощів»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання дій протиправними та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0002042201 від 12.08.2013 та №0002052207 від 12.08.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія солодощів» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0002042201 від 12.08.2013 та №0002052201 від 12.08.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 у справі №826/13582/13-а скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2013 та прийнято нову, якою позов задоволено частково та скасовано податкові повідомлення - рішення №0002042201 від 12.08.2013 та №0002052207 від 12.08.2013.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.10.2014 у справі №К/800/6206/14 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судових засіданнях 04.12.2014 та 28.01.2015 було допитано свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України були приведені до присяги, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України були ознайомлені.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2015, за клопотанням позивача, було призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

23.06.2015 до суду надійшов висновок експертизи, у зв'язку з чим, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2015 було поновлено провадження у справі.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Імпреза Лав» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини ТОВ «Імпреза Лав», які за твердженням позивача мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті №72/1/22-07/35289531 від 30.07.2013, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міноходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Солодощів» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Імпреза Лав» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт №72/1/22-07/35289531 від 30.07.2013, яким встановлено порушення вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2792630 грн., та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 108870 грн.

12.08.2013 на підставі зазначено акту прийнято податкові повідомлення - рішення №0002052207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3126647,0 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 334017,00 грн. та № 0002042207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 124270,0 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 15402,0 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія солодощів» не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктами 78.4 та 78.5 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки виникає у податкового органу тільки на підставі наказу про проведення документальної позапланової перевірки та за умови вручення його під розписку до початку перевірки платнику податків, а приступити до її проведення він має право за умови пред'явлення або надіслання також направлення на проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні.

Перевірку позивача за результатами якої було складено акт №72/1/22-07/35289531 від 30.07.2013 було проведено на підставі наказу № 274 від 16.07.2013.

Відповідно до вказано наказу з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів наказано забезпечити проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ "Імпреза Лав" за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

Отже, на підставі наказу № 274 від 16.07.2013 мав право здійснити перевірку виключно фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Імпреза Лав" за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, та не набував права на проведення перевірки фінансово - господарських взаємовідносин позивача з іншими контрагентами ніж зазначений у вказаному наказі.

На сторінках 3-4 акту №72/1/22-07/35289531 від 30.07.2013 зазначено про те, що в періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Імпреза Лав" за договором про надання транспортно - експедиційних послуг № 55-442 від 01.05.2011, за яким було надано послуги на загальну суму 653 220,00 грн. утому числі ПДВ 108 870,00 грн.

В зазначену акті на сторінці 10 зазначено, що порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України призвело до завищення витрат на суму 13119688 та у висновку акту вказано про заниження податку на прибуток на загальну суму 2792630,00 грн.

Таким чином, податковий орган при проведення перевірки за результатами якої було складено акт №72/1/22-07/35289531 від 30.07.2013 встановлюючи внаслідок допущення позивачем порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України завищення позивачем витрат на суму, що перевищує 653 220,00 грн., тобто суму на яку було надано послуг ТОВ "Імпреза Лав" в період з 01.01.2011 по 31.12.2012, мав здійснити перевірку фінансово - господарських взаємовідносин позивача з іншими контрагентами ніж вказаний.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 по операціям, які не пов'язані з фінансово - господарськими взаємовідносинами платника податку з ТОВ "Імпреза Лав".

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вищий адміністративний суд України скасовуючи ухвалою від 13.10.2014 у справі №К/800/6206/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 зазначив про те, що в даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Імпреза Лав», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, з відповідним документальним підтвердженням.

Також, в зазначеній ухвалі Вищого адміністративного суду України вказано про те, що важливим для правильного вирішення даної справи по суті є встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту та встановлення питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Позивачем на підтвердження факту належної реєстрації ТОВ "Імпреза Лав" та наявності у нього правових підстав для надання послуг за договором про надання транспортно - експедиційних послуг № 55-442 від 01.05.2011 надано суду копію Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 373315 від 29.04.2011 на ТОВ "Імпреза Лав" відповідно до якої видами діяльності за КВЕД підприємства є, зокрема, "60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту", копію довідки про взяття на облік платника податків від 28.04.2011 та свідоцтва № 100334858 про реєстрацію платника податку на додану вартість виданого 22.04.2011.

Відповідачем документів на спростування факту реєстрації ТОВ "Імпреза Лав" платником податку на додану вартість в період з 01.01.2011 по 31.12.2012 платником податку на додану вартість, як і дока зів відсутності правових підстав для здійснення господарської діяльності за КВЕД "60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту" суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Допитані у судовому засіданні керівник позивача ОСОБА_1 та бухгалтер ОСОБА_3 підтвердили факт наявності фінансово - господарських взаємовідносин з TOB «Імпреза Лав» в травні - червні та серпні - вересні 2011 року, а також зазначили про те, що до перевірки податкову інспектору було надано договір укладений з TOB «Імпреза Лав», ТТН, акти виконаних робіт, банківські виписки/платіжки, оборотно - сальдова відомість.

ОСОБА_2, податковий інспектор, який безпосередньо проводив перевірку позивача, під час допиту у якості свідка не заперечував факт надання документів про факт надання яких зазначили свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_3, водночас вказав про те, що у зв'язку з тим, що позивачем не було надано до перевірки документи бухгалтерського обліку за 2011 - 2012 роки, в нього була відсутня можливість комплексно перевірити зазначений період та встановити правомірність відображення позивачем в податковому обліку фінансово - господарських взаємовідносин з ТOB «Імпреза Лав». При цьому ОСОБА_2 під час допиту у якості свідка не зміг надати пояснень щодо правових підстав здійснення перевірки правомірності формування позивачем витрат не тільки по взаємовідносинам з TOB «Імпреза Лав», а взагалі за 2011-2012 роки.

Частиною першою статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України у висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

У висновку експерта №5268/9124/15-45 від 28.05.2015 за результатами проведеної судово - економічної експертизи зазначено наступне:

- по першому питанню: "Проведеним дослідженням документально підтверджуються лані бухгалтерського та податкового обліку TOB «Імперія Солодощів» (код ЄДРПОУ 35289531) по фінансово-господарських взаємовідносинах з TOB «Імпреза Лав (код ЄДРПОУ 37635312) за період 01.01.2011р. по 31.12.2012р.";

- по другому питанню: "Отримання послуг TOB «Імперія Солодощів» у період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., пов'язаних з організацією перевезення товарно-матеріальних цінностей автомобільним транспортом згідно Договору про надання транспортно- експедиційних послуг №55-442 від 01.05.2011р., укладеного з TOB «Імпреза Лав» (код ЄДРПОУ 37635312), підтверджуються на суму 653 220,00грн. (в тому числі ПДВ 108 870,00грн.)."

- по третьому питанню: "За результатами проведеного дослідження, витрати TOB «Імперія Солодощів» за період з- 01.01.2011р. по 31.12.2012р. документально підтверджуються на суму 13 119 688,00грн., а саме:

- собівартість придбаних товарів на суму 10 886 803,00грн.;

- адміністративні витрати на суму 219 393,00грн.;

- витрати на збут на суму 2 013 450,00грн.;

- амортизація тимчасової податкової різниці на суму 42,00грн.";

- по четвертому питанню: "Дані податкової звітності TOB «Імперія Солодощів» документально підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку TOB «Імперія Солодощів», а також первинними документами, по фінансово-господарських операціях з TOB «Імпреза Лав» (код ЄДРПОУ 37635312) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р.";

- по п'ятому питанню: "За результатами проведеного дослідження, висновки акту №72/1/22-07/35289531 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Імперія Солодощів» (код ЄДРПОУ 35289531) з питань правильності нарахування повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток фінансово-господарським взаємовідносинам з TOB «Імпреза Лав» (код ЄДРПОУ 37635312) за період з 01.01.2011р. 31.12.2012р.» від 30.07.2013р., у якому відображено порушення TOB «Імперія Солодощів» вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.4, ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну cyму 2 792 630,00грн., п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результат чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 108 870,00грн документально та нормативно не підтверджуються."

Висновок судово - економічної експертизи №5268/9124/15-45 від 28.05.2015 підтверджується документами наявними в матеріалах справи, а відповідачем не надано доказів на спростування зазначеного висновку чи обґрунтованих доводів щодо помилковості висновку експертизи.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень - рішень №0002042201 від 12.08.2013 та №0002052207 від 12.08.2013

Крім того, згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0002042201 від 12.08.2013 та №0002052207 від 12.08.2013.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія солодощів» з питань правильності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 по операціям, які не пов'язані з фінансово - господарськими взаємовідносинами Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія солодощів» з ТОВ "Імпреза Лав".

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов