Ухвала суду № 55917606, 18.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

___

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Гавілей М.М. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 328/2950/15

18 лютого 2016 року Справа № 22ц/778/ 638/16

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бєлка В.Ю., судді: Бондар М.С., Онищенко Е.А.

секретар - Книш С.В.

при участі: прокурора - адвоката

_________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 14.08.2015 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося до суду з заявою до ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ОСОБА_2 України від 27.05.2014 року у справі АС № 304р/2013 про звернення стягнення на предмет застави - іменних акцій, належних відповідачу, яке набрало чинності.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 14.08.2015 року заява залишена без розгляду на підставі п.3 ст.394 ЦПК, у звязку з не наданням документу, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

В апеляційній скарзі заявник прохав, по-перше, скасувати оскаржувану ухвалу суду, посилаючись на її необґрунтованість та незаконність, і, по-друге, направити справу для розгляду до суду.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.312 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено з порушенням норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в Україні, суд першої інстанції, виходив із того, що заявник не надав документу про те що відповідач був належним чином повідомлений про дату судового засідання в іноземному суді.

Відповідно до ст.54 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у сімейних, цивільних та кримінальних справах, Закону України "Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу та правові відносини у сімейних, цивільних та кримінальних справах" від 11 листопада 1994 року передбачено, що суд, який розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені цією конвенцією, дотримані. У випадку, якщо умови дотримані, суд виносить рішення про примусове виконання.

Частиною 1 ст.390 ЦК України передбачено, що рішення іноземного суду (міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання і виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно з ч.3 п.3 ст.394 ЦПК України зацікавлена особа при зверненні до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного суду, повинна надати документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участь у судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

Отже, до клопотання додається документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи; виклик у судове засідання може підтверджуватись оригіналом або засвідченою копією документа, за допомогою якого мав здійснюватися виклик згідно з міжнародним договором або законодавством держави, де розглядалася справа.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.396 ЦПК України у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду може бути відмовлено, зокрема, якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи.

Порядок визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень, у тому числі й підстави для відмови в такому виконанні, врегульовано також Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (далі - Конвенція), яка набула чинності для України 08 січня 1961 року та Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (далі - Угода), ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року.

Зазначені міжнародні угоди є обов'язковими для України.

Відповідно до ст.V Конвенції у визнанні та приведенні у виконання іноземного арбітражного рішення може бути відмовлено у випадку, якщо сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітру, або про арбітражний розгляд, або з інших причин не могла надати свої пояснення.

Аналогічна норма закріплена у ст.9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, відповідно до якої підставою для відмови є наявність доказів про те, що інша сторона не була повідомлена про процес.

Звертаючись до суду з указаним вище клопотанням Банк зазначав, що відповідача, про час і місце розгляду справи за позовом про звернення стягнення на предмет застави було повідомлено належним чином, й, про що зазначено в самому рішенні Міжнародного комерційного арбітражного суду при ОСОБА_2 України від 27.05.2014 року.

Окрім того, на підтвердження викладеного, до клопотання заявник посилався на компютерний скриншот (а.с.98,122).

Але офіційного документу передбаченого процесуальним законом, міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у міжнародному арбітражі Банк до клопотання не надав.

В такому разі, суд першої інстанції правильно виходив з того, що заявником у порушення вимог п.3 ч.3 ст.394 ЦПК України не надано доказів того, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, призначеної у Міжнародному комерційному арбітражному суді при ОСОБА_2 України від 27.05.2014 року.

При цьому, суд обґрунтовано прийняв до уваги й те, що зазначення в рішенні про те, що відповідач обізнаний про час і місце слухання справи не є преюдиційними.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.307,312,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 14.08.2015 року у цій справі про залишення заяви без розгляду залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: