Ухвала суду № 55908623, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/6935/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2014

у справі № 820/18580/14

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Профитсервіс»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профитсервіс» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0003822202 та № 0003832202 від 06.11.2014.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Профитсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 23.10.2014, складено акт № 1606/20-23-22-02-06/36554987 від 30.10.2014, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 464732,00 грн. та п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 418 260 грн.

На підставі результатів проведення перевірки, 06.11.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003832202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 522 825 грн., в т.ч.: 418 260 грн. основного платежу та 104 565 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003822202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 697 098 грн., в т.ч.: 464 732 грн. основного платежу та 232 366 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентами позивача - ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

Вказані висновки податкового органу базуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Аверс Груп ЛТД» та результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Акта-Стар», актами встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій вказаними підприємствами в спірному періоді.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП «Відродження-2010», з яким 03.03.2014 був укладений договір № 03.03-3 на поставку промислових товарів, запасних частин, комплектуючих до них.

В підтвердження виконання вимог зазначеного договору до матеріалів справи надано видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

29.07.2014 між ПП «Відродження-2010», ТОВ «РЕСТОРАНСПЕЦТОРГ» та ТОВ Профитсервіс» було укладено договір відступлення права вимоги № 20/06-2014 від 20.06.2014 за яким: ПП «Відродження-2010» відступило ТОВ «РЕСТОРАНСПЕЦТОРГ» право вимагати від ТОВ «Профитсервіс» належного та реального виконання наступних обов'язків за договором поставки № 03.03-3 від 03.03.2014: сплати суми у розмірі 622 942,01 грн.

За вказаним договором ТОВ «Профитсервіс» було сплачено 4 942,01 грн. на рахунок ТОВ «РЕСТОРАНСПЕЦТОРГ», що підтверджено банківською випискою.

29.07.2014 між ТОВ «Профитсервіс», ТОВ «РЕСТОРАНСПЕЦТОРГ» та ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» укладено договір відступлення права вимоги № 29/07-2014 за яким ТОВ «РЕСТОРАНСПЕЦТОРГ» отримує право вимагати від ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» зобов'язань за договором поставки № 001п від 03.01.2012 та позбавляється права вимоги за вищевказаним договором про відступлення права вимоги.

Отже, здійснення оплати ТОВ «Профитсервіс» за придбані у ПП «Відродження-2010» ТМЦ згідно з банківськими виписками та відступлення права вимоги до ТОВ «Хот-Велл» засвідчує факт вибуття із власності ТОВ «Профитсервіс» коштів та права вимоги до ТОВ «Хот-Велл» по виконанню зобов'язань по договору поставки № 001 від 03.01.2012, а отже рух активів.

Також, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Едміт» за договором № 28.10-2013-1 від 28.10.2013 на поставку промислових товарів, запасних частин, комплектуючих до них.

На підтвердження виконання вимог договорів до матеріалів справи надано видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Розрахунки за ТМЦ, придбані позивачем у ТОВ «Едміт» здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками.

28.03.2014 між ТОВ «Едміт», ТОВ «ЛОГІК ЦЕНТР» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги № 28/03-2014, відповідно до якого до ТОВ «ЛОГІК ЦЕНТР» переходить право вимагати у позивача виконання зобов'язань за договором поставки № 12-2102 від 12.12.2012, а саме сплату суми у розмірі 952 046,56 грн.

Сплата позивачем вказаної суми на рахунок ТОВ «ЛОГІК ЦЕНТР» підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, здійснення оплати позивачем за придбані у ТОВ «Едміт» ТМЦ згідно з банківськими виписками, засвідчує факт вибуття із власності позивача коштів, а отже - рух активів.

Позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Акта-Стар», з яким 03.02.2014 укладений договір № 03.02-2014-1 на поставку промислових товарів, запасних частин, комплектуючих до них.

В підтвердження виконання вимог зазначеного договору до матеріалів справи надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Розрахунки за ТМЦ, придбані позивачем у ТОВ «Акта-Стар» здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджено банківськими висками.

Таким чином, здійснення оплати ТОВ «Профитсервіс» за придбані у ТОВ «Акта-Стар» ТМЦ згідно з банківськими виписками засвідчує факт вибуття із власності ТОВ «Профитсервіс» коштів, а отже - рух активів

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини також з ТОВ «Аверс Груп ЛТД», з яким 28.04.2014 укладений договір № 28.04-2014-1 на поставку промислових товарів, запасних частин, комплектуючих до них.

В підтвердження виконання вимог зазначеного договору до матеріалів справи надано видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Розрахунки за ТМЦ, придбані позивачем у ТОВ «Аверс Груп ЛТД», здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками.

25.06.2014 ТОВ «Аверс Груп ЛТД», ТОВ «РЕСТОРАНСПЕЦТОРГ» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги № 25/06-2014, відповідно до якого до ТОВ «РЕСТОРАНСПЕЦТОРГ» перейшло право вимагати від позивача виконання зобов'язань за договором поставки № 28.04-1 від 28.04.2014, а саме сплати суми у розмірі 415 000 грн.

29.07.2014 між позивачем, ТОВ «РЕСТОРАНСПЕЦТОРГ» і ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» укладено договір відступлення права вимоги № 29/07-2014 за яким ТОВ «РЕСТОРАНСПЕЦТОРГ» отримує право вимагати від ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» зобов'язань за договором поставки № 001п від 03.01.2012 та позбавляється права вимоги за договором відступлення права вимоги № 25/06-2014 від 25.08.2014.

Здійснення оплати позивачем за придбані у ТОВ «Аверс Груп ЛТД» ТМЦ згідно з банківськими виписками засвідчує факт вибуття із власності позивача коштів та права вимоги ТОВ «ХОТ- ВЕЛЛ» зобов'язань поставки № 001п від 03.01.2012, а отже - рух активів.

В подальшому, придбаний за наслідками здійснення зазначених господарських операцій товар, використаний позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, реалізований іншим підприємствам.

З видаткових накладних вбачається, що ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» продало ТМЦ придбані у ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс груп ЛТД», за ціною вище ціни придбання, що підтверджує наявність господарської мети по отриманню прибутку.

Як встановлено матеріалами справи ТОВ «Профитсервіс» мало змогу прийняти та зберігати ТМЦ придбані у контрагентів, оскільки під час здійснення спірних господарських операцій орендував складське приміщення у розмірі 56,93 кв.м., що підтверджено відповідним договором оренди.

ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД» на момент укладення договорів з позивачем та здійснення господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції мотивували свої рішення тим, що господарські операції позивача з контрагентами: ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар» та ТОВ «Аверс Груп ЛТД» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, тому позивачем правомірно сформовано валові витрати та віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту, а акти про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на які посилається податковий орган, являється лише фактом засвідчення неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вказана норма дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування валових витрат та визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність здійснення таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено правомірність формування валових витрат та віднесення сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту, з огляду на те, що господарські операції позивача з ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД» були фактично здійснені, товар в подальшому був реалізований підприємствам з отриманням прибутку позивачем, що свідчить про рух активів позивача та є доказом зміни в майновому стані платника податків.

Слід також зазначити, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вищевказаних контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства позивача.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний