Постанова № 55908268, 17.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 902/1007/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача 1: представник не прибув;

від відповідача 2: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" на рішення господарського суду Вінницької області від 30.11.15р. в справі № 902/1007/15 (суддя Грабик В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд"

про стягнення 5 179 188 грн 04 коп.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 підприємство «Фірма «Бершадь Агроплюс» (надалі Позивач) звернулося в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (том 1, а.с. 2-8) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радоміра» (надалі Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Трейд» (надалі Відповідач 2) про стягнення солідарно з Відповідачів 3 364 024 грн 04 коп. боргу, з яких:

·47 911 грн 21 коп. - за договором про надання послуг № 230414-17П від 23 квітня 2014 року;

· 458 105 грн 63 коп. - за договором поставки № 170604 від 17 червня 2013 року;

·2 858 007 грн 20 коп. - за договором поставки № 310309 від 27 березня 2014 року;

Стягнути з Відповідача 2 штрафні санкції в сумі 1 815 164 грн., з них:

·9 809 грн. пені за Договором про надання послуг № 230414-17П від 23 квітня 2014 року;

· 229 052 грн 81 коп. штрафу за Договором поставки № 170604 від 17 червня 2013 року;

· 468 753 грн. пені та 805 608 грн 80 коп. штрафу - за Договором поставки № 310309 від 27 березня 2014 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2015 року (том 2, а.с. 238-248) з підстав, вказаних у цьому рішенні, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 14-25) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2015 року № 902/1007/15 в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Відповідача 2 на користь Позивача штрафні санкції в сумі 1 815 161 грн 37 коп. з них:

·пеня в сумі 9 809 грн за Договором про надання послуг № 230414-17П від 23 квітня 2014 року;

·штраф в сумі 229 052 грн 81 коп. за Договором поставки № 170604 від 17 червня 2013 року;

·пеня в сумі 468 753 грн за Договором поставки № 310309 від 27 березня 2014 року;

·штраф в сумі 805 608 грн 80 коп. за Договором поставки № 310309 від 27 березня 2014 року;

·24 % річних в сумі 301 937 грн 76 коп. за Договором поставки № 310309 від 27 березня 2014 року;

· 2 % за користування чужими коштами по Договору в розмірі 8 939 187 грн 52 коп..

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, Позивач як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що відповідно до умов Договору про погодження заборгованості від 29 вересня 2015 року, відповідно до якого було частково погашено борг, який виник по Договору поставки № 170604 від 17 червня 2013 року, по Договору поставки № 310309 від 27 березня 2014 року, по договору про надання послуг № 230414-17П від 23 квітня 2014 року в загальній сумі 2 816 200 грн, з моменту його укладення та виконання сторонами фактично припинили дію розділу щодо відповідальності у договорах № 170604 від 17 червня 2013 року та № 310309 від 27 березня 2014 року саме на майбутнє в тому числі їх застосування до умов договору про погодження заборгованості від 29 вересня 2015 року, тому на думку Позивача, заявлена до стягнення сума штрафних санкцій із Відповідача 2 за несвоєчасну оплату отриманого товару є правомірною.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31 грудня 2015 року (том 3, а.с. 12) апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 17 лютого 2016 року на 14 годину 50 хвилин.

Відповідачем 2, на виконання вимог ухвали від 5 листопада 2015 року був поданий відзив на апеляційну скаргу (том 3, а.с. 33-35) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Водночас, 12 лютого 2016 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання Позивача (том 3, а.с. 38-40) в якому з підстав, висвітлених в даному клопотанні, Позивач просив суд зупинити провадження по даній справі до вирішення по суті по справі № 902/97/16 (за позовом Позивача до Відповідача 1 та Відповідача 2 про визнання недійсним Договору про погодження заборгованості від 29 вересня 2015 року та договору поруки від 29 вересня 2015 року) та прийняття у ній рішення.

Представник Відповідача 1 в судове засідання від 17 лютого 2016 року не зявився. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про врученя поштового відправлення (том 3, а.с. 47). Водночас, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31 січня 2015 року явка сторін не була визнана обовязковою.

При цьому, Відповідач 1 подав, через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення Рівненського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи (том 3, а.с. 49).

Колегія суддів дослідивши дане клопотання, вирішила його відхилити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26 грудня 2011 року: у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору; господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.); при цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 Право на справедливий суд Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в розумний строк через затримки у провадженні, в основному з вини судів.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обовязок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 7 липня 1989 року).

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору і міститься апеляційна скарга Позивача, в котрій висвітлена його позиція, а Відповідач 1 в своєму клопотанні не посилався на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази - як на підстави для відкладення судового розгляду на іншу дату, так як і зважаючи на закінчення двомісячного строку, встановлено для розгляду справи, не просить суд, в правовому полі статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача 1 за наявними у справі матеріалами (не маючи реальної можливості з урахуванням вищеописаного на відкладення розгляду справи без порушення строків розгляду цієї справи).

В судовому засіданні від 17 лютого 2016 року Позивачем було оголошено клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті справи № 902/97/16.

Вказана заява обгрунтована тим, що підставою позовних вимог, що розглядається господарським судом Вінницької області є вимога Позивача про визнання недійсним договору про погодження заборгованості та визнання недійсним договору поруки від 29 вересня 2015 року.

Колегія суду, після винесення даного клопотання на обговорення та заслуховування думки Відповідача 2, прийшла до висновку, що у задоволенні такого клопотання слід відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що: статтею статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі; зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Колегія суду зауважує, що обставини у справі № 902/97/16 повинні бути такими, що мають значення і унеможливлюють розгляд справи № 902/1007/15 до вирішення справи господарським судом Вінницької області через те, що не можуть бути встановлені колегією суддів самостійно у даній справі. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Позивача до Відповідачів про стягнення боргу, інфляційних та пені.

За приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України: в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Поряд з тим, Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що розгляд справи № 902/97/16 не тягне за собою неможливість розгляду даного спору по суті, оскільки це не перешкоджає колегії суду, при здійсненні перегляду рішення у справі, самостійно надати оцінку наявним в матеріалах справи доказам та дослідити дійсність правовідносин, які склались між сторонами.

Крім того, у разі задоволення позову у справі № 902/97/16 на користь Позивача та набраня таким рішенням законної сили, обставини, що були встановлені судовим рішенням у справі № 902/97/16 будуть нововиявленими обставинами по відношенню до судового рішення у даній справі. Тобто, в такому випадку будь-яка із сторін спору у справі не позбавлена, з дотриманням приписів Господарського процесуального кодексу України, звернутися до суду із заявою про перегляд такого рішення за нововиявленими обставинами.

При цьому, суд звертає увагу на неможливість скасування оспорюваного рішення (законність і прийняття котрого розглядається апеляційним господарським судом на момент винесення) в апеляційній інстанції за наслідками прийняття в майбутньому іншого рішення в іншій справі, що встановить нові обставини, адже такі обставини апріорі не модли бути відомі суду першої інстанції при розгляді даної справи - одже це б утворило правову колізію щодо можливості скасування законного рішення на момент його прийняття, та по суті б порушило принцип правосуддя.

З огляду на усе вищевказане суд відхиляє дане клопотання.

Представник Позивача в судовому засіданні від 17 лютого 2016 року підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав, висвітлених в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні від 17 лютого 2016 року Відповідач 2 заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача 2, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, додаткові докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2015 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 червня 2013 року між Позивачем та Відповідачем 2 укладено договір поставки № 170604 (надалі Договір поставки від 17 червня 2013 року; том 1, а.с. 81-84).

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору поставки від 17 червня 2013 року, Позивач зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність Відповідача 2 Товар, а Відповідач 2 зобов'язався прийняти Товар і оплатити його вартість.

Згідно пункту 1.2 Договору поставки від 17 червня 2013 року, найменування Товару визначене в Додатках до цього Договору, які складають його невід'ємну частину.

У відповідності до пункту 2.1 Договору поставки від 17 червня 2013 року, розгорнутий асортимент та кількість Товару, що постачається, визначаються у специфікаціях, що є невід'ємними Додатками до цього Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору від 17 червня 2013 року, ціна за одиницю Товару кожного найменування, визначається на дату поставки і наводиться у Додатках.

Пунктом 5.2 Договору від 17 червня 2013 року визначено, що: загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною цього договору; у випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна; видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку Відповідача 2 особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Згідно з пунктом 6.1 Договору від 17 червня 2013 року, загальна вартість Товару повинна бути сплачена Відповідачем 2 у строк, встановлений в Додатках до цього Договору.

Пунктом 6.3 Договору від 17 червня 2013 року сторони обумовили, що: сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання Відповідача 2 існують і підлягають сплаті у гривні; сума у гривні, що підлягає сплаті Відповідачем 2 на виконання ним зобовязань по Договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до Договору, на курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений Українською банківською валютною біржею згідно сайту www.udinform.com (графа "закриття/АSК") збільшеного на один відсоток на день, що передує дню фактичної оплати Відповідачем 2 ціни Договору (її неоплаченої частини); кінцевий розрахунок за товар Відповідач 2 здійснює в строки і розмірі, визначених Додатками.

У відповідності до пункту 6.5 Договору від 17 червня 2013 року, незалежно від призначення платежу у банківському переказі, у разі порушення Відповідачем 2 платіжних зобов'язань за цим або будь-яким іншим Договором, Поивач має право самостійно зарахувати грошові кошти, що надійшли від Відповідача 2, в оплату простроченої заборгованості з повідомленням Відповідачу 2 про таке зарахування.

Згідно пункту 7.1 Договору від 17 червня 2013 року, поставка здійснюється на умовах та в місці поставки, визначених в Додатках до цього Договору.

Як визначено пунктом 10.1 Договору від 17 червня 2013 року, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками Сторін; строк дії цього Договору становить 12 (дванадцять) місяців; у разі, якщо визначені цим Договором зобов'язання не будуть виконані належним чином, строк дії цього Договору продовжується на тих самих умовах.

Відповідно до пункту 12.2 Договору від 17 червня 2013 року, в разі порушення строків виконання зобов'язань за цим Договором Сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій Стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Згідно з умовами пункту 12.3 Договору від 17 червня 2013 року, в разі ухилення від оплати вартості товару Відповідач 2 , крім пені, сплачує Позивачу штраф в розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від вартості неоплаченого товару.

Пунктом 15.11 Договору від 17 червня 2013 року визначено, що: нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором здійснюєтеся без обмеження строку; строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором становить три роки.

У додатках до Договору поставки від 17 червня 2013 року сторони визначили назву товару, кількість, ціну, вартість, строки поставки та умови оплати, а саме.

В додатку № 1 до Договору поставки від 17 червня 2013 року (том 1, а.с. 85), сторони визначили, що строк поставки товару - до 25 червня 2013 року; загальна вартість товару - 395 785 грн 20 коп. сплачується на умовах відстрочки платежу, шляхом 100% перерахування грошових коштів на рахунок Позивача у строк до 1 жовтня 2013 року.

В додатку № 2 до поставки від 17 червня 2013 року (том 1, а.с. 86), сторони визначили, що строк поставки товару - до 10 вересня 2013 року; загальна вартість товару - 144 102 грн. сплачується на умовах відстрочки платежу, шляхом 100 % перерахування грошових коштів на рахунок Позивача у строк до 1 жовтня 2013 року.

Як вбачається з первинних доказів, долучених Позивачем до матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки від 17 червня 2013 року Позивач на підставі видаткової накладної № БА-2006-16 від 20 червня 2013 року, видаткової накладної № БА-2506-2 від 25 червня 2013 року, видаткової накладеної № БА-0609-8 від 6 вересня 2013 року відвантажив, а Відповідач 2, через представника, що діяв на підставі доручень, отримав товар на загальну суму 539 887 грн 20 коп. (том 1, а.с. 87-91).

Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2014 року між Позивачем та Відповідачем 2 укладено договір поставки № 310309 (надалі Договір поставки від 27 березня 2014 року; том 1, а.с. 2831).

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору від 27 березня 2014 року, Позивач зобовязався в строки, визначені договором, передати у власність Відповідача 2 Товар, а Відповідач 2 зобов'язався прийняти Товар і оплатити його вартість.

Пунктом 1.2 Договору від 27 березня 2014 року визначено, що найменування Товару визначене в Додатках до цього Договору, які складають його невід'ємну частину.

У відповідності до пункту 1.2 Договору від 27 березня 2014 року, розгорнутий асортимент та кількість Товару, що постачається, визначаються у специфікаціях, що є невід'ємними Додатками до цього Договору.

Відповідно до пункту 5.1. Договору від 27 березня 2014 року, ціна за одиницю Товару кожного найменування, визначається на дату поставки і наводиться у Додатках.

Пунктом 5.2 Договору від 27 березня 2014 року визначено, що загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною цього договору; у випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна; видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку Відповідача 2 особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Згідно з пунктом 6.1 Договору від 27 березня 2014 року, загальна вартість Товару повинна бути сплачена Відповідачем 2 у строк, встановлений в Додатках до цього Договору.

Між тим, як визначено пунктом 6.4 Договору від 27 березня 2014 року: протягом строку дії договору, грошові зобов'язання Відповідача 2 існують і підлягають сплаті у гривні; сума у гривні, що підлягає сплаті Відповідачем 2 на виконання ним зобовязань по Договору від 27 березня 2014 року, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до Договору від 27 березня 2014 року, на курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений Українською банківською валютною біржею згідно сайту www.udinform.com (графа "закриття/АSК"), збільшений на один відсоток на день, що передує дню фактичної оплати Відповідачем 2 ціни Договору (її неоплаченої частини), але в будь-якому разі не нижчий, ніж на момент відвантаження; розрахунок за товар Відповідач 2 здійснює в строки і розмірі, визначених Додатками.

У відповідності до пункту 10.1 Договору від 27 березня 2014 року: цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками Сторін; строк дії цього Договору становить 12 (дванадцять) місяців; у разі, якщо визначені цим Договором зобов'язання не будуть виконані належним чином, строк дії цього Договору продовжується на тих самих умовах .

Відповідно до пункту 12.2. Договору від 27 березня 2014 року, в разі порушення строків виконання зобов'язань за цим Договором Сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій Стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Як зазначено пунктом 12.3 Договору від 27 березня 2014 року, в разі прострочення дати оплати вартості товару Відповідач 2, крім пені, сплачує Позивачу штраф в розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від вартості неоплаченого товару.

Умовами пункту 15.11 Договору від 27 березня 2014 року визначено, що: нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку; строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором становить три роки.

У додатках до Договору поставки від 27 березня 2014 року сторони визначили назву товару, кількість, ціну, вартість, строки поставки та умови оплати.

Додатком № 1 до Договору поставки від 27 березня 2014 року (том 1, а.с. 32), сторони визначили, що: строк поставки товару - до 1 травня 2014 року; загальна вартість товару - 701 000 грн сплачується шляхом 100 % відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача у строк до 1 вересня 2014 року.

Додатком № 2 до Договору поставки від 27 березня 2014 року (том 1, а.с. 33), сторони визначили, що: строк поставки товару - до 10 квітня 2014 року; загальна вартість товару становить 121 260 грн 85 коп. і сплачується шляхом 100% відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача у строк до 1 вересня 2014 року.

Додатком № 3 до Договору поставки від 27 березня 2014 року (том 1, а.с. 34), сторони визначили, що: строк поставки товару - до 10 травня 2014 року; загальна вартість товару - 470 172 грн. сплачується шляхом 100 % відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача у строк до 1 вересня 2014 року.

Додатком № 4 до Договору поставки від 27 березня 2014 року (том 1, а.с. 35) сторони визначили, що: строк поставки товару Лазурит - до 1 травня 2014 року; строк поставки товару Базагран - до 23 червня 2014 року; сторок поставки товару Альфа-Маїс - до 12 червня 2014 року; загальна вартість товару - 280 809 грн 43 коп. сплачується шляхом 100 % відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача у строк до 1 вересня 2014 року.

Додатком № 5 до Договору поставки від 27 березня 2014 року (том 1, а.с. 36) визначено, що: строк поставки товару - до 5 червня 2014 року; загальна вартість товару - 348 810 грн. сплачується шляхом 100% відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача у строк до 1 вересня .2014 року.

Додатком № 6 до Договору поставки від 27 березня 2014 року (том 1, а.с. 37) визначено, що: строк поставки товару - до 15 червня 2014 року; загальна вартість товару - 842 276 грн 40 коп. сплачується шляхом 100 % відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача у строк до 1 вересня 2014 року.

Додатком № 7 до Договору поставки від 27 березня 2014 року (том 1, а.с. 38) сторони визначили, що: строк поставки товару - до 8 липня 2014 року; загальна вартість товару - 144 497 грн 34 коп. сплачується шляхом 100 % відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача у строк до 1 вересня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки від 27 березня 2014 року, Позивач відвантажив, а Відповідач 2, через представників, що діяли на підставі доручень, отримав товар на загальну суму 2 908 826 грн 26 коп., що підтверджується наступними первинними обліковими документами (том 1, а.с. 39-69), а саме: видаткова накладна № БА-2903-10 від 29 березня 2014 року на суму 45 400 грн; видаткова накладна (довіреність № 9/1 від 29 березня 2014 року); видаткова накладна № БА-0104-13 від 1 квітня 2014 року на суму 90 800 грн (довіреність № 14/1 від 1 квітня 2014 року; видаткова накладна № БА-0204-32 від 2 квітня 2014 року на суму 181 600 грн (довіреність № 11/1 від 2 квітня 2014 року; видаткова накладна № БА-0304110 від 3 квітня 2014 року (довіреність № 11/2 від 3 квітня 2014 року); видаткова накладна № БА-0504-04 від 5 квітня 2014 року на суму 136 200 грн 24 коп. (довіреність № 24/1 від 7 квітня 2014 року); видаткова накладна № БА-0704-28 від 7 квітня 2014 року на суму 201 600 грн (довіреність № 19/1 від 28 квітня 2014 року); видаткова накладна № БА-2804-12 від 28 квітня 2014 року на суму 201 600 грн (довіреність № 19/1 від 28 квітня 2014 року); видаткова накладна № БА-3004-08 від 30 квітня 2014 року на суму 163 735 грн (довіреність № 20/1 від 30 квітня 2014 року); видаткова накладна № БА-0206-46 від 2 червня 2014 року на суму 348 810 грн (довіреність № 28/1 від 2 червня 2014 року); видаткова накладна № БА-0606-20 від 6 червня .2014 року на суму 58 308 грн 80 коп. (довіреність № 30 від 6 червня 2014 року); видаткова накладна № БА-1106-13 від 11 червня 2014 року на суму 783 967 грн 60 коп. (довіреність № 30 від 11 червня 2014 року); видаткова накладна № БА-1106-14 від 11 червня 2014 року на суму 3 976 грн 83 коп. (довіреність № 29 від 11 червня 2014 року); видаткова накладна № БА-1706-05 від 17 червня 2014 року на суму 99 388 грн 80 коп. (довіреність № 29 від 17 червня 2014 року); видаткова накладна № БА-2006-20 від 20 червня 2014 року на суму 13 708 грн 80 коп. (довіреність № 32 від 17 червня 2014 року); видаткова накладна № БА-0107-07 від 1 липня 2014 року на суму 144 497 грн 34 коп. (довіреність № 38 від 25 червня 2014 року).

Як вбачається з матеріалів справи, 23 квітня 2014 року між Позивачем та Відповідачем 2 укладено договір про надання послуг № 230414-17П (надалі Договір про надання послуг; том 1, а.с. 72-75).

Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання послуг, Позивач зобов'язався надати Відповідачу 2 послуги у рослинництві, із використанням власної сільськогосподарської техніки - обприскувач - агрокомплекс "Роса" (надалі - Техніка), в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору про надання послуг визначено, що: послуги надаються на орієнтовнійплощі 2552 га.; строки надання послуг - квітень-травень-червень 2014 року; режим роботи Позивач погоджує з Відповідачем 2, при цьому дотримуючись строків надання послуг, встановлених цим Договором.

Пунктом 1.3 Договору про надання послуг визначено, що Позивач надає послуги із застосуванням наступної техніки - обприскувачі агрокомплекс "Роса".

У відповідності до пункту 1.4 Договору про надання послуг, Відповідач 2 зобов'язався на умовах даного Договору прийняти та оплатити послуги Позивача.

Згідно другого розділу Договору про надання послуг, Позивач надає Відповідачу 2 послуги: внесення ЗЗ на полях простого рельєфу; послуги надаються технікою: агрокомплекс "Роса", в кількості 2 (дві) машини; площа обробітку орієнтовно складає: 2552 га.; остаточна площа обробітку визначається сторонами в акті (актах) виконаних робіт; початок робіт: на протязі трьох календарних днів після оплати; дата початку робіт може бути змінена/перенесена, в разі несприятливих погодних умов; вартість послуг складає: 50 грн./га; загальна сума Договору визначається сторонами згідно актів виконаних робіт.

Відповідно до пунктів 3.2-3.3 Договору про надання послуг: Відповідач 2 зобов'язався здійснити попередню оплату 100 % запланованої вартості робіт, у строк до 28 квітня 2014 року; остаточна оплата згідно з актами виконаних робіт на протязі трьох календарних днів з дня іх підписання.

У відповідності до пункту 3.4 Договору про надання послуг, прийняття послуг Відповідачем 2 за кількістю та якістю проводиться окремо по кожному Полю шляхом підписання вповноваженими представниками Сторін актів виконаних робіт.

Як визначено пунктом 6.1 Договору про надання послуг, договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до виконання робіт.

На виконання умов Договору про надання послуг Позивачем надано Відповідачу 2 послуги з внесення ЗЗР оприскувачами "РОСА" на загальну суму 123 131 грн 50 коп., що підтверджується актами виконаних робіт до Договору про надання послуг, а саме: акт виконаних робіт від 20 червня 2014 року на суму 50 000 грн; акт виконаних робіт № 2 від 20 травня 2014 року на суму 13 800 грн; акт виконаних робіт № 3 від 18 червня 2014 року на суму 59 331 грн 50 коп. (том 1, а.с. 76-78).

Як вбачається з матеріалів справи, 2 вересня 2014 року між Позивачем та Відповідачем 1 укладено договір поруки (надалі Договір поруки; том 1, а.с. 100).

За умовами пункту 1.1 Договору поруки, якого Відповідач 1 зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання Відповідачем 2 його Боргових Зобов'язань перед Позивачем за Основним договором, в обсязі зобов'язань, визначених підпунктом 2.1.1 цього Договору.

У даному Договорі поруки, сторони визначили такі терміни:

«Основний договір» - Договір від 23 квітня 2014 року про надання послуг у рослинництві із використанням власної сільськогосподарської техніки - оприскувач агрокомплекс «Роса»; Договір про поставку товарів від 17 червня 2013 року;

Договір від 27 березня 2014 року - укладені між Позивачем та Відповідача 2;

«Боргові Зобов'язання» - зобов'язання Відповідача 2 перед Позивачем по сплаті останньому будь-яких сум чи їх частини, що виникають із Основного договору;

Під Борговими Зобов'язаннями слід розуміти як повну їх суму, так і будь-яку їх частину.

Відповідно до пункту 1.2 Договору поруки, Відповідач 1 та Відповідач 2 відповідають як солідарні боржники, що означає, що Позивач може звернутись з вимогою про виконання Боргових Зобов'язань як до Відповідача 2, так і до Відповідача 1, чи до обох одночасно.

Пунктом 2.1 Договору поруки визначено, що порукою за цим Договором забезпечуються вимоги Кредитора щодо сплати Відповідачем 2 його Боргових Зобов'язань у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у Основному договорі. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги Позивача щодо оплати Відповідачем 2 вартості отриманих та неоплачених послуг та товарів.

У відповідності до пункту 2.3 Договору поруки: Відповідач 1 не відповідає перед Позивачем за виконання Відповідачем 2 своїх зобов'язань за Основним договором щодо оплати будь-яких інфляційних втрат, штрафів, пені та 3 % річних, що були або будуть нараховані Кредитором у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем 2 своїх зобов'язань за Основним договором.

Як визначено пунктом 3.3 Договору поруки, Відповідач 1 зобов'язався: виконати Боргові зобов'язання Відповідача 2; самостійно виконати обов'язок Відповідача 2 перед Позивачем, зазначений в підпункті 2.1.1 Договору на протязі 7-ми днів з моменту отримання письмової вимоги Позивача або повідомлення Відповідача 2 про очевидну неможливість виконання (пунктів 3.1-3.2 Договору поруки); кожна вимога (повідомлення), що може бути надана Сторонами відповідно до цього Договору, складається у письмовій формі та вручається або надсилається відповідній Стороні на її адресу, або вручається під розписку уповноваженій особі.

Згідно пункту 4.1 Договору поруки, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до моменту припинення поруки.

З матеріалів справи слідує, що Позивач звернувся до Відповідача 1 з претензією № БА-2105-1п від 21 травня 2015 року (том 1, а.с. 101-104) з вимогою сплатити на користь Позивача в межах трьох банківських днів заборгованість в розмірі 3 317 330 грн 88 коп. Дана претензія 23 травня 2015 року була отримана Відповідачем 1, про що безпосередньо свідчить відмітка та підпис директора Відповідача 1, яка міститься в лівому верхньому куті першого аркуша даної претензії (том 1, а.с. 101).

Однак, зазначена вимога була залишена Відповідачем 1 без задоволення.

Позивач, зважаючи на непогашення заборгованості Відповідачами по вищезазначеним договорам, звернувся за захистом, на його думку, порушеного права до суду із позовом про стягнення солідарно з Відповідачів 3 364 024 грн 04 коп. боргу (з яких: 47 911 грн 21 коп. - за договором про надання послуг № 230414-17П від 23 квітня 2014 року ; 458 105 грн 63 коп. - за договором поставки № 170604 від 17 червня 2013 року; 2 858 007 грн 20 коп. - за договором поставки № 310309 від 27 березня 2014 року; стягнути з Відповідача 2 штрафні санкції в сумі 1 815 164 грн., з них: 9 809 грн. пені за Договором про надання послуг № 230414-17П від 23 квітня 2014 року; 229 052 грн 81 коп. штрафу за Договором поставки № 170604 від 17 червня 2013 року; 468 753 грн. пені та 805 608 грн 80 коп. штрафу - за Договором поставки № 310309 від 27 березня 2014 року).

Поряд з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 29 вересня 2015 року (після порушення провадження у справі № 902/1007/15 20 липня 2015 року) між Позивач та Відповідачем 2 було укладено договір про погодження заборгованості (надалі Договір; том 2, а.с. 166).

Відповідно до пункту 1 Договору, Сторони підтверджують, що між ними існують господарські правовідносини, які виникли на підставі наступних договорів: Договору про надання послуг № 23014-17П від 23 квітня 2014 року (Договір-1); Договору поставки № 170604 від 17 червня 2013 року (Договір-2); Договору поставки № 310309 від 27 березня 2014 року (Договір-3).

У пункті 2 Договору Сторони визначили, що: у Відповідача 2 перед Відповідачем 1 існують боргові зобов'язання за зазначеними вище Договорами на загальну суму 3 364 024 грн 04 коп (три мільйони триста шістдесят чотири тисячі двадцять чотири гривні 04 копійки) .

Відповідно до пункту 3 Договору, сума заборгованості Відповідача 2 перед Позивачем в розмірі 3 364 024 грн 04 коп. визначається сторонами наступним чином:

·47 911 грн 21 коп. (сорок сім тисяч дев'ятсот одинадцять гривень 21 копійка) - основний борг за надані послуги за Договором-1;

·525 772 грн 41 коп. (п'ятсот двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 41 копійка) - основний борг з урахуванням коригування курсової складової вартості товару за Договором-2 (пункт 6.3), визначеної на дату укладання даного Договору;

·2 858 007 грн 20 коп. (два мільйони вісімсот п'ятдесят вісім тисяч сім гривень 20 копійок) - основний борг з урахуванням коригування курсової складової вартості товару за Договором-3 (пункт 6.4), визначеної на дату укладання даного Договору.

У пункті 4 Договору Сторони дійшли згоди, що: Відповідач 2 зобов'язався здійснити погашення частини існуючої заборгованості за Договором-1, Договором-2, Договором-3 в розмірі 2 816 200 (два мільйони вісімсот шістнадцять тисяч двісті гривень 00 копійок) грн. не пізніше 29 вересня 2015 року включно; погашенням частини існуючої заборгованості, вважається момент зарахування грошових на розрахунковий рахунок Позивача.

Пунктом 4.1 Договору Сторони визначили, що за умови сплати Відповідачем 2 частини заборгованості, визначеної пунктом 4 цього Договору, у строк до 29 вересня 2015 року Позивач надає Відповідачу 2 дисконт щодо заборгованості за визначеними вище зобов'язаннями та визначає суму боргу до сплати Відповідачем 2 у сумі 2 816 200 (два мільйони вісімсот шістнадцять тисяч двісті гривень, 00 копійок) грн. у наступному порядку:

·47 911 грн 21 коп. (сорок сім тисяч дев'ятсот одинадцять гривень 21 копійка) - основний борг за надані послуги за Договором-1 за умови оплати з формулюванням призначення платежу у платіжному дорученні «основний борг за надані послуги за Договором поставки № 23014-17П від 23 квітня 2014 року»;

·525 772 грн 41 коп. (п'ятсот двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 41 копійка) - основний борг з урахуванням коригування курсової складової вартості товару за Договором-2, визначеної на дату укладання даного Договору за умови оплати з формулюванням призначення платежу у платіжному дорученні «основний борг за надані послуги за Договором поставки № 3 10309 від 27 березня 2014 року»;

·2 242 516 грн 38 коп. (два мільйони двісті сорок дві тисячі п'ятсот шістнадцять гривень 38 копійок) - основний борг з урахуванням коригування курсової складової вартості товару за Договором-3, визначеної на дату укладання даного Договору за умови оплати з формулюванням призначення платежу у платіжному дорученні «основний борг за надані товари за Договором поставки № З10309 від 27 березня 2014 року».

Пунктом 5 Договору сторни визначили, що крім суми основного зобов'язання в розмірі 2 816 200 (два мільйони вісімсот шістнадцять тисяч двісті гривень, 00 копійок) грн. Відповідач 2 зобов'язався сплатити Позивачу в строк до 29 вересня 2015 року додаткові витрати (судовий збір) у сумі 73 800 грн.

Пунктом 6 Договору Сторони погодили, що: умови даного Договору діють за умови сплати Відповідачем 2 визначених у пунктах 4 і 5 даного Договору сум у строк 29 вересня 2015 року; у разі виконання Відповідачем 2 умов даного Договору та сплати визначеної загальної грошової суми у розмірі 2 890 000 (два мільйони вісімсот дев'яносто тисяч гривень, 00 копійок) грн, умови Договору-1, Договору-2 та Договору-3 щодо оплати Відповідачем 2 грошових зобовязань, в тому числі основного зобов'язання, вважаються виконані, а Договір-1, Договір-2 та Договір-3 вважаються виконаними повністю.

Пунктом 7 Договору Сторони погодили, що: за умови належного виконання Відповідачем 2 своїх зобов'язань, передбачених пунктами 4 і 5 даного Договору, положення Договору-2 та Договору-3 в частині відповідальності Сторони-2 не діють і не застосовуються, починаючи з дати укладення даного договору.

Пунктом 5 Договору Сторони погодили, що: належне виконання Відповідачем 2 своїх зобов'язань, передбачених пунктами 4 і 5 даного Договору є належним виконанням Відповідачем 2 своїх зобов'язань вцілому за Договором-1, Договором-2 та Договором-3, починаючи з дати виконання цього Договору; при цьому Позивач підтверджує, що у неї буде відсутнім право на стягнення зі Відповідача 2 грошових сум за Договором-1, Договором-2 та Договором-3.

Пунктом 9 Договору сторони визначили, що: даний договір укладений у двох примірниках на українській мові, по одному примірнику для кожної із сторін. Даний Договір в сканованому вигляді вступає в силу з моменту його підписання та діє до обміну оригіналами та повного виконання його сторонами з урахуванням приписів пунктів 4 і 5 даного Договору.

Як стверджуєтьться доказами, наявним в матеріалах справи, на виконання умов вказаного Договору про погодження заборгованості Відповідач 2 перерахував на рахунок Позивача 2 890 000 грн., а саме: платіжним дорученням № 3565 від 29 вересня 2015 року Відповідачем 2 було перераховано на рахунок Позивача 2 816 200 грн із призначенням платежу «Оплата зг. Договору про погодження заборгованості від 29 вересня 2015 року» та платіжним дорученням № 3566 від 29 вересня 2015 року Відповідачем 2 було перераховано на рахунок Позивача 73 800 грн. із призначенням платежу «Оплата зг. Договору про погодження заборгованості від 29 вересня 2015 року» (том 2, а.с. 167).

З огляду на вищевказане колегія суду констатує той факт, що заборгованість Відповідача 2 в сумі 2 816 200 грн перестала існувати вже після звернення Позивача з позовом та до винесення судом першої інстанції оспорюваного рішення.

Отже, Відповідач 2 надав суду належні та допустимі докази в підтвердження погашення боргу по Договорам (котра існувала на час звернення Позивача з позовом до суду - 20 липня 2015 року), дослідивши які, колегія суду зауважує, що сума заборгованості до винесення рішення місцевим господарським судом (30 листопада 2015 року) перестала існувати.

Згідно з підпунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на вищевисвітлене, Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що в таких випадках, відповідно до підпункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження по справі в частині стягнення 2 816 200 грн. заборгованості підлягає припиненню, в звязку з відсутність предмету спору.

Аналогічна позиція викладена в пункті 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Дане було вчинено й місцевим господарським судом.

Відповідно, приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд залишає ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Водночас, частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений говором або законом.

Стаття 626 Цивільного кодексу України, встановлює поняття договору, відповідно до якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, між Позивачем та Відповідачем 2 виникли правовідносини, котрі складаються внаслідок укладення договорів про надання послуг та поставки товару, і регулюються параграфом 3 глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги".

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що: якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статі 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою законодавства України, в площинні укладеного між Позивачем та Відповідачем 2 Договору про погашення заборгованості та сплати Відповідачем 2 основної заборгвоаності, зазначає таке.

Як уже було зазначено вище в даній судовій постанові, між Позивачем та Відповідачем 2 було укладено договір про порядок та строки сплати заборгованості (том 2, а.с. 166), відповідно до якого Відповідач 2 визнав заборгованість перед Позивачем за вказаними вище Договорами поставки та надання послуг у сумі 3 364 024 грн 04 коп..

Разом з тим, колегія суддів констатує, що уклавши даний Договір про погодження заборгованості сторони дійшли згоди про порядок і розмір сплати заборгованості, що обумовлюють припинення зобовязань за вказаними договорами.

З огляляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що уклавши Договір про погодження заборгованості та визначивши у ньому умови припинення усіх зобовязань за Договором про надання послуг від 23 квітня 2014 року, Договором поставки № 170604 від 17 червня 2013 року та Договором поставки № 310309 від 27 березня 2014 року, сторони тим самим у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за вказаними договорами.

Отже, для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених договорами та статтею 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених Договором про погодження заборгованості.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України, зокрема, у постанові: від 30 вересня 2014 року у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012; постанові від 16 вересня 2014 року в справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012; постанові від 1 липня 2015 року в справі № 924/1230/14/3-322гс15; постанові в справі № 924/406/14/3/883-гс15 від 7 жовтня 2015 року.

Згідно зі статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Отже, враховуючи вищезазначені висновки у суду відсутні підстави для стягнення з Відповідача 2 заявлених у позові пені, штрафів та трьох відсотків річних.

З огляду на усе вищеописане, судова колегія відхиляє доводи Позивача стосовно того, що Договором про погодження заборгованості передбачено звільнення Відповідача 2 від відповідальності за порушення грошових зобовязань з дати укладення даного договору.

Крім того, колегія суддів дослідивши умови Договору про надання послуг від 23 квітня 2014 року, констатує, що Позивач заявляючи до стягнення з Відповідача 2 пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за Договором № 230414-17П від 23 квітня 2014 року, залишив поза увагою ту обставину, що вказаним Договором така відповідальність за порушення грошових зобовязань не передбачена.

В силу положень статті 546, частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України, пеня як вид неустойки застосовується лише у разі визначення її розміру у вчиненому сторонами правочині, за виключенням випадків, коли вона передбачена законодавством.

Між тим, пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 визначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише у разі, якщо обовязок і умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відтак, враховуючи усе зазначене вище в правовму полі підставності застосування пені, позовні вимоги про стягнення 9 809 грн пені, нарахованої за Договором про надання послуг від 23 квітня 2014 року, не підлягають задоволенню також і з огляду на відсутність в договорі прямої визначеності щодо нарахування та стягнення пені.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що Позивач заявляючи вимоги про стягнення 229 052 грн 81 коп. штрафу на підставі пункту 12.3 Договору поставки № 170604 від 17 червня 2013 року, залишив поза увагою ту обставину, що штраф відповідно до цього пункту договору стягується в разі ухилення від оплати вартості товару Відповідачем 2, а не у разі порушення строків оплати, як про те вказує Позивач. Між тим, ухилення від оплати товару не є тотожним порушенню строків оплати товару.

Всупереч зазначеному вище в даній судовій постанові, Позивачем не подано належних доказів щодо ухилення Відповідача 2 від оплати вартості товару.

Як вбачається з доказів, долучених Відповідачем 2 до матеріалів справи, а саме платіжних дорученнях (том 1, а.с. 176-226), Відповідачем 2 до звернення Позивача з позовом до суду було частково оплачено отриманий за Договорами товар (що й не заперечується Позивачем), а саме: за Договором від 17 червня 2013 року сплачено 553 915 грн 18 коп.; за Договором від 27 березня 2014 року сплачено 1 973 253 грн 49 коп.; за Договором від 23 квітня 2014 року сплачено 78 220 грн 29 коп. (том 1, а.с. 173-175), а уже на час розгляду справи Позивач повністю розрахувався за отриманий по Договорам товар. Дане в свою чергу не свідчить про ухилення Відповідачем 2 від оплати отриманого по Договорам товару.

Крім того, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, штрафні санкції та річні Позивач рахує із суми вартості, визначеної з урахуванням курсової складової на день звернення до суду, а не тієї, що відповідала даним періоду, за який нараховано пеню, штраф та річні.

З врахуванням усього вищеописаного, та враховуючи те, що сторони дійшли згоди, що заборгованість по вказаному договору підлягає сплаті у розмірі 2 816 200 грн., судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача 1 заборгованості в сумі 547 824 грн 04 коп. (3 364 024 грн 04 коп. (заявлено) - 2 816 200 грн. (за Договором про погодження заборгованості) = 547 824 грн 04 коп.).

Дане рішення в цій частині прийнято й місцевим господарським судом.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.

Що стосується позовних вимог стосовно стягнення заборгованості з Відповідача 1, то колегія суддів зауважує таке.

Відповідно до статті 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя; якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України: за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України, в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, згідно з частиною 4 статтею 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Проаналізувавши Договір поруки, укладений між Позивачем і Відповідачем 1, колегія суддів констатує, що строк поруки у вказаному договорі не встановлений.

При цьому, пунктом 4.1 Договору поруки передбачено, що він діє до моменту припинення поруки. Однак, останній (тобто момент припинення) договором не визначений.

Відтак, колегія судів доходить висновку, що Позивач мав право звернутись до Відповідача 1, в правовому полі статті 559 Цивільного кодексу України - в шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобовязання.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у вказаний строк Позивач до Відповідача 1 з вимогою не звернувся (виходячи з умов Договорів про надання послуг від 23 квітня 2014 року, Догвору поставки № 170604 від 17 червня 2013 року та Договору поставки № 310309 від 27 березня 2014 року та дати предявлення вимоги до Відповідача 1), а відтак порука за Договором поруки припинена до звернення Позивача з даною позовною заявою до суду.

Окрім того, Позивач подаючи апеляційну скаргу, жодним чином не зазначає у даній апеляційній скарзі непогодження з рішенням суду першої інстанції в частині що стосується Відповідача 1, так як і не ставить в ній будь-які майнові вимоги щодо Відповідача 1.

З огляду на усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд вважає позовну вимогу Позивача до Відповідача 1 про стягнення заборгованості неправомірною та необґрунтованою, з огляду на що відмовляє в її задоволенні в повному обсязі та залишає судове рішення в цій частині без змін.

Колегія суду зауважує, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на усе вищевказане у цій постанові та з огляду на докази наявні у матеріалах справи, колегія Рівненського апеляційного господарського суду констатує, що доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі є надуманими, безпідставними, такими, що спростовуються усім вищенаписаним в даній судовій постанові та непідтвердженими належними і допустими доказами в розрізі статтей 32-33 Господарського процесуального кодексу України, а тому до уваги колегією суду не беруться.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається та Відповідачем, всупереч нормам статтей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, висвітлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи усе вищевказане Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду Вінницької області без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд залишає за Позивачем.

Керуючись стяттями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2015 року в справі № 902/1007/15 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 902/1007/15 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.