Постанова № 55908026, 16.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. Справа № 922/5866/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №05-02 від 11.01.2016 року

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 30.11.2015 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "-Квадро-" (вх. №5804 Х/3-12) на рішення господарського суду Харківської області від 08 грудня 2015 року по справі № 922/5866/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", м.Дніпропетровськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "-Квадро-", м. Первомайський,

про стягнення 197361,68 грн. -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2015 року у справі № 922/5866/15 (суддя Чистякова І.О.) відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про визнання недійсними п.3.1., п.3.3., п.3.4. договору купівлі - продажу №101 від 29.09.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дніпрополімермаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "-КВАДРО-". Позов задоволено повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "-КВАДРО-" на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" суму заборгованості у розмірі 197361,68 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 2960,43 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "-Квадро-" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2015 р. у справі № 922/5866/15 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову та визнати недійсними п.3.1., п.3.3., п.3.4. договору купівлі - продажу №101 від 29.09.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дніпрополімермаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "-КВАДРО-".

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для його скасування.

Публічне акціонерне товариство "Дніпрополімермаш" у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що рішення господарського суду Харківської області було винесено з урахуванням всіх доказів поданих сторонами, та доказів, які були витребувані судом. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, 29.09.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Дніпрополімермаш" (продавець - позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "-Квадро-" (покупець - відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу №101, за умовами якого (п. 1.1) продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити Культиватор К-5 зав.№ 41.

Згідно з п.3.1. договору ціна на товар формується виходячи з вартості товару в доларах США (в еквіваленті, по курсу, передбаченому цим договором) і встановлюється в українських гривнях відповідно до базису поставки EXW (Франко-склад Продавця), та вказується в додатку №1 до договору. При цьому оплата товару здійснюється в національній валюті України у відповідності до нижченаведеної формули за відрахуванням раніше здійснених платежів:

S=Z x A гривень, де:

S - ціна товару на момент оплати, (грн,);

Z - узгоджена сторонами ціна товару у валюті, зазначена у п. 3.2 цього договору;

А - міжбанківській курс продажу долару США, встановлений у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com), сформований на 16:00 за київським часом на дату, що передує даті фактичної сплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини) (надалі іменується "Міжбанківський курс").

Так, пунктом 3.2. договору сторони визначили, що загальна вартість товару (ціна договору) становить 428800,00 (чотириста двадцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 коп.) гривень, в тому числі ПДВ 20 % у розмірі 71466,67 (сімдесят одна тисяча чотириста шістдесят шість гривень 67 коп.) гривень, що в еквіваленті за курсом продажу долару США, встановленому у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com), на 16:00 за київським часом на дату, що передує даті укладання нього договору, становить 32000,00 (тридцять дві тисячі доларів 00 ц.) доларів США.

Відповідно до п.3.3., п.3.4. договору розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України згідно з п. 3.1 цього договору та додатком № 1 до договору. Сторони домовились, що при зміні на момент оплати Міжбанківського курсу по відношенню до курсу, встановленого п. 3.2 договору, пропорційно автоматично змінюється і загальна вартість товару (ціна договору), і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди про зміну загальної вартості товару (ціни договору).

Відповідно до додатку №1 до договору повна оплата товару відповідачем має бути здійснена до 20.05.2015 року.

Згідно акту приймання-передачі позивач 03.11.2014 року передав відповідачу товар, обумовлений договором, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору зобовязання щодо повної та своєчасної оплати товару належним чином не виконав, повну вартість поставленого товару позивачу не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 197361,68 грн. (9074,10 доларів США), яка була розрахована з даних розміщених на сайті www.udinform.com станом на 13.10.2015 року, відповідно до яких курс долара США становив 21.75 грн./ за 1 долар США.

У звязку з тим, що відповідачем не вчинено дії по погашенню суми заборгованості за товар, позивач звернувся до місцевого господарського суду для відновлення своїх порушених прав і інтересів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За пунктом 2.4. договору, зобов'язання продавця по поставці товару покупцеві (а також передачі покупцеві всіх супровідних документів на товар, що вимагаються цим договором та чинним законодавством, включаючи документи, що підтверджують якість товару, а також документи, що вимагаються чинним законодавством для здійснення покупцем реєстрації товару в органах Держтехнагляду) вважаються виконаними в повному обсязі з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (момент поставки).

Покупець гарантує, що його уповноважений представник (матеріально-відповідальна особа), яка розписуються в акті приймання-передачі, належним чином уповноважена на приймання товару від продавця, і її підпис на акті приймання-передачі є належним доказом отримання товару у продавця.

Як свідчать матеріали справи, 03.11.2014 року сторони по справі підписали акт приймання-передачі, за яким встановлено, що покупець перевірив якість, комплектність справність та відповідність товару умовам договору, та підтвердив, що товар відповідає встановленим договором вимогам та діючому законодавству.

Акт приймання передачі був підписаний з боку покупця - директором відповідача, який діяв на підставі статуту.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до пункту 15 статті 1 Закону України "Про ціни та ціноутворення в Україні" ціна - це виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну договору.

Згідно із статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що під час укладання правочину, сторонами було визначено ціну предмету договору в іноземній валюті, в еквіваленті по курсу передбаченому умовами договору. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками товариств.

Згідно з п.3.1. договору ціна на товар формується виходячи з вартості товару в доларах США (в еквіваленті, по курсу, передбаченому договором) і встановлюється в українських гривнях відповідно до базису поставки EXW (Франко-склад Продавця), та вказується в додатку №1 до договору. При цьому оплата товару здійснюється в національній валюті України у відповідності до нижченаведеної формули за відрахуванням раніше здійснених платежів:

S=Z x A гривень, де:

S - ціна товару на момент оплати, (грн,);

Z - узгоджена сторонами ціна товару у валюті, зазначена у п. 3.2 цього договору;

А - міжбанківській курс продажу долару США, встановлений у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com), сформований на 16:00 за київським часом на дату, що передує даті фактичної сплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини) (надалі іменується "Міжбанківський курс").

Дослідивши умови укладеного між сторонами у справі договору купівлі-продажу в частині ціни товару, суд апеляційної інстанції установив, що у разі затримки плати ціна товару за договором формується з урахуванням зміни курсу долару США по відношенню до національної валюти України - гривні.

Верховний суд України у своїй Постанові від 04.07.2011 року по справі №3-62гс11 підкреслив, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містить заборони на вираження у договорі грошових зобовязань в іноземній валюті.

Чинним законодавством України передбачено, що, незалежно від фіксації грошового еквівалента зобовязання в іноземній валюті, виконання такого зобовязання є можливим виключно в гривнях за офіційним курсом іноземної валюти на день продажу, якщо інший порядок не встановлений сторонами в договорі (постанова ВГСУ від 13.01.2010 року).

Так, пунктом 3.2. договору сторони визначили, що загальна вартість товару (ціна договору) становить 428800,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % у розмірі 71466,67 грн., що в еквіваленті за курсом продажу долару США, встановленому у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com), на 16:00 за київським часом на дату, що передує даті укладання нього договору, становить 32 000,00 доларів США.

Відповідно до додатку №1 до договору вартість товару за договором становить 32000,00 доларів США, що еквівалентно 428800,00 грн., повна оплата товару має бути здійснена до 20.05.2015 року.

Проте, відповідач, в порушення умов договору, за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 428161,23 грн., що еквівалентно 22925,90 доларів США, виходячи з курсу продажу долару США, встановленому у міжбанківській інформаційний системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com), на 16:00 за київським часом на дату, що передує даті оплати.

Факт оплати товару в сумі 428161,23 грн. підтверджується відповідними виписками по рахункам ПАТ "Дніпрополімермаш".

Водночас, сторони домовились, що при зміні на момент оплати Міжбанківського курсу по відношенню до курсу, встановленого п. 3.2 договору, пропорційно автоматично змінюється і загальна вартість товару (ціна договору), і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди про зміну загальної вартості товару (ціни договору) (п. 3.4 договору).

Заборгованість відповідача по договору становить 9074,10 доларів США.

Враховуючи, що вказаний борг фактично не погашено, позивачем визначено гривневий еквівалент залишку боргу в сумі 197361,68 грн., виходячи з даних розміщених на сайті www.udinform.com станом на 13.10.2015 року (останній робочий день, що передує даті складання позову), відповідно до яких курс долара США становив 21.75 грн./ за 1 долар США.

Показники на сайті http:// www. udіnform.сom/ є загальнодоступними; жодного твердження про помилкове застосування ставки у розмірі 21.75 грн./ за 1 долар США відповідачем заявлено не було.

Відповідно до статті 14 Цивільного Кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного Кодексу України)

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного Кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, належне виконання зобов'язання є виконання зобовязань, з додержанням вимог і принципів виконання зобов'язання встановленими умовами договору та приписами чинного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Беручи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів повної сплати заборгованості за поставлений товар в розмірі 197361,68 грн. та будь-якими доказами не спростував факту отримання товару, позовні вимоги визнаються колегією судів обґрунтованими, доведеними та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідач вважає, що п. 3.1, 3.3, 3.4 договору не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки особа, яка від імені підприємства-відповідача підписала договір, перевищили надані їй повноваження.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та стаття 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарського договору).

Як передбачено в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України .

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на п.6.2. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "-Квадро-", за яким до компетенції загальних зборів винесено затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 10 000 грн.

Так, протоколом № 29 від 29.09.2014 року загальних зборів відповідача було погоджено придбання директором Товариства культиватору К-5 за ціною, що становить не більше 428800,00 грн.

Отже, наведені відповідачем обставини, на його думку є підставою для визнання недійсними п.3.1., п.3.3., п.3.4. договору купівлі - продажу №101 від 29.09.2014 року, оскільки даними умовами договору передбачена можливість зміни загальної вартості товару на момент оплати за курсом продажу долару США, встановленому у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com), на 16:00 за київським часом.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункт 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) або його частини необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності (пункт 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

За правилами статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (частина 4 статті 92 Цивільного кодексу України).

Відповідно до договору купівлі-продажу №101 від 29.09.2014 року, від імені відповідача підписано директором ОСОБА_3

За умовами статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "-КВАДРО-", в редакції, чинній на дату укладення спірного договору, вищим керівним органом Товариства є Збори учасників.

Згідно п. ж), п.6.2 збори учасників мають право вирішувати будь-які питання, пов'язані з діяльністю товариства. До виключної компетенції зборів учасників належать затвердження угод, укладених на суму що перевищує 10000,00 грн.

Протоколом № 29 від 29.09.2014 року загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "-КВАДРО-" було надано директору Товариства з обмеженою відповідальністю "-КВАДРО-" ОСОБА_3 повноваження щодо укладання договору купівлі - продажу культиватора К-5 у ПАТ "Дніпрополімермаш" за ціною, що становить не більше 428800,00 грн.

Між тим, договір купівлі-продажу №101 від 29.09.2014 року укладений на суму 428800,00 грн., що не перевищує обсягу повноважень наданих директору відповідача.

Слід зазначити, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви 68/151/Є-ЕС Ради Європейських Співтовариств від 09.03.1968 року, статтею 9 якої проголошено, що дії органів компанії покладають на компанію зобов'язання навіть якщо ті дії виходять за межі цілей компанії, при умові, що такі дії не виходять за компетенцію вказаних органів, передбаченому або дозволену законодавством.

Однак, країни - члени можуть обумовити, що компанія не несе відповідальність, якщо такі дії виходять за межі цілей компанії і вона може довести, що треті сторони знали про те, що вказані дії виходять за межі цілей компанії, або відповідно до обставин, не могли не знати про таке; розголошення статутів не є достатнім доказом вказаного.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 04.08.2010 року у справі № 14/44пд.

Отже, оскільки належними доказами не доведено, що укладений між сторонами договір з боку відповідача підписано представником з перевищенням повноважень - немає підстав вважати п. 3.1, 3.3, 3.4 договору таким, що не створює юридичних наслідків для сторін.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів відзначає відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених статті 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2015 року у справі № 922/5866/15 прийняте при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в звязку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "-Квадро-" залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 08 грудня 2015 року у справі №922/5866/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.