Постанова № 5589151, 11.08.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2009 р. Справа № 53/162-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Білоконь Н. Д., суддя Токар М.В.

при секретарі Євтушенку Є.в.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 13.06. 09 року

відповідача - ОСОБА_2, дов. б/н від 12.12.08 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1839 Х/1-18) на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.06.09 р. по справі № 53/162-09

за позовом ОСОБА_4, м. Харків,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" м. Харків

про визнання неправомірними дій, визнання права власності,

встановила:

У позовній заяві до господарського суду Харківської області позивач, ОСОБА_4 просив визнати неправомірними дії керівництва відповідача -ТОВ "Контакт" щодо припинення господарської діяльності товариства та визнання права власності. Також звернувся з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі, споруди та інше нерухоме майно по вул. Рудика, 1-а у м. Харкові, що належать товариству “Контакт” на праві власності.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 11.06.2009р. про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 53/162-09 (суддя Прохоров С.А.) клопотання позивача задовольнив та вжив заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі, споруди та інше майно по вул.. Рудика, 1а у м. Харкові, що належить ТОВ «Контакт»(адреса: 61000, м. Харків, вул.. Рудика, 1а, код ЄДРПОУ 30658181).

Відповідач - ТОВ «Контакт»з ухвалою господарського суду першої інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить цю ухвалу скасувати, клопотання позивача залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що при вирішенні питання щодо можливості застосування заходів до забезпечення позову, місцевий господарський суд вдався до дослідження позовних вимог на предмет законності та обґрунтованості.

Також вказує на те, що господарський суд забезпечив позов за відсутності фактичних обставин, які б могли свідчити про утруднення або неможливість виконання рішення по справі.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було надано доказів порушення його прав відповідачем, так як : позивач посилається не на усунення його від участі в ТОВ «Контакт», а лише на власні припущення; дії керівництва ТОВ «Контакт»щодо припинення діяльності товариства, які позивач оскаржує, не мали місця, оскільки загальні збори товариства з цього питання відповідно до статей 41, 59 Закону України «Про господарські товариства»не проводилися; позивач не звертався до ТОВ «Контакт»із заявою про вихід з товариства, через що право на отримання частки майна товариства в нього не виникло.

05.04.2009 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло письмове пояснення в обґрунтування апеляційної скарги, яким відповідач доповнив доводи апеляційної скарги та зазначив, що позивач в частині позовних вимог про визнання за ним права власності на 333/1000 нежитлових будівель, споруд та іншого нерухомого майна, які знаходяться по вул. Рудика, 1а у м. Харкові та належать на праві власності ТОВ «Контакт», не конкретизував предмет майнової частини позовних вимог.

Також відповідач вказав на те, що позивач не довів факту вчинення дій, спрямованих на усунення його як засновника товариства від участі в управлінні ним, а позовні вимоги про визнання незаконними дій керівництва ТОВ «Контакт»щодо припинення господарської діяльності товариства не відноситься до компетенції господарського суду, так як вказане питання обговорюється на загальних зборах товариства відповідно до статей 41, 59 Закону України «Про господарські товариства».

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовують тим, що відповідачем в особі керівництва ТОВ «Контакт»вчиняються дії, спрямовані на припинення господарської діяльності вказаного товариства, зменшення економічної ефективності діяльності товариства, спричинення матеріальної шкоди товариству, позбавлення засновників товариства можливості отримання дивідендів. При цьому позивач зазначає, що: листом від 07.06.2009 року ТОВ «Контакт»повідомило його як засновника про припинення ведення господарської діяльності щодо надання в оренду приміщень юридичним особам; частка прибутку вказаного товариства позивачу за період 2005-2009 роки не сплачувалась; щорічні звіти про фінансово-господарську діяльність не надавались, а вимоги позивача про проведення незалежної аудиторської перевірки не виконані.

Зазначені дії керівництва ТОВ «Контакт», на думку позивача, свідчать про намагання усунути його від управління товариством та реалізації інших прав у цьому товаристві, передбачених Законом України «Про господарські товариства»та статутом ТОВ «Контакт», що змусило позивача подати клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в ухвалі висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду першої інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову - скасуванню з передачею справи на розгляд господарського суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається , якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.

За змістом вказаної норми необхідною умовою звернення до господарського суду із позовом та винесення ухвали про забезпечення позову є порушення майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Всупереч положенням ст.66 ГПК України клопотання позивача про вжиття заходів до забезпеченню позову нічим не обґрунтоване.

Так, виходячи із змісту позовної заяви, для обґрунтування вимог щодо необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, позивач повинен був надати перелік індивідуально визначеного майна, що становить 333/1000 нежитлових будівель, споруд та іншого нерухомого майна по вул. Рудика, 1а у м. Харків та належить на праві власності ТОВ «Контакт»; дані, що стверджують його вартість та визначити у грошовому виразі 333/1000 нежитлових будівель, споруд та іншого нерухомого майна, що є предметом позову.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством, виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

У статті 54 Закону України "Про господарські товариства" зазначено на те, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства, вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Згідно із статтею 51 зазначено Закону України "Про господарські товариства" установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміна вартості майна, внесеного як вклад та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Пунктом 5.7. Статуту ТОВ «Контакт»передбачено, що учасник може вийти із товариства, попередивши про це інших учасників не пізніше, ніж за 3 місяці до виходу. В разі виходу із товариства учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно її долі в уставному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник виходить з товариства, в термін до 12 місяців з дня виходу. За бажанням учасника і при наявності згоди Товариства, вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Із зазначеного вище випливає, що, виходячи зі складу товариства, учасник одержує право на повернення йому вартості частини майна, пропорційно його частці в статутному фонді товариства. Вартість майна, що підлягає поверненню, за своїм визначенням, не може бути тотожною поняттю внеску до статутного фонду і залежно від стану господарської діяльності товариства може не співпадати з ним за розміром.

Отже, для вирішення питання про оплату вартості майна при виході учасника з товариства визначальним є нотаріальна заява ОСОБА_4 про вихід із складу учасників ТОВ «Контакт»та рішення загальних зборів ТОВ «Контакт», яким прийнято вихід ОСОБА_4 з товариства.

Однак, господарський суд першої інстанції при вирішенні питання щодо прийняття заходів по забезпеченню позову не прийняв до уваги , що до позовної заяви не додано копії - нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 про вихід зі складу учасників ТОВ «Контакт» та протоколу рішення загальних зборів ТОВ «Контакт», яким прийнято заяву ОСОБА_4 про вихід з товариства.

Також, ухвала про забезпечення позову немає посилань на те, які саме дії вчиняються відповідачем в особі керівництва ТОВ «Контакт», що можуть свідчити про його спрямованість на припинення господарської діяльності товариства та яким саме чином це може вплинути на майбутнє судове рішення .

Вказане свідчить про те, що на час звернення з позовом до суду та вирішення питання про застосування заходів по забезпеченню позову, позивачем ОСОБА_4 не надано доказів його виходу із складу учасників ТОВ «Контакт», а також наявності відповідного рішення загальних зборів товариства з цього приводу .

Також, господарський суд першої інстанції не звернув уваги на те, що право звернутись до суду з вимогою повернути вартість частини майна, пропорційно його частці в статутному фонді товариства, учасник який вийшов у встановленому порядку з товариства, має лише після спливу строку у 12 місяців з дня виходу, що свідчить про те, що право вимагати повернення вартості частки майна у ОСОБА_4 виникне лише за спливом 12 місяців, після подання заяви та винесення загальними зборами рішення про його вихід зі складу учасників товариства.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції мав би здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, в ухвалі господарського суду про вжиття заходів про забезпеченню позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте, ухвала господарського суду таким вимогам не відповідає.

Суд першої інстанції не обґрунтував свій висновок стосовно наявності підстав для забезпечення позову та не врахував співрозмірність заходів по забезпеченню позову з заявленими позивачем вимогами, що не припустимо.

Таким чином, ухвала господарського суду Харківської області від 11 червня 2009 року про вжиття заходів до забезпечення позову не відповідає принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»з послідуючими змінами та у листі від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 Вищого господарського суду України .

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що висновки, викладені у оскаржуваній ухвалі суду не відповідають обставинам справи , з цих підстав ухвала є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Скасувуючи заходи по забезпеченню позову, які вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 11 червня 2009 року по справі №53/162-09 колегія суддів приймає нове рішення, яким відмовляє ОСОБА_4 в задоволенні заяви про забезпечення позову, з передачею справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.

При розгляді справи по суті суду першої інстанції слід врахувати наведене, в повному обсязі зясувати дійсні обставини справи та в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства України, постановити обгрунтоване та законне рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2) ст. 103, п1), 3) ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів , -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.06.2009 року про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 53/162-09 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні клопотання ОСОБА_4 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі, споруди та інше нерухоме майно по вул. Рудика, 1-а у м. Харкові, що належать товариству “Контакт” на праві власності відмовити.

Справу передати на розгляд господарського суду Харківської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Білоконь Н. Д.

Суддя Токар М.В.