Ухвала суду № 55887617, 16.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №645/2992/15-ц Головуючий І інстанції Бондарєва І.В.

Провадження №22ц/790/865/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Кіпенка І.С.,

суддів Пшенічної Л.В., Кісь П.В.,

за участі секретаря Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

07 квітня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» звернулося до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову вказувало, що 26.12.2011 року між ПАТ «Мегабанк» та ФОП ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 70 000,00 доларів США на строк з 26.12.2011р. до 20.12.2016 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % річних.

26.12.2011року на забезпечення виконання умов кредитного договору між ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого банком прийнято від ОСОБА_2 в іпотеку належну їй квартиру № 404 в буд. 256 по Салтівському шосе в м. Харкові.

Свої зобовязання за кредитним договором відповідачка порушує і станом на 28.04.2015р. має загальну заборгованість у розмірі 42 063,78 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ станом на 28.04.2015 року становить 963 200,20 грн., та 275 928,73 грн.

Просили для задоволення вимог ПАТ «Мегабанк», що виникли з кредитного договору №27/2011- МК-USD від 26.12.2011 р. звернути стягнення на предмет іпотеки належну ОСОБА_2 квартиру №404, що знаходиться у будинку №256 по вулиці Салтівське шосе в місті Харкові, в порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку»; до реалізації предмету іпотеки передати його в управління позивачеві; надати позивачу право отримувати будь-які документи, необхідні для реалізації предмету іпотеки, зокрема, дублікатів правовстановлюючих документів у відповідних уповноважених органів; зобов'язати відповідача та інших мешканців квартири, звільнити її; скасувати всі приватні й публічні обтяження встановлені після 26.12.2011 р., та відшкодувати судові витрати (а.с.40).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, представник 3-ї особи проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснив, що ОСОБА_3 є племінником відповідача та користується спірною квартирою як член попереднього власника квартири. У спірній квартирі він не зареєстрований.

Справу розглянуто за відсутності відповідачки ОСОБА_2 повідомленої про час та місце розгляду справи.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 грудня 2015 року виправлено описку в рішенні цього ж суду від 04 грудня 2015 року.

Суд на погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ «Мегабанк» за кредитним договором від 26.12.2011р. у розмірі 42 063,78 доларів США та 275928,73 грн., звернув стягнення на квартиру №404, що знаходиться у будинку №256 по вулиці Салтівське шосе в місті Харкові, та належить ОСОБА_2, із застосуванням процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеку», для чого надав право ПАТ «Мегабанк» від імені ОСОБА_2 укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири будь - яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною реалізації, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеною субєктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки квартири.

До реалізації предмету іпотеки передав квартиру №404, що знаходиться у будинку №256 по вулиці Салтівське шосе в місті Харкові, яка належить ОСОБА_2, в управління ПАТ «Мегабанк» та стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Мегабанк» судові витрати, повязані з розглядом справи, у розмірі 3654 грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Як вбачається з матеріалів справи сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с. 163-168).

Проте, в судове засідання сторони не зявились.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.303 ПК України, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, - безпідставні.

Судовим розглядом встановлено, що 26.12.2011 року між ПАТ «Мегабанк» та ФОП ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 70 000,00 доларів США на строк з 26.12.2011р. до 20.12.2016 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % річних.

26.12.2011року на забезпечення виконання умов кредитного договору між ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого банком прийнято від ОСОБА_2 в іпотеку належну їй квартиру № 404 в буд. 256 по Салтівському шосе в м. Харкові.

Свої зобовязання за кредитним договором відповідачка порушує і станом на 28.04.2015р. має загальну заборгованість у розмірі 42 063,78 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ станом на 28.04.2015 року становить 963 200,20 грн., та 275 928,73 грн., яка складається з:

- заборгованості за кредитом у розмірі 39 806,51 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ станом на 28.04.2015 року становить 911 511,96 грн.;

- заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам у розмірі 2257,27 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ станом на 28.04.2015 року становить 51 688,24 грн.;

- суми штрафів в розмірі 275 928,73 грн.

Просили для задоволення вимог ПАТ «Мегабанк», що виникли з кредитного договору №27/2011- МК- USD від 26.12.2011 р. звернути стягнення на предмет іпотеки належну ОСОБА_2 квартиру №404, що знаходиться у будинку №256 по вулиці Салтівське шосе в місті Харкові, в порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно зі ст.589 ЦК України в разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.39 Закону України Про іпотеку також передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України Про іпотеку, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Такі повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, що підлягали застосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки і не дістали обєктивного підтвердження.

Наведені в рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Суд дав належну оцінку всім наявним у справі доказам, та навів у рішенні мотиви спростування кожного з доводів, які наводилися.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Кіпенко І.С.,

Судді:

ОСОБА_4,

ОСОБА_5