Ухвала суду № 55887481, 11.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1654/16

Справа №635/6629/15ц Головуючий 1 інст. Сітбаталова Н.І.

Категорія :кредитні Доповідач - Бобровський В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Бобровського В.В.,

суддів Черкасова В.В.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Лашаковій Д.І.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 банк ОСОБА_1» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 1 грудня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_1» звернувся до суду за позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 15 січня 2007 року по кредиту , відсотках та нарахованої за порушення прийнятих зобовязань пені.

На обґрунтування позовних вимог представник банку посилався на те, що ОСОБА_3 відповідно умов кредитного договору отримав кредит у сумі 90000 доларів США на ремонт та відновлення нерухомого майна, з оплатою 12,5 % річних за користування запозиченими коштами та погашенням заборгованості до 15 січня 2017 року, згідно встановленого графіку щомісячними внесками, який протягом 27 лютого 2009 року 04 липня 2013 року додатковими угодами неодноразово змінювався з наданням позичальнику кредитних канікул.

Зазначивши, що з метою забезпечення виконання позичальником прийнятих зобовязань, банком 15 січня 2008 року укладено договір поруки з ОСОБА_4, яка прийняла на себе солідарну відповідальність з позичальником в обсягах його зобовязань, та те, що у звязку з припиненням позичальником погашати борг, невиконання відповідачами їх письмової вимоги від 19 травня 2015 року про дострокове виконання зобовязання, представник банку просив тягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості станом на 17 липня 2015 року 66903,66 доларів США еквівалентних по курсу НБУ 1470989,18 грн.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_2 банк ОСОБА_1» задоволені у повному обсязі, вирішені питання про судові витрати.

Ухвалою цього суду від 12 січня 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 з посиланням на безпідставність позову, його задоволення судом в порушення норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та недотримання вимог процесуального права при розгляді справи. рішення районного суду просить скасувати, новим рішенням у позові банку відмовити за недоведеності вимог.

Дослідивши матеріали справи. перевіривши доводи апеляційної скарги , заперечення проти них, колегія відповідно до положень ст..308 ЦПК України вирішила апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 відхилити, з наступного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та під час ухвалення рішення за ч.1 ст.214 цього Кодексу вирішує питання про наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

По справі , згідно наданих доказів встановлено та не оспорюється те, що відповідно Умов кредитного договору від 15 січня 2007 року ОСОБА_3 у ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_1», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_2 банк ОСОБА_1», отримав 90000 доларів США кредиту на ремонт нерухомого майна, з оплатою за користування запозиченими коштами 12,5% річних, з погашенням заборгованості, рівними частинами протягом строку дії договору до 15 січня 2017 року ануїтетними платежами згідно графіку.

В забезпечення виконання позичальником зобовязань за цим договором банком 15 січня 2008 року укладено договір поруки з ОСОБА_4, яка прийняла на себе солідарне зобовязання з боржником щодо повернення суми кредиту, сплаті відсотків та інших платежів, що встановлені кредитним договором у обсязі його зобовязань.

Відповідно до додаткових договорів до кредитного договору укладених 27 лютого 2009 року №1; від 17 вересня 2009 року №2; від 21 лютого 2011 року №3; від 16 травня 2011 року; від 16 жовтня 2012 року; від 04 липня 2013 року за згодою поручителя сторонами кредитного договору вносились зміни до розміру щомісячних платежів, графіка погашення заборгованості.

У звязку з порушенням позичальником прийнятих зобовязань станом на 08 травня 2015 року прострочення платежів по кредиту 2362,79 доларів США, по відсотках 2960,82 доларів США, відповідачам рекомендованими листами від 19 травня 2015 року направлені вимоги про дострокове виконання кредитних зобовязань протягом 60 календарних днів, які не були ними виконані.

Згідно наданого розрахунку станом на 17 липня 2015 року заборгованість ОСОБА_3 складає по кредиту 60285,44 доларів США, по відсотках 4976,67 доларів США та 36091,59 грн. пені, всього за курсом НБУ у сумі 1470989,18 грн.

За таких обставин відповідно до умов кредитного договору та договору поруки, норм ст..ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України та ст..ст.543,553, 554 цього Кодексу про солідарний обовязок поручителя, суд дійшов підставного і обґрунтованого висновку про солідарне стягнення заборгованості по кредиту, відсотках, нарахованої пені з відповідачів.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_3 про вирішення справи без повідомлення та участі боржника не спростовують правильності такого висновку суду будь-якими належними та допустимими доказами про вирішення справи в порушення права споживача фінансових послуг, а посилання на звернення до суду про визнання кредитного договору недійсним не є підставою до скасування рішення про стягнення заборгованості до вирішення цієї справи.

З огляду на викладене, колегія вважає, що заочне рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. підстави до його скасування, задоволення апеляційної скарги у справі відсутні.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В.Бобровський

судді В.В.Черкасов

ОСОБА_1