Ухвала суду № 55887482, 11.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1512/16

Справа №626/891/15ц Головуючий 1 інст. Тарасенко Л.І.

Категорія :захист прав споживачів Доповідач - Бобровський В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Бобровського В.В.,

суддів Черкасова В.В.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Лашаковій Д.І.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова Компанія «Еталон» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним, та стягнення коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 28 грудня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» про визнання недійсним договору фінансового лізингу №002906 від 29 жовтня 2015 року, про стягнення з відповідача 100000 грн., що були сплачені ним до оформлення договору у якості авансового платежу, 1200 грн. комісії банку за переказ готівкою на рахунок відповідача, а також на відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями працівників відповідача, 5000 грн. компенсації душевних страждань.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що вказаний договір було укладено шляхом введення працівниками відповідача в оману стовно виконання умов цього правочину, без розяснення призначення авансового платежу та детального ознайомлення із змістом договору до його підписання.

Зазначивши, що після вивчення змісту договору йому стало зрозуміло, що він позбавлений можливості його розірвати без втрати коштів. що є порушенням прав споживача фінансових послуг за ст..18 Закону України «Про захист прав споживачів», як несправедливих умов, мається істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача, неспівмірність розміру комісії за організацію договору всупереч положень ст..16 Закону України «Про фінансовий лізинг», зміни лізингових платежів відповідачем та інших умов в односторонньому порядку, вважаючи, що запропонованими відповідачем умовами недотримано принципу розумності, справедливості та добросовісності, допущено нечесну підприємницьку практику, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Представник ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» у письмових запереченнях на позов посилався на безпідставність та необґрунтованість вимог ОСОБА_2 відповідність умов договору лізингу чинному законодавству, що регулює спірні правовідносини з наданням споживачам їх послуг можливості на розірвання договору, прозорість та визначеність кожного положення та умов правочину.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 28 грудня 2015 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 з посиланням на вирішення справи судом без дотримання норм матеріального права, що регулюють спірні питання, порушення вимог процесуального права при розгляді справи, підставність його позову в обсязі заявлених вимог, рішення районного суду просить скасувати, новим рішенням позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення проти них, колегія відповідно до ст..308 ЦПК України, вирішила апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити з наступного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та під час ухвалення рішення за ч.1 ст.214 цього Кодексу вирішує питання про наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

По справі, згідно наданих доказів встановлено та не оспорюється те, що 29 жовтня 2015 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» договір фінансового лізингу на придбання автомобіля Geely Emgrand 7 hatchback із визначенням, згідно додатку №1 вартості предмету лізингу, розміру авансового платежу в 50% його вартості, щомісячного платежу у сумі 10454,17 грн., курсу НБУ до долару США, сум комісії за організацію договору (10%)-25090 грн., за передачу предмету лізингу (3%)-7527 грн. та графік погашення решти суми вартості автомобіля протягом року, а відповідно додатку №2 визначено сукупну вартість лізингу, викупну вартість у розмірі 3764 грн., відсоткову ставку 12,50%, комісію 5%, щомісячний платіж у розмірі 3151,58 грн. протягом 50 місяців, починаючи з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу, а його замовлення відбувається з моменту підписання позивачем додатку №3 щодо марки авто, його вартості за курсом НБУ та сплаті комісії за організацією і авансового платежу у повному обсязі до дати передачі предмету лізингу.

Умовами договору, окрім розмірів платежів за додатками №1,2 визначені значення термінів, які використані у тексті договору, права та обовязки сторін, в тому числі право позивача на відмову від предмета лізингу, розірвання договору або відмову від нього, усунення будь-яких порушень його прав. а також порядок передачі предмета лізингу, користування ним, перехід права власності до лізингоодержувача та інші умовами, що спрямовані на вирішення питань у процесі виконання договору.

На виконання умов правочину позивачем, в день його укладання 29 жовтня 2015 року у якості авансового платежу із зазначенням номера договору внесено 100000 грн., в тому числі 25090 грн. комісії на організацію підготовки документів для оформлення договору, моніторинг, систематизацію та аналіз даних отриманих з різних джерел та інших витрат на супроводження договору протягом строку його дії, повязаних з його виконанням.

Відповідно до положень ст..1 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч.1 ст.806 ЦК України за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у свою власність річ за встановленої лізингоодержувачем специфікації та умов і передати йому в користування на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом, а до відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч.ч.2,3 ст.806 ЦК України ст..2 цього Закону).

При вирішенні справи в межах заявлених позовних вимог про недійсність правочину з підстав його вчинення під впливом обману (ст.230 ЦК України), та за ст..18 Закону України «Про захист прав споживачів» про несправедливі умови договору, як такі що встановлені всупереч принципу добросовісності й його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача, що обмежують його права при їх реалізації, суд з огляду на встановлені по справі обставини, дійшов обґрунтованого висновку про те, що правочин сторонами укладено з додержанням загальних вимог за ст..203 ЦК України, які є необхідними для його чинності, та вирахування суми авансового платежу 20% штрафу при розірванні договору позивачем за п.п.12.12 договору до підписання акту приймання-передачі предмету лізингу й залишення у лізингодавця суми комісії за організацію договору, не є підставою за п.4 ч.3 ст.18 цього закону вважати несправедливими умовами, оскільки вказані умови спрямовані за висновком суду на забезпечення виконання прийнятих позивачем зобовязань, а не на дисбаланс договірних прав на його шкоду, як безпідставно стверджує позивач.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності такого висновку будь-якими належними та допустимими доказами про те, що до укладання договору було сплачено 100000 грн. авансового платежу та те, що він не був ознайомлений з його змістом , враховуючи, що у платіжній квитанції було зазначено номер договору. не суперечить чинному законодавству й включення до платежів комісії за організацію, я одноразовий платіж на забезпечення виконання фінансового лізингу, який є непрямим, згідно ч.1 ст.808 ЦК України, та вимагає вжиття додаткових заходів на придбання предмета лізингу обраного лізингоодержувачем, та не виходить за межі лізингових платежів, які передбачені ст..16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Безпідставним колегія вважає порівняний аналіз умов кредитування банківськими установами та фінансового лізингу, оскільки по своїй правовій суті між такими правовідносинами існують суттєві відмінності, з урахуванням положень ст..ст.628 та 806 ЦК України про змішаний характер договору лізингу.

Відсутні у справі підстави для визнання спірного договору недійсним й за с.18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки за змістом умов договору не вбачається дисбалансу договірних прав та обовязків сторін на шкоду позивача.

Рішення судом ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. підстави до його скасування, задоволення апеляційної скарги у справі відсутні.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В.Бобровський

судді В.В.Черкасов

ОСОБА_1