Рішення № 55885378, 11.02.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6865/14-ц

Провадження № 2/638/70/16

11.02.2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Подус Г.С.,

при секретарі Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договору спадкування недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м.Харкова звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним спадкового договору, вчиненого особою, яка не усвідомлювала значення свої дій. 29.07.2014 р. позовні вимоги були уточнені Позивачем на визнання заповіту недійсним.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що що 21 листопада 2013 року в місті Харкові у своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 померла її сестра ОСОБА_4.

Після її смерті залишилося спадкове майно, що складається з квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними будівлями розташований за адресою Харківська область, Банківський район, с.Шарівка, провулок Радянський, будинок № 6, на яке ОСОБА_4 11 жовтня 2013 року вчинила на її ім'я заповіт на квартиру, який було зареєстровано Харківським-міським приватним нотаріусом ОСОБА_5 за № 1283, а 8 листопада 2013 року вчинила на її ім'я заповіт на житловий будинок, який було зареєстровано Харківським міським приватним нотаріусом ОСОБА_6 за № 1765.

За останній рік здоров'я сестри суттєво погіршилося, тому Позивач часто навідувала її, допомагала у веденні господарства, приблизно за півроку до смерті ОСОБА_4 зізналася позивача в тому, що страждає на невиліковну хворобу рак, але просила про це нікому не розповідати та приділяти їй ще більше уваги. В жовтні 2013 року ОСОБА_4 сказала Позивачу, що почуває себе не добре і тому попросила привезти до неї нотаріусів для вчинення заповіті на її ім'я, так як Позивач з ОСОБА_4 троюрідні сестри і щоб у Позивача не виникло незручностей при оформленню спадщини по закону після смерті ОСОБА_4

З 10 листопада 2013 року стан ОСОБА_4 дуже погіршився, вона почала марити, казала що хтось намагається її душити тому вона була налякана і постійно викликала лікаря з 26 міської поліклініки, де ОСОБА_4 знаходилася на обліку та під наглядом, Позивач питала у лікаря ОСОБА_7, що коїться з хворою, лікар пояснила їй, що у її сестри хворобою повністю пошкоджена печінка і тому вона марить і не усвідомлює дійсності.

14 листопада 2013 року Позивач на декілька годин відлучалася у справах, а сестрі залишала телефони, щоб вона могла в разі необхідності телефонувати їй або лікарю, а коли вона повернулася її сестра була дуже збуджена і казала, що її хтось намагався душити, що в квартирі були якісь люди і тому вона телефонувала сусідам і знайомим щоб її рятували, але вона не надала значення її розповіді, пам'ятаючи про пораду лікаря.

15 листопада 2013 року у двері квартири ОСОБА_4 постукали і коли Позивач відчинила, то у квартиру увійшли невідомі їй люди, а також міліціонер. Ці люди стали ображати її, та виштовхувати з квартири, коли вона сказала, що вона сестра хворої і весь час доглядає її, хтось з присутніх жінок підтвердив, що вона сестра ОСОБА_4, а в неї не має ніяких документів, щоб підтвердити родинний звя'зок, присутній у цивільному чоловік сказав, що вона шахрайка і буде відповідати за отруєння хворої, зважаючи на те що з ними був присутній міліціонер, Позивач не стала чинити опору і пішла з квартири.

Пізніше коли вона прийшла до тями, вона зателефонувала Надіній сусідці ОСОБА_8, яка сказала, що це була дочка від першого шлюбу Надіного померлого чоловіка, і що вони поміняли двері і повідомить її в разі смерті ОСОБА_4, а через неділю її повідомили по телефону, що через дві години вони будуть ховати померлу ОСОБА_4.

Про скасування її заповіту на квартиру та про складений новий заповіт на Відповідача вона дізналася у Шостій Харківській державній нотаріальній конторі, коли звернулася із заявою про намір прийняти спадщину після смерті своєї сестри ОСОБА_4.

Позивач вважає, що у момент вчинення спадкового договору 15.11.2013 року за неділю до своєї смерті ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Просить суд визнати заповіт ОСОБА_4, посвідчений 15.11.2013р. Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі №2663 на користь ОСОБА_2 недійсним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання зявився, проти позову заперечував в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував повністю.

Третя особа в судове засідання не зявилася, надавши до суду заперечення на позов, в яких просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

21 листопада 2013 року в місті Харкові у своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 померла її сестра ОСОБА_4.

Після її смерті залишилося спадкове майно, що складається з квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними будівлями розташований за адресою Харківська область, Банківський район, с.Шарівка, провулок Радянський, будинок № 6, на яке ОСОБА_4

11 жовтня 2013 року ОСОБА_4 вчинила на ім'я Позивача заповіт на квартиру, який було зареєстровано Харківським-міським приватним нотаріусом ОСОБА_5 за № 1283, а 8 листопада 2013 року вчинила на ім'я Позивача заповіт на житловий будинок, який було зареєстровано Харківським міським приватним нотаріусом ОСОБА_6 за № 1765.

15 листопада 2013р. ОСОБА_4 вчинила на ім'я Відповідача заповіт на квартиру, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за №2663. В звязку із станом здоровя заповідача ОСОБА_4, заповіт було посвідчене за місцем її проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 об 18.00год. 15 листопада 2013р. При цьому, при вчиненні заповіту, ОСОБА_4 виявила бажання, щоб при підписанні заповіту були присутні сторонні та не зацікавлені свідки, яких вона особисто обрала та щоб безпосереднє підписання нотаріального бланку зі змістом заповіту було здійснено іншою фізичною особою за її дорученням через незадовільний стан здоров'я ОСОБА_4 Текст заповіту до його підписання ОСОБА_9 (після зміни прізвища - Змійовим) ОСОБА_10, за дорученням заповідача, в присутності його та нотаріуса, зачитаний уголос запрошеними свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12, після чого заповідач підтвердив дійсність своїх намірів, сказавши про це уголос, свідки ж в свою чергу підтвердили наміри заповідача, викладені в заповіті. Після чого текст заповіту за дорученням заповідача, в присутності нотаріуса та свідків, був підписаний ОСОБА_9 та свідками.

Відповідно дост. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 2, 3 ст.10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини 1, 3, 4ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними Правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Під час розгляду справи за клопотання представника Позивача ОСОБА_13 по справі було призначено проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, на розгляд якої були поставлені наступні питання:

1. В якому психічному стані знаходилась ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкала в АДРЕСА_2 під час нотаріального посвідчення заповіту15 листопаду 2013 року № 2663 між нею та ОСОБА_2?

2. Чи могла ОСОБА_4 за своїм психічним станом у зазначений час 15.11.2013 року розуміти значення свої дій та керувати ними?

Виконання посмертної судово-психіатричної експертизу було доручено експертам відділення судово психіатричної експертизи № 18 Харківської обласної психіатричної лікарні № 3.

Згідно до висновку судово-психиатричного експерта №539 від 19.06.2015р. (а.с. 238-242), за наданими даними, ОСОБА_4 за час життя на момент укладення заповіту 15.11.2013р. ознак будь-якого стійкого хронічного психічного розладу не виявляла та за своїм психічним станом ОСОБА_4 в період часу, що відноситься до складання заповіту 15.11.2013р., була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

За клопотанням Відповідача судом були допитані свідки, які були присутні 15.11.2013р. в квартирі померлої ОСОБА_4 в день оформлення заповіту, а також сусіди та друзі померлої ОСОБА_4

Так, свідок ОСОБА_12, що була присутня при складанні заповіту в якості свідка, пояснила, що ОСОБА_4 на час укладення заповіту виявляла загальну слабкість, але жодних ознак розладу пам'яті або розсуду у ОСОБА_4 не було помітно, ОСОБА_4 не перебувала у стані в якому вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та бажання заповідати на користь Відповідача квартиру АДРЕСА_3 було обумовлене тим, що до Відповідача ОСОБА_4 відносилась як до доньки та лише на неї сподівалась.

Свідок ОСОБА_9 (відповідно до свідоцтва про зміну імені від 29.01.2014р. прізвище ОСОБА_9 було змінено на Змійов), що був присутній при складанні заповіту в якості особи, що підписала заповіт на прохання ОСОБА_4, пояснив, що ОСОБА_4 на час складання заповіту виявляла слабкість, у неї тремтіли руки, але будь-яких ознак марення або не можливості усвідомлювати значення своїх дій не виявляла.

Свідок ОСОБА_14, що була сусідкою ОСОБА_4 пояснила, що хоча ОСОБА_4 і була певної мірою слабка останній час перед смертю через захворювання та похилий вік, але будь-яких проявів марення та розладу пам'яті чи розсуду у ОСОБА_4 не було помітно, вона керувала своїми діями та усвідомлювала значення своїх дій.

Свідок ОСОБА_15, що була сусідкою та знайомою ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_4 за час життя була хворою, що ОСОБА_15 по сусідські допомагала ОСОБА_4, вони разом відвідували магазини та аптеки для придбання продуктів та ліків, що в день складання заповіту ОСОБА_4 була у розумі та ознак марення не виявляла, при цьому була пригнічена фактами раніш укладених заповітів на користь Позивача, через те, що вважала за необхідність заповісти квартиру саме Відповідачу.

Свідок ОСОБА_16, що була сусідкою та знайомою ОСОБА_4 пояснила, що на час складання заповіту ОСОБА_4 не виявляла ознак розладу пам'яті або розсуду, була слабкою від захворювань та засмученою, але не марила та самостійно виявила бажання укласти заповіт на користь Відповідача.

Допитана в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_4 була другою дружиною її батька - ОСОБА_17, який після розірвання шлюбу з матір'ю Відповідача - ОСОБА_18, уклав шлюб з ОСОБА_19, якій після укладення шлюбу було присвоєно прізвище ОСОБА_18. Після смерті батька 04.04.2006р., ОСОБА_2 продовжувала спілкуватися з ОСОБА_4, мала з нею теплі стосунки та в разі необхідності допомагала їй як матеріально так і по господарству. За проханням ОСОБА_4 15.11.2013р. ОСОБА_2 викликала нотаріуса для складання заповіту, при цьому на час складання заповіту ОСОБА_4 була засмученою через раніш складені заповіти на користь Позивача, говорила, що її ввели в оману відносно цих заповітів, вважала за необхідне скасувати обидва заповіти та заповісти все належне їй майно, насамперед квартиру по вул.Культури на користь ОСОБА_2, тому що саме такий розподіл майна вони свого часу обговорювали з її чоловіком ОСОБА_17. При цьому, окрім певною мірою засмученого стану через свою хворобу та слабкість, ОСОБА_4 не виявляла будь-яких ознак марення, не виявляла будь-яких ознак розладу пам'яті або розсуду, розуміла значення своїх дій та прагнула вчинити оскаржуваний заповіт.

Допитана в якості свідка ОСОБА_1 зазначила, що у ОСОБА_4 починаючи з початку листопада 2013р. різко погіршився стан здоров'я, вона почала марити, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

З заперечень на позов Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вбачається, що 15.11.2013р. він здійснив виїзд за адресою: АДРЕСА_4 де мешкала ОСОБА_4, яка просила посвідчити заповіт на належну їй квартиру на ім'я ОСОБА_2. При приїзді за вищезазначеною адресою, приватний нотаріус ОСОБА_3 побачив ОСОБА_4, яка пояснила, що попросила викликати нотаріуса додому, оскільки їй дуже тяжко рухатися, але їй потрібно зробити заповіт, оскільки вона сильно хворіє. Вчиняючи заповіт, ОСОБА_4 пояснила, що відчуває слабкість не тільки всього тіла, а і зору, її руки малорухливі та ручку вона не спромоглася тримати в руках, про що приватний нотаріус ОСОБА_3 пересвідчився, давши ОСОБА_4 можливість написати що-небудь на листку паперу. Заповідач виявила бажання, щоб при підписанні заповіту були присутні сторонні та не зацікавлені свідки, яких вона особисто обрала та щоб безпосереднє підписання нотаріального бланку зі змістом заповіту було здійснено іншою фізичною особою за її дорученням.

Встановивши особу заповідача за паспортом та перевіривши її дієздатність, в результаті проведеної розмови, приватний нотаріус ОСОБА_3 не мав жодних сумнівів у тому, що фізична особа ОСОБА_4, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки заповіту, та не було жодних підстав вважати, що ОСОБА_4 діє під впливом насильства, тобто приватний нотаріус ОСОБА_3 пересвідчився, що дії заповідача не вчинялися проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку іншої сторони. Більше того, ні до, ні під час вчинення нотаріальної дії приватний нотаріус ОСОБА_3 не виявив жодних ознак марення чи не усвідомлення дійсності заповідачем, її безпорадності, тобто заповідач не перебував на момент укладення заповіту в стані, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

В запереченнях на позов Відповідача зазначено, 15.11.2013р. біля 9 години її розбудив телефонний дзвінок сусідки ОСОБА_4 з квартири №8 ОСОБА_16, яка передала прохання ОСОБА_4 щоб я негайно прийшла до неї додому з допомогою. Відповідач одразу прийшла до ОСОБА_4 В квартирі у неї знаходились сусіди, дальня родичка померлої ОСОБА_1 та раніше невідомі Відповідачу люди. ОСОБА_4 повідомила Відповідача, що її обманули, пообіцяли допомогу, але фактично позбавили медичної допомоги і не годували її, тому просила викликати медичну допомогу та міліцію, що на її прохання було зроблено. Після приїзду міліції ОСОБА_4 повідомила, що її паспорт забрала ОСОБА_1, і ОСОБА_4 вимагала його повернути. На питання щодо інших документів, ОСОБА_4 зазначила, що всі інші документи, в тому числі документи на квартиру знаходяться у неї у шафі, що на її прохання було Відповідачем перевірено та відповідало дійсності. При цьому, жодних ознак марення чи не усвідомлення дійсності в її діях не було. На прохання ОСОБА_4, яке вона виказала працівникам міліції, останні витребували паспорт у ОСОБА_1, яка певний час сперечалася, але повернула його ОСОБА_4 Після цього на прохання ОСОБА_4 до міліції, останні попросили ОСОБА_1 та зявившогося пізніше чоловіка, який назвався її братом, залишити квартиру, що ті після триваючої словесної перепалки все ж таки зробили. Після уходу з квартири ОСОБА_1 та чоловіка, який назвався її братом, ОСОБА_4 в присутності сусідів розповіла, що ОСОБА_1 дізналась про її тяжку хворобу і скориставшись цим її обманула, пообіцяла постійний догляд і допомогу, в обмін на спадкування майна померлої, але після оформлення заповіту свої обіцянки не виконала. Також ОСОБА_4 просила у Відповідача пробачення за те, що не виконала волю батька Відповідача ОСОБА_17 стосовно раніше належної йому квартири, пояснюючи, що її ввели в оману. Також вона зазначила, що дуже хоче виправити свою помилку і заповісти квартиру і будинок Відповідачу. Відповідач від будинку відмовилась, оскільки до нього ніколи не мала ніякого відношення. Після цього, на вимогу ОСОБА_4 Відповідач викликала нотаріуса, який приїхав і в присутності свідків оформив заповіт, з текстом якого Відповідач вже ознайомилась після смерті ОСОБА_4

Твердження позивачки про те, що вона часто навідувала померлу ОСОБА_4 і весь час допомагала у веденні господарства не відповідають дійсності і протирічать фактичним даним, оскільки позивачка постійно мешкала у м. Суми, що підтверджується і наданими нею документами і лише з 02.11.2013 по 17.11.2013р. позивачка брала відпустку за власний рахунок. Навіть в момент смерті ОСОБА_4 21.11.2013р. позивачка не знаходилась рядом і не приймала участі у її похованні, організацією та оплатою якого повністю займалась Відповідач. Фактично відпустка була взята позивачем лише після оформлення заповіту, який було складено 11.10.2013р. і лише в період її відпустки Відповідач, мешкаючи в 5 хвилинах пішки від будинку померлої та постійно відвідуючи її, декілька раз бачила ОСОБА_1 в квартирі ОСОБА_4

Заява позивача про те, що 15.11.2013р. невідомі люди ображали та виштовхували її з квартири померлої і вона прийшла до тями тільки через декілька днів, а про смерть ОСОБА_4 взагалі дізналась лише за 2 години до поховання ОСОБА_4, є суперечливою, протирічивою та не підтверджується жодними доказами. Навпаки, заслуговує на увагу та обставина, що ОСОБА_1 починаючи з 15.11.2013р. до дня смерті ОСОБА_4 жодного разу її не навідувала та до правоохоронних чи інших компетентних органів з приводу протизаконних на її думку дій не зверталась до подачі позову 29.04.2014р.

Згідно ст. 1233 ЦК України, заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересовані особи суд визнає заповіт не дійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно до п.1 листу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.05.2012 № 648/0/4-12, відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнано недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права та інтереси порушено.

Висновок про тимчасову недієздатність сторони такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи є лише одним із доказів у такій справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним не підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки матеріалами справи не підтверджено факту перебування ОСОБА_4 у стані коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. В ході розгляду справи твердження Позивача про марення та безпорадний стан ОСОБА_4 В момент укладення оспорюваного заповіту свого підтвердження не знайшли, та повністю спростовуються висновком судово-психиатричної експертизи №539 від 19.06.2015р.та показами допитаних по справі свідків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору спадкування недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: