Рішення № 55873294, 12.02.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10987/15-ц Провадження № 22-ц/773/102/16 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М. Категорія: 27 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2016 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А.К. ,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.

при секретарі Концевич Я.О.

з участю представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідачів ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі-ПАТ «КБ «Надра») ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ПАТ «КБ «Надра» про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» ОСОБА_9 на рішення Луцького міськрайонного суду від 11 листопада 2015 року,

встановила:

У липні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» звернулася в суд з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 05.12.2006 року № 56-Б у розмірі 41 279.78 доларів США, як з основного боржника та поручителів, у зв»язку з неналежним виконанням умов договору основним боржником.

У серпні 2015 року відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, договорів поруки.

Зазначили, що 05.12.2006 року між Банком і ОСОБА_3 укладено договір споживчого кредиту, за яким банк надав позичальнику 64 тис. доларів США, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти в розмірі та умовах, визначених цим договором.

Посилаючись на те, що цей договір споживчого кредиту був укладений з порушенням Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, при його укладенні банк не провів розрахунки сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом, не надано в письмовій формі повної інформації про кредитування, умови договору є несправедливими по відношенню до позичальника у зв»язку з істотним дисбалансом прав та обов»язків, не попереджено про валютні ризики, просили визнати цей договір споживчого кредиту недійсним у цілому, а виходячи з цього - визнати недійсними договори поруки та договір іпотеки, укладений між сторонами на забезпечення виконання зобов'язань за договором споживчого кредиту.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 11 листопада 2015 року у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Постановлено визнати недійсними: кредитний договір № 56-Б від 06.12.2006 р., укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Надра», іпотечний договір від 05.12.2006 р., укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Надра», посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_1 за р. № 3508 (зі змінами внесеними 09.04.2010 р. договором про внесення змін до договору іпотеки, що посвідчений за р. № 1253), договір поруки № 56-Б/П-1 від 06.12.2006 р. (зі змінами та доповненнями), укладений між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Надра», договір поруки № 56-Б/П-2 від 06.12.2006 р. (зі змінами та доповненнями), укладений між ОСОБА_7 та ПАТ КБ «Надра», договір поруки № 56-Б/П-3 від 25.09.2014 р. (зі змінами та доповненнями), укладений між ОСОБА_8 та ПАТ КБ «Надра».

Стягнути з ПАТ КБ «Надра» на користь держави судовий збір в сумі 6090 (шість тисяч девяносто) грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення первісного позову та відмові у зустрічному позові.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду до скасування з таких підстав.

Задовольняючи зустрічний позов та визнаючи укладені з відповідачами договори недійсними та відмовляючи у задоволенні первісного позову про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором суд виходив з того, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, а сам договір укладений з порушенням Закону «Про захист прав споживачів». Однак таких висновків суд дійшов без повного з»ясування обставин справи, тому він є помилковим.

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2006 року між ПАТ КБ „Надра та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 56-Б про надання кредиту на суму 64 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування в розмірі 9 % з кінцевим терміном повернення кредиту 05 грудня 2036 року (а.с. 9-10).

06.12.2006 року між ПАТ КБ „Надра та ОСОБА_6, ОСОБА_7, були укладені договори поруки (а.с. 24-28).

25.09.2014 року між ПАТ КБ „Надра та ОСОБА_8 було укладено договір поруки № 58-Б/П-3 (а.с. 29-30).

З метою забезпечення зобовязань ОСОБА_3 за кредитним договором, між ним та ПАТ КБ «Надра» 05 грудня 2006 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_1 за р. № 3508 (а.с. 72-75).

До вищевказаних договорів вносилися зміни у зв»зку з внесенням змін до кредитного договору (а.с.78-81).

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626 - 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У справі, яка переглядається, встановлено, що перед укладенням кредитного договору ОСОБА_3 у письмовому вигляді був повідомлений про умови кредитування, типові процентні ставки, режим погашення, недоліки та переваги даного виду кредитування, тощо (а.с. 180 ).

Після одержання інформації ОСОБА_3, між сторонами укладений кредитний договір з якого вбачається, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; клієнт банку ОСОБА_3 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; Банк надав позивачу необхідну інформацію, яка передувала укладенню кредитного договору. При укладенні договору також підписано анкету-заяву у якій відповідач ОСОБА_3 додатково підтвердив, що ознайомлений з умовами кредитування (а.с.179).

За згодою сторін 22.10.2010 року, 23 вересня 2014 року між сторонами було укладено додаткові договори про внесення змін і доповнень до кредитного договору від 05.12.2006 року (а.с.12-19). Додатком до останнього договору є графік погашення кредиту у якому міститься повна інформація стосовно вартості кредиту.

Також слід зазначити, що у п.1.1 кредитного договору від 05.12.2006 року зазначено розмір наданих у кредит коштів, у п.1.3.1 - розмір відсотків і порядок їх обчислення, у п. 1.3.2 розмір плати за користування кредитом і порядок її обчислення, у п. 3.3.1 зазначений номер рахунку, на який підлягають сплаті кошти, у п. 3.3.2 - щомісячна сума мінімально необхідного платежу, у п. 3.3.4 кінцевий термін повернення кредиту. Тобто, у самомому договорі визначено строки і суми погашення, порядок їх нарахування. Ці відомості конкретизовані у подальшому в укладених додаткових угодах до кредитного договору (а.с. 9-23).Відразу при укладенні договору визначити точний розмір платежів у грошовому виразі, який би мав бути сплачений до закінчення строку дії договору неможливо, оскільки сторонами визначено розмір плати за управління кредитом у відсотках до залишку заборгованості. Крім цього, на підставі указаних даних шляхом виконання елементарних арифметичних дій будь-яка особа може обчислити розмір як щомісячних платежів, так і вартості кредиту в цілому. До того ж у відповідача не виникало труднощів при внесенні коштів на виконання умов договору у визначених договорі сумах, а порушення виконання зобов»язання пов»язане із погіршенням його платежеспроможності. А тому покликання у зустрічному позові на надійсність кредитного договору через відсутність графіка платежів не заслуговують на увагу.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 підписав кожну сторінку договору від 05.12.2006 року № 56-Б, то укладаючи договір, як позичальник, усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, справедливі та відповідають його інтересам. Наявність підписаного обома сторонами кредитного договору та додаткових угод до нього, унаслідок укладення останньої з яких було проведено реструктуризацію боргу, проведено списання пені, яка була нарахована станом на вересень 2014 року (а.с.19) свідчить про те, що обидва його учасники бажали укласти договір та розуміли його, таке укладення відповідало внутрішній волі сторін, жодна з них не була примушена до укладення такого договору, а відтак, волевиявлення позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі; при укладенні договору позивачу були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших обставин, які б примусили його прийняти умови договору на вкрай невигідних для себе умовах. Отже, цей договір укладено за принципом свободи волевиявлення сторін, що відповідає ст. 627 ЦК України, а тому доводи відповідача та висновок суду про несправедливість умов договору, невідповідність спірного договору нормам Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними.

Покликання ОСОБА_3 про непопередження його банком про валютні ризики , зміну курсу гривні до долара США та виниклі у зв'язку з цим об'єктивні утруднення щодо повернення наданого кредиту не можуть свідчити про суперечливість правочину моральним засадам суспільства та бути підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України), так як останній, маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, не міг не усвідомлювати, що курс національної валюти України - гривні до долара США не є незмінним, адже стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, а тому міг і повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Зміст положень ст.11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" указує на те, що цей Закон застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. У даному випадку вся інформація перед укладенням кредиту була надана, отже, порушень зазначеного закону допущено не було.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у справі № 6-1341цс15 від 2 грудня 2015 року, предметом позову у якій була вимога про визнання кредитного договору недійсним з підстав, аналогічних тим, що зазначені у зустрічному позові ОСОБА_10

Крім цього, судом першої інстанції безпідставно застосовано Правила надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року, оскільки станом на час укладення спірного договору у 2006 році Правила у зазначеній редакції не діяли.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання кредитного договору , укладеного між ПАТ КБ «Надра» і ОСОБА_3 05грудня 2006 року, та договорів поруки і іпотеки, укладених з метою забезпечення виконання зобов»язань за цим договором, тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Щодо вимог первісного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, він підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 64000 доларів США на строк до 05 грудня 2036 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 9 % річних, зі сплатою 0.35% плати за управління кредитом від розміру фактичної заборгованості та внесенням згідно з п.3.3.2 щомісячно не менше 521 доларів США та нараховану плату за управління кредитом (а. с. 9).

З 22.10.2010 року, враховуючи внесені до кредитного договору зміни, мінімально необхідна сума платежу щомісячно визначена у розмірі 325 доларів США (а.с. 11-16).

З 25 вересня 2014 року у зв»язку з укладенням додаткового договору, розмір зобов»язань позичальника визначено у сумі 38353.83 доларів США, з яких відсотки 3170.06 доларів США, пеня списана (а.с.16-19). Встановлено пільгову проценту ставку 9% за умови виконання зобов»язань на період з 10.09.2014 по 10.02.2015 року, стандартна процентна ставка 12% після закінчення зазначеного вище періоду (а.с.16-19). Розмір платжів визначено у Графіку (а.с.20-22)

У зв»язку з внесенням змін до кредитного договору, відповідно 25 вересня 2014 року були внесені зміни до договорів поруки, укладених між Банком, і ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.24-30).

За змістом п.1.4 зазначених договорів поруки поручителі несуть солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання зобовязань по кредитному договору та відповідають перед кредитором у тому ж обємі, що і позичальник.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як вбачається із розрахунку заборгованості, станом на 25.05.2015 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № 56-Б від 05.12.2006 року становить 41279.78 доларів США, при цьому пеня вирахувана у доларах, і у такому еквіваленті включена до загальної суми заборгованості, що суперечить закону.Зокрема,

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін ( ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховуваласьпеня.

Виходячи із того, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені пов"язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової для іноземної валюти, пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України гривні.

Тому із загальної суми заборгованості слід відняти пеню,обчислену у доларах США отже, загальна сума боргу становитиме 40352.44 долари США(41279.78 - 927.34), пеню ж слід вирахувати у гривнях, виходячи із офіційного курсу валют, встановлених Національним Банком України 100 доларів США 2608.37 грн.

З врахуванням норм права, які регулюють дані правовідносини та беручи до уваги положення умов кредитного договору та договорів поруки, колегія суддів приходить до висновку, що кожен із поручителів солідарно відповідає з боржником за виконання ним своїх зобов»язань, а тому позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідачів на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 56-Б від 05.12.2006 року у сумі 40352.44 ( сорок тисяч триста п"ятдесят два долара США сорок чотири центи) що за курсом НБУ на час вирішення спору еквівалентно 1052391.64 грн., з яких 35183.77(тридцять п"ять тисяч сто вісімдесят три долара США сімдесят сім центів) що еквівалентно 917592.72 грн. заборгованість за кредитом, 5168.67 (п"ять тисяч сто шістдесят вісім тисяч доларів США шістдесят сім центів), що еквівалентно 134798.91 грн. заборгованість за процентами, та 24185.03грн. (927.34х 26.08) пені за прострочення сплати кредиту.

Виходячи з положень ст. 88 ЦПК України, у зв»язку з частковим задоволенням позову, стягнути з ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в дохід держави 3654 грн. судового збору по 913.50 (дев"ятсот тринадцять грн. п"ятдесят копійок) з кожного, що підлягав сплаті при зверненні позивача до суду.

Стягнути з ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ «Надра» судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 4019 грн. по 1004.85 (одній тисячі чотири гривні вісімдесят п"ять копійок ) з кожного.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Луцького міськрайонного суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 11 листопада 2015 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 56-Б від 05.12.2006 року у сумі 40352.44 (сорок тисяч триста п"ятдесят два долара США сорок чотири центи), що за курсом НБУ на час вирішення спору еквівалентно 1052391.64 грн.,з яких 35183.77(тридцять п"ять тисяч сто вісімдесят три долара США сімдесят сім центів) що еквівалентно 917592.72 грн. заборгованість за кредитом, 5168.67 (п"ять тисяч сто шістдесят вісім тисяч доларів США шістдесят сім центів), що еквівалентно 134798.91 грн. заборгованість за процентами, та 24185.03 (двадцять чотири тисячі сто вісімдеят п"ять грн. три копійки) пені за прострочення сплати кредиту.

Стягнути з ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в дохід держави 3654 грн. судового збору по 913.50 (дев"ятсот тринадцять грн. п"ятдесят копійок) з кожного.

Стягнути з ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ «Надра» судовий збір у розмірі 4019 грн. по 1004.85 (одній тисячі чотири гривні вісімдесят п"ять копійок ) з кожного

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ПАТ «КБ «Надра» про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 10 днів після проголошення рішення апеляційного суду.

Головуючий

Судді