Ухвала суду № 55872850, 11.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20540/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Київського міського центру зайнятості, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, державна служба зайнятості (Центральний апарат), про визнання протиправними дій, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив:

- визнати протиправними дії Київського міського центру зайнятості щодо винесення його структурним підрозділом - Оболонським районним центром зайнятості наказу від 17.06.2015 № НТ150617 та скасувати його;

- визнати протиправними дії Київського міського центру зайнятості щодо винесення його структурним підрозділом - Оболонським районним центром зайнятості наказу від 23.06.2015 № 170 та скасувати його;

- зобов'язати Київський міський центр зайнятості виплатити йому допомогу по безробіттю за період з травня 2015 року по дату винесення рішення Окружним адміністративним судом міста Києва;

- зобов'язати Київський міський центр зайнятості поновити його (поставити на облік) в статусі безробітного в Оболонському районному центрі зайнятості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.01.2015 року ОСОБА_2 був звільнений з публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу Законів про Працю України у зв'язку із скороченням штату працівників.

Наказами Оболонського районного центру зайнятості № НТ150217 від 17 лютого 2015 року та № НТ150224 від 24.02.2015 р. позивачеві був наданий статус безробітного, визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та розмір цієї допомоги відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III (надалі за текстом - «Закон № 1533-III»).

У червні 2015 р. посадовцями Оболонського районного центру зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону № 1533-III.

За результатами розслідування складено акт № 242 від 10.06.2015 р.

Згідно цьому акту ОСОБА_2 є засновником, керівником та підписантом товариства з обмеженою відповідальністю «Надрабуд». Відомості про припинення товариства з обмеженою відповідальністю «Надрабуд» у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 04.06.2015 № 20661001 відсутні.

Відповідно до наказу № НТ150617 від 17.06.2015 року позивачеві припинено реєстрацію в якості безробітного, у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного та призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття;

Згідно розрахунків Оболонського районного центру зайнятості від 18.06.2015 року у період перебування на обліку позивачеві виплачено допомогу по безробіттю у загальному розмірі 12 783 грн. 44 коп.

Наказом Оболонського районного центру зайнятості № 170 від 23.06.2015 р. матеріальне забезпечення ОСОБА_2 визнано безпідставним та таким, що підлягає поверненню.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI (надалі за текстом - «Закон № 5067-VI») зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Стаття 4 Закону № 5067-VI визначає, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

За приписами частини 1 статті 22 Закону № 1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За змістом частини 1 статті 23 Закону № 1533-III (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 36 Закону № 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на те, що ОСОБА_2, отримуючи матеріальне забезпечення за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», був зайнятою особою в розумінні Закону № 5067-VI.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що він не отримував заробітної плати як керівник ТОВ «Надрабуд» є помилковим.

У статті 1 Закону № 5067-VI надано визначено термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну «безробітний» - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Із наведеного випливає, що статус особи як безробітної визначається саме відсутністю у неї роботи.

Водночас, якщо особа забезпечена роботою проте з будь-яких причин не отримує за цю роботу заробітку, така особа не набуває статусу безробітного.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 16 лютого 2016 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.