Постанова № 55871567, 12.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2016 року м.Житомир справа № 806/5392/15

час прийняття: 12 год. 45 хв. категорія 6.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Маленька Ю.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2, Третя особа: ОСОБА_3, про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася з позовом до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованої прибудови до частини житлового будинку по вул.І.Франко,22 у м.Овруч Житомирської області.

В судовому засіданні представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Позивача по даній справі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі і пояснила, що в ході проведеної посадовими особами Управління ДАБІ України в Житомирській області було встановлено, що в 2010 році ОСОБА_2І на власній земельній ділянці без повідомлення про початок будівельних робіт, тобто самочинно, здійснено прибудову до житлового будинку по вул.І.Франко,22 в м.Овручі. При проведенні такого будівництва Відповідачем порушені права власника суміжної земельної ділянки. За результатами перевірки Відповідачу було внесено припис про зупинення будівельних робіт.

Як зазначила представник Позивача, за результатами повторної перевірки було встановлено, що Відповідач не зупинила вказаного будівництва, а тому їй був внесений припис про перебудування вказаної прибудови у відповідність до вимог будівельних норм або її добровільного знесення до 17.02.2015року. Одночасно Відповідач була притягнена до адміністративної відповідальності за порушення містобудівного законодавства. За результатами перевірки, проведеної 13.11.2015року, було встановлено, що Відповідачем вказані приписи не виконані, що стало підставою для подання вказаного позову.

Відповідач проти позову заперечила і пояснила, що є власником частини житлового будинку по вул.І.Франко,22 в м.Овручі та частини земельної ділянки, що відведена для цього будинку. Відповідач визнала, що дійсно вказану перебудову тамбуру до своєї частини будинку проводить без відповідного дозволу по причині неможливості погодження спірних відносин із власником іншої частини цього ж будинку та іншої частини земельної ділянки (ОСОБА_3В.). Така перебудова була вимушена по причині руйнування тамбуру, що був як і весь будинок зроблений із дерева. Відповідач вважає, що права сусіда ОСОБА_3 не порушені, так як така перебудова призвела до утеплення його частини стіни житлового будинку.

Третя особа у справі ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, направив суду письмові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без його участі. В письмових поясненнях ОСОБА_3 зазначено, що самочинне будівництво Відповідача призвело до само захвату його частини земельної ділянки та неможливості встановлення на місцевості меж земельних ділянок.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, письмові пояснення Третьої особи, та заперечення Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо процедури виконання будівельних робіт та правових наслідків для самочинно збудованих об'єктів, регулюються правовими нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що за зверненнями Овруцької міської ради 01.08.2014року уповноваженою особою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) у Житомирській області була проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_2 при реконструкції частини житлового будинку з добудовою АДРЕСА_1.

За результатами перевірки уповноважена особа Позивача дійшла висновку, що Відповідач з 2010року проводить роботи по реконструкції частини житлового будинку з добудовою на приватизованій земельній ділянці АДРЕСА_1 без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, чим порушила вимоги ст34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.6 Постанови КМ України №466 від 13.04.2011року (а.с.7).

Одночасно Відповідачу був внесений припис про усунення вказаних порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності до 01.10.2014року (а.с.8).

За результатами повторної перевірки 17.12.2014року уповноваженою особою Позивача було встановлено, що Відповідачем зазначені порушення не усунені і повторно був винесений припис про демонтаж збудованої прибудови або її перебудови із дотриманням будівельних норм, державних стандартів та правил в термін до 17.02.2015року. Одночасно Відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за допущені порушення у вигляді штрафу в сумі 5100,00грн. (а.с.9-12).

Як зазначено в акті перевірки від 13.11.2015року, уповноваженою особою Позивача було підтверджено, що Відповідачем не виконані вимоги приписів щодо демонтажу збудованої прибудови або її перебудови та додатково зазначено, що такі дії Відповідача не відповідають вимогам п.3.25 ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень" щодо дотримання відстані не менше 1,0м. від найбільш виступної частини будівлі для догляду за будівлями і для здійснення їх поточного ремонту, що призвело до порушення прав ОСОБА_3 (а.с.13).

Суд зазначає, що безспірно, за приписами ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якої прийнято відповідне рішення суду.

Аналогічно, відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Зі змісту досліджених судом матеріалів перевірок, проведених уповноваженою особою Позивача, та пояснень представника Позивача в суді випливає, що самочинність вказаного будівництва зумовлено виключно його здійсненням Відповідачем:

- без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ст34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.6 Постанови КМ України №466 від 13.04.2011року;

- без дотримання вимог п.3.25* ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень" щодо забезпечення відстані не менше 1,0м. від найбільш виступної частини будівлі для догляду за будівлями і для здійснення їх поточного ремонту.

Такі доводи Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Так, безспірно, відповідно до вимог ст.ст.28-1 і 29 Закону України "Про планування і забудову територій" для організації будівництва та підготовки будівельного майданчика до початку виконання будівельних робіт з будівництва об'єкта замовник може отримати дозвіл на виконання підготовчих робіт.

Лише дозвіл на виконання підготовчих робіт та дозвіл на виконання будівельних робіт, які надаються інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, дають права на виконання будівельних робіт.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що спірне будівництво Відповідачем здійснювалося в 2010році.

Правовідносини щодо надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт в зазначений період часу регулювалися Постановою КМ України від 30 вересня 2009 р. N1104 "Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт" із відповідними змінами і доповненнями.

В пункті 9 Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затверджених вказаною постановою N1104, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 р. N 160, прямо зазначено, що такий дозвіл не вимагається для виконання робіт з будівництва приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків, прибудов до них загальною площею до 500 кв. метрів включно, господарських будівель і споруд.

Лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 466 передбачалося, що такі будівельні роботи можуть виконуватися замовником після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Таким чином, суд зазначає, що на час виконання Відповідачем в 2010році будівельних робіт при реконструкції частини житлового будинку з добудовою АДРЕСА_1 чинне законодавство не передбачало здійснення таких робіт за обов'язкової наявності ні повідомлення про початок виконання таких будівельних робіт, ні дозволів на проведення підготовчих чи таких будівельних робіт.

Суд вважає також безпідставними доводи Позивача та його представника в суді щодо недотримання Відповідачем вимог п.3.25* ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень".

В п.3.25* ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень" прямо зазначено, що вказані будівельні норми регулюють "протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості".

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що квартира, до якої Відповідач проводила добудову (реконструкцію), та квартира ОСОБА_3 не є окремими будинками чи будівлями, а частинами єдиного житлового будинку № 22 по вул.І.Франко в м.Овруч Житомирської області.

Тобто, вимоги п.3.25* ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень" не можуть застосовуватися до відносин щодо проведення Відповідачем будівельних робіт при реконструкції частини житлового будинку з добудовою АДРЕСА_1.

Крім того, суд враховує, що відповідно до досліджених судом Витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державних актів про право власності на землю і ОСОБА_2, Відповідач по справі, і ОСОБА_3, Третя особа по справі, є самостійними власниками окремих земельних ділянок, відведених для обслуговування відповідних частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.24-29, 65-68).

Як зазначено в письмових поясненнях ОСОБА_3 та в листі Приватного підприємства "Експерт Земля Полісся" від 05.09.2014року, роботи по винесенню в натуру на місцевість меж вказаних земельних ділянок " на поворотній точці №5" (суміжність із землями, що належать Відповідачу) не були проведені.

Тобто, розмежування цих земельних ділянок в точці спірної прибудови на час проведення зазначених будівельних робіт не здійснено (а.с.23,30).

Таким чином, ОСОБА_2 мала право в 2010році проводити будівельні роботи щодо прибудови до житлового будинку по вул.І.Франко,22 в м.Овручі без повідомлення Позивача про їх початок, так як на той час законодавцем така вимога не передбачалася і була введене лише постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 466.

Також ОСОБА_2 при проведенні вказаних будівельних робіт не повинна була дотримуватися вимог п.3.25* ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень", так як ці будівельні норми регулюють "протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості", а не між частинами одного і того ж житлового будинку.

На підставі викладеного суд приходить висновку, що доводи Позивача про самочинність прибудови до житлового будинку по вул.І.Франко,22 в м.Овручі, здійсненої в 2010році ОСОБА_2, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи і не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.94 АС України судові витрати, які підлягають стягненню або відшкодуванню, відсутні.

Керуючись вимогами ст.ст.2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованої прибудови до частини житлового будинку по вул.І.Франко,22 у м.Овруч Житомирської області відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 17 лютого 2016 р.