Ухвала суду № 55869909, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року м. Київ К/800/32062/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

та секретаря - Коби Т.В.,

за участю:

представника позивача - Калаянова І.В.,

представника відповідача - Склярова Д.В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року

у справі № 814/3740/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Николаевский тепловозоремонтный завод»

до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ТОВ «Николаевский тепловозоремонтный завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № НОМЕР_1.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року постановлено окремо ухвалу, яку направлено до Оперативного управління Головного управління ДФС в Миколаївській області для ознайомлення та вжиття відповідних заходів щодо виявлених ознак порушення закону.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року скасовано постанову та окрему ухвалу суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 18 листопада 2014 року № НОМЕР_1.

ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, подало касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки від 16 жовтня 2014 року № 849/14-05-22-00/37386052, ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1194480 грн., з яких за основним платежем у сумі 1194480 грн. та за штрафними санкціями у сумі 597240 грн.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у том, числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженні податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу) чи не підтвердженні митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Диссар», ТОВ «Авесбуд», ТОВ «Левіском» здійснювались на підставі договору поставки від 03 червня 2013 року № 030613, договору купівлі-продажу від 01 червня 2013 року № 010613 та договору на поставку товару від 03 червня 2013 року.

Виконання позивачем договорів з зазначеними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» а саме: видатковими накладними, податковими накладними, виписки по рахункам, рахунками на оплату, актами прийому товару, реєстром документів та товарно-транспортними накладними.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних та інших первинних документів в акті перевірки відсутні.

Крім того, судом апеляційної інстанції досліджено копії платіжних доручень, які підтверджують факт сплати грошових коштів в повному обсязі.

Придбаний позивачем товар перевозився транспортними засобами, а саме: ГАЗ д/н № НОМЕР_2, Фольксваген д/н № НОМЕР_3, Мерседес д/н № НОМЕР_4, які використовувались позивачем на підставі договорів оренди транспортних засобів від 11 липня 2012 року, завірених приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О.В. (зареєстрованого у реєстрі № 774, № 782, № 788).

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів ТОВ «Диссар», ТОВ «Авесбуд», ТОВ «Левіском», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Стосовно висновку суду першої інстанції щодо непідтвердження факту здійснення поставки товару у грудні 2013 року транспортними засобами Hyundai, д/н № НОМЕР_5 та ГАЗ 331040 д/н № НОМЕР_6, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно його безпідставності, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів форма № 5, ПП «Трансвелл», у якості контрагента позивача, який надавав транспортні послуги, не зазначений.

Надання позивачем первинних документів щодо транспортування придбаного товару автомобілями Hyundai, д/н № НОМЕР_5 та ГАЗ 331040 д/н № НОМЕР_6 вказано у висновках акта перевірки та поясненнях представника відповідача у судовому засіданні.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року було запропоновано відповідачу надати копії ТТН, на які він послався в акті перевірки, однак, у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що такі докази відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо протиправності дій ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області в частині прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення від 18 листопада 2014 року № НОМЕР_1.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року - без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев