Ухвала суду № 55869912, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року м. Київ К/800/30118/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року

у справі № 820/20842/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація «Агросвіт»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ АА «Агросвіт» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2014 року № 0005442201, № 0005452201, № 0005462201, № 0005472201, № 0005482201. Також, позивач просить визнати протиправними дії щодо формування висновків посадових осіб ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, які викладені в Акті перевірки від 04 грудня 2014 року № 7323/20-31-22-01/32949661, та зобов'язати виключити з Інформаційних баз даних та особової картки ТОВ Агропромислова Асоціація «Агросвіт» висновки, що містяться в Акті перевірки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, змінену постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 18 грудня 2014 року №0005442201, №0005452201, №0005462201, №0005472201 та №0005482201. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подало касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки від 04 грудня 2014 року № 323/20-31-22-01/32949661, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2014 року:

- № 0005442201, яким визначено до сплати податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 559648 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію - 279824 грн.;

- № 0005452201, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1303404 грн., з яких 589266 грн. за 2012 рік та 714138 грн. за 2013рік;

- № 0005462201, яким визначено до сплати 125205 грн. ПДВ та нараховано штрафну (фінансову) санкцію - 31301,25 грн.;

- № 0005472201, яким визначено до сплати адміністративний штраф в розмірі 510 грн.;

- № 0005482201, яким визначено до сплати штрафну санкцію за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 132500 грн.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у том, числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженні податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу) чи не підтвердженні митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанції, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «РТК Трейд», ТОВ «Шоковіта» і ТОВ БК «Консул» здійснювались на підставі договору поставки та договорів про надання послуг будівельною технікою.

Виконання позивачем договорів з зазначеними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» а саме: видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі наданих послуг. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

Також, у жовтні 2012 року позивачем до реєстрів отриманих податкових накладних включено податок на додану вартість у сумі 21700 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «РТК Трейд», яка на момент перевірки відсутня, тобто, на вказану суму податковим органом було зменшено суму податкового кредиту та нараховано штрафну (фінансову) санкцію.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій досліджено, що даний факт було встановлено відповідачем в ході перевірки у 2012 році, за результатами якої було складено Акт перевірки № 2754/15-424/32949661 від 29 жовтня 2012 року, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2012 року № 0000431540 про зменшення від'ємного значення ПДВ у розмірі 78367 грн., що було узгоджено з ТОВ АА «Агросвіт».

Наведене свідчить про повторне притягнення позивача до відповідальності за теж саме порушення податкового законодавства, і відповідно, незаконності дій відповідача щодо зменшення податкового кредиту на вказану суму та нарахування штрафної санкції.

У зв'язку з викладеним, та враховуючи приписи пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, протиправним є і застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 510 грн. згідно до податкового повідомлення - рішення № 0005472201.

З огляду на вимоги пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України штрафні санкції нараховуються на суму визначеного податковим органом податкового зобов'язання у відсотковому співвідношенні, що свідчить про відсутність правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2014 року № 0005462201 про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 125205 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 31301,25 грн.

Стосовно порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, в результаті неоприбуткування підприємством в касовій книзі підприємства внесених готівкових коштів у розмірі 26500 грн. та нарахування у зв'язку з цим, штрафної (фінансової) санкції в п'ятикратному розмірі від не оприбуткованої суми - 132500 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0005482201, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності даного податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору безвідсоткової позики від 30 березня 2012 року № 13/03, ТОВ АА «Агросвіт» видало ОСОБА_1 позику в розмірі 26500 грн., що підтверджується розпискою від 30 березня 2012 року.

20 квітня 2012 року ОСОБА_2 повернуто частину позичених коштів, що підтверджується банківською випискою про рух коштів від 20 квітня 2012 року, згідно якої, призначенням платежу є повернення фінансової допомоги згідно договору від 30 березня 2012 року № 13/03.

Тобто, сплачені ОСОБА_2 20 квітня 2012 року грошові кошти в розмірі 26500 грн., є безпосередньо поверненням позики згідно договору від 30 березня 2012 року № 13/03, і відповідно, оприбуткуванню в касовій книзі підприємства не підлягають.

Щодо прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0005442201 та № 0005452201, у зв'язку з порушенням позивачем пунктів 146.4, 146.5 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті безпідставного завищення первісної вартості об'єктів основних засобів на загальну суму 112879495 грн. при нарахуванні амортизації, та відповідно до заниження податку на прибуток за 2012-2013 року.

Відповідно до пункту 6 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з 01 квітня 2011 року для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III ПКУ застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року. Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопичене амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III Податкового кодексу України.

Згідно пункту 16 П(С)БО 7 підприємство може переоцінити об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється, від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить переоцінюваний об'єкт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в грудні 2009 року позивачем здійснено переоцінку усіх об'єктів основних засобів. На підтвердження капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію основних засобів, з урахуванням яких обчислювалась амортизація за перевіряємий період, позивачем надано відповідні документи.

Згідно вказаної сформованої вартості основних засобів сума нарахованих амортизаційних відрахувань за 1 квартал 2012 року становить 3456805 грн., що підтверджується Актом планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 06 липня 2012 року № 1380/22-106/32949661.

Наведене свідчить про безпідставність висновків відповідача щодо завищення вартості основних засобів, які були використані при нарахуванні амортизації.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2014 року №0005442201, №0005452201, №0005462201, №0005472201 та №0005482201.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, - без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев