Ухвала суду № 55867739, 10.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2470/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника Гавриловця Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства фірма «Юнікс Трейд Ко» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2015 року Приватне підприємство фірма «Юнікс Трейд Ко» (далі - ППФ «Юнікс Трейд Ко») звернулося до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.07.2015 р. №504070000/2015/00053, та рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2015 р. №504070000/2015/000030/2 зазначаючи, що митний орган неправомірно змінив вартість товарів, що підлягали митному оформленню в бік збільшення через незаконне застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості замість застосованого позивачем основного методу - за ціною договору (контракту).

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що для митного оформлення товару позивачем не було надано достатніх документів для визначення митної вартості товару за основним методом. Внаслідок застосування автоматизованої системи контролю ризиків у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо задекларованої митної вартості товару, а на вимогу відповідача підприємство не надало достатніх додаткових документів на підтвердження митної вартості товару за основним методом, внаслідок чого митний орган правомірно визначив митну вартість товару із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних (аналогічних) товарів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року адміністративний позов ППФ «Юнікс Трейд Ко» задоволений. Визнані протиправними та скасовані рішення про коригування митної вартості товарів Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України від 02.07.2015 року №504070000/2015/000030/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України від 02.07.2015 року №504070000/2015/00053.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Миколаївська митниця Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ППФ «Юнікс Трейд Ко».

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника Гавриловця Д.М., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно договору поставки від 01.03.2012 №3/12 продавець - FERDINAND BILSTEIN GMBH + CO. KG, Німеччина (далі - продавець) зобов'язується поставити, а покупець - Приватне підприємство фірма «ЮНІКС ТРЕЙД Ко» (далі - ППФ «Юнікс Трейд») м. Миколаїв прийняти та оплатити на умовах FCA м. HELMSTEDT автозапчастини та авто хімію згідно виставлених Продавцем рахунків (а.с. 58-64).

Відповідно до додаткової угоди №3 від 06.01.2014 до договору поставки №3/12 від 01.03.2012 (п. 4.2. розділу 4 «Ціна і сума контракту») завантаження товару на транспортний засіб покупця продавець здійснює власними силами та своїм коштом (а.с. 65).

01.07.2015 р. ППФ «Юнікс Трейд Ко» заявлено Миколаївській митниці Державної фіскальної служби України до митного оформлення товари (гальмівні колодки, диски до легкового автомобіля, та інше) за митною декларацією №504070000/2014/003084, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за ціною договору, тобто за основним методом, передбаченим ст. 57 ч. 1 п. 1 Митного кодексу України. Митне оформлення здійснювалось позивачем за електронним декларуванням.

Для митного оформлення товарів позивач подав: митну декларацію країни відправлення MRN 15DE810119717588E6 від 18.06.2015 р. (а.с. 112-115); договір на транспортно-експедиторське обслуговування №29/12/2014 від 29.12.2014 р. (а.с.69-72); довідку про транспортні витрати ТОВ «Текіс плюс» вих. №53 від 26.06.2015 р. (а.с. 73); лист ППФ «Юнікс Трейд Ко» вих. №340 від 25.06.2015 р. щодо страхування товару, в якому повідомлялось про те, що ППФ «Юнікс Трейд Ко» не здійснювало страхування товару (а.с. 81), сертифікати відповідальності (а.с. 74-80).

За результатом розгляду наданих документів митницею витребувано у позивача додаткові документи - виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (транспортних витрат, інше), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та інше (а.с. 119).

Листом від 01.07.2015 р. №348 декларантом надані заперечення щодо вимог про надання додаткових документів (а.с. 116).

02.07.2015 р. Миколаївською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504070000/2015/00053, за якою митниця відмовила в прийнятті митної декларації №504070000/2014/003084 від 01.07.2015 р. на підставі рішення про визначення митної вартості №504070000/2015/000030/2 від 02.07.2015 р., у зв'язку із тим, що суб'єктом господарювання не надано необхідні документи для оформлення митної вартості товарів за основним методом (надані документи не містять інформації щодо числових значень складових митної вартості щодо транспортних витрат) (а.с. 117-118, 123-126).

За рішенням митниці №504070000/2015/000030/2 від 02.07.2015 р. заявлена позивачем митна вартість за ціною договору скоригована за резервним методом, за яким скориговано митну вартість на рівні 3,75 дол. США/кг., митна декларація №100250001/2015/006230 від 08.06.2015 р..

Задовольняючи адміністративний позов ППФ «Юнікс Трейд Ко» суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару з використанням методу за вартістю операції за ідентичними та/або подібними (аналогічними) товарами є неправомірним та підлягає скасуванню. Також, підлягає визнанню протиправною та скасуванню картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 52 ч. 1 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 Митного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приписами ст. 54 ч. 6 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного Кодексу України. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного Кодексу України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Системний аналіз правових норм, які регулюють правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, зокрема витребувати додаткові документи для перевірки правильності митної вартості товару за наявності підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

В той же час, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких обмежень, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями Митного кодексу України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Які саме документи витребувати митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик декларуємого товару, а тому останній не може посилатись на порушення цієї норми, у зв'язку із тим, що декларант не надає всіх передбачених наведеною нормою документів, оскільки деяких (необов'язкових) документів декларант може об'єктивно не мати.

Судом першої інстанції було вірно враховано, що Митний орган обґрунтовував своє рішення про коригування митної вартості товарів тим, що у наданих позивачем документах відсутня інформація щодо транспортних витрат в частині витрат, пов'язаних з подачею порожнього транспортного засобу до місця навантаження та відсутні документи, що містять інформацію про страхування товару продавцем та експедитором.

Зазначаючи про відсутність інформації щодо вартості транспортних витрат при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження як складової митної вартості товару та неправильність проведеного розрахунку, митний орган посилався на ст. 58 МК України та наказ Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень на (робіт, послуг) транспорті, затверджений наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р.

Разом з тим, необхідно звернути увагу на те, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України декларант надає митному органу транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно п. 5, п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Враховуючи це, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані ППФ «Юнікс Трейд Ко» документи ідентифікують оцінюваний товар, є достатніми для дійсного розрахунку витрат та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню і підтверджують ціну товарів за ціною договору згідно з вимогами ст. 53 МК України. Адже витрати на подачу порожнього транспортного засобу до місця завантаження відсутні у довідці про транспорті витрати, оскільки транспортний засіб виконував експортне перевезення вантажу до місця завантаження (м. Хельмштедт Німеччина, що підтверджується листом вих. №72 від 26.08.2015 р., ТОВ «Текіс Плюс»).

До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Тобто, послуга перевезення вантажу оплачується безпосередньо за перевезення вантажу, а не за прибуття порожнього транспортного засобу до місця завантаження. Крім того, перевізник може не нести витрати пов'язані з доставкою транспорту до місця завантаження, в зв'язку з перевезення товарів в пункт навантаження за іншими договорами з іншими контрагентами та ін..

Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, відповідно до листа Міністерства транспорту України від 25.06.2002 р. №3/7-10-11249 носять рекомендаційний характер и пропонуються до відома і можливого використання в подальшій роботі.

Водночас, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленими спеціалізованими експертними організаціями, в даному випадку не є підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, оскільки із наданих суб'єктом господарювання документів не вбачається порушень щодо визначення вартості товару.

Також, колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на те, що невідповідність митної вартості заявленого позивачем товару в порівнянні з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, в даному випадку також не мають правового значення, оскільки Митний кодекс України не містить заборони щодо оформлення митної вартості за ціною нижчою від ціни, по якій подібний товар завозився раніше іншими імпортерами. За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари, та не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контракту, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено.

Крім того, позивачем надано прайс-листи Ferdinand Bilstein GmbH + Co. KG від 01.01.2015 р., митну декларацію 504070000/2013/002879 від 23.04.2013 р. (товар 38), митну декларацію 504070000/2013/002149 от 02.04.2013 р. (товар 41), митну декларацію 504070000/2013/001005 от 26.02.2013 р. (товар 42), за якими визначено митну вартість таких же товарів та погоджено митним органом, що враховується апеляційним судом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару з використанням методу за вартістю операції за ідентичними та/або подібними (аналогічними) товарами є неправомірним та підлягає скасуванню. Відповідно, підлягає визнанню протиправним і скасуванню картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Тобто, наявні підстави для задоволення позову ППФ «Юнікс Трейд Ко».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість позивач довів протиправність прийнятих відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.07.2015 р. №504070000/2015/00053, та рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2015 р. №504070000/2015/000030/2.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Миколаївської митниці Державної фіскальної служби задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов