Постанова № 55837982, 16.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3223/15-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого:- ОСОБА_1,

суддів:- ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року, у справі за позовом Приватного підприємства "Барбет" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство "Барбет" звернулося до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній податковій інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 10 червня 2015 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як проведені господарські операції між позивачем та ТОВ "ЕКСІТОС" не підтверджені належними доказами, а вже надані підприємством первинні бухгалтерські документи складені без реального здійснення господарських операцій, а тому жодним чином не спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства "Барбет" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ "Ексітос", за грудень 2014 року, а також відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт №127/21-03-2204/34285943 від 28 травня 2015 року, яким встановлено порушення норм податкового законодавства, а саме: пп.138.10.2 п.138.10, п.138.2, ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 року, на суму 60619,00 грн.; п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.2 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2014 року, у сумі 60476,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом 10 червня 2015 року винесено податкові повідомлення-рішення, а саме: № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, у розмірі 60476,00 грн.; №0001552200, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем, на суму 60619,00 грн., за штрафними санкціями, на суму 15155,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями підприємство звернулося до суду, з відповідним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, так як господарські операції між ним та його контрагентом носять реальний характер.

З такими висновками частково не погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодекс крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, визначено, що витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що в ході проведеної перевірки податковим органом встановлено заниження податку на прибуток ПП "БАРБЕТ", на суму 60619 грн.

Порушення полягає у тому, що позивачем необґрунтовано віднесено до складу витрат вартість транспортно-експедиційних послуг, отриманих від контрагентів ТОВ "ЕКСІТОС".

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ПП "БАРБЕТ" (в особі покупця) та контрагентами ЗАТ "ТД "ЕЛІТНЕ НАСІННЯ" ТА ПАФ "СХІД" (в особах постачальників) укладено договори купівлі-продажу товару (кукурудзи).

Отриманий товар (кукурудзу) ПП "БАРБЕТ" (в особі постачальника) згідно договору купівлі-продажу товару поставило ПП "БОРИСФЕН-ПОЛІГРАНД-Т" (в особі покупця), що підтверджується наданими податковими та видатковими накладними, а також виписками з банківського рахунку позивача.

В свою чергу, транспортування придбаного ПП "БАРБЕТ" товару до ПП "БОРИСФЕН-ПОЛІГРАНД-Т" здійснювалося контрагентом ТОВ "ЕКСІТОС" (в особі перевізника-експедитора) на підставі укладено з позивачем договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 3-12/14 від 05 грудня 2014 року, відповідно до умов якого перевізник-експедитор зобовязується у встановлені строки доставити ввірений йому товар до пункту призначення, а замовник (позивач) зобовязується оплатити отримані послуги на умовах визначених договором. Плата за транспортно-експедиційні послуги зазначається в заявках до даного договору. Загальна вартість виконаних послуг зазначається в рахунках та актах виконаних робіт.

На виконання умов вищезазначеного договору судом зібрано наступні докази, що підтверджують факт отримання позивачем послуг від зазначеного контрагента, а саме: договори заявки про перевезення вантажу, договори заявки про перевезення вантажу, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з додатками до них, довіреності на отримання товару, рахунками на оплату товарів, підтвердження оплати послуг виписками з рахунків позивача.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, судовою колегією встановлено, що в рамках вищезазначеного договору транспортно-експедиційного обслуговування контрагентом позивача окремо надавалися транспортні послуги та експедиційні послуги, що підтверджується наданими представником позивача поясненнями та розрахунками, а саме:

1) згідно акту здачі приймання робіт (надання послуг) № 44 від 15 грудня 2014 року (а.с. 94) та додатку з розрахунком до нього (а.с. 95), контрагентом ТОВ "ЕКСІТОС" надано транспортно-експедиційні послуги, на загальну суму 41270,27 грн. з ПДВ (34391,89 грн. + 6878,38 грн. ПДВ).

В свою чергу, зазначена сума складається з отриманих транспортних послуг, у сумі 30833,8 грн. з ПДВ (25694,83 грн. + 5138,97 грн. ПДВ), а також з отриманих експедиторських послуг, на суму 10436,47 з ПДВ (8697,06 грн. + 1739,41 грн. ПДВ);

2) згідно акту здачі приймання робіт (надання послуг) № 45 від 15 грудня 2014 року (а.с. 86) та додатку з розрахунком до нього (а.с. 87), контрагентом ТОВ "ЕКСІТОС" надано транспортно-експедиційні послуги, на загальну суму 158705,77 грн. з ПДВ (132254,81 грн. + 26450,96 грн. ПДВ).

В свою чергу, зазначена сума складається з отриманих транспортних послуг, у сумі 116285 грн. з ПДВ (96904,17 грн. + 19380,83 грн. ПДВ), а також з отриманих експедиторських послуг, на суму 42420,77 грн. з ПДВ (35350,67 + 7070,13 грн. ПДВ);

3) згідно акту здачі приймання робіт (надання послуг) № 46 від 23 грудня 2014 року (а.с. 90) та додатку з розрахунком до нього (а.с. 91), контрагентом ТОВ "ЕКСІТОС" надано транспортно-експедиційні послуги, на загальну суму 96313,07 грн. з ПДВ (сума отриманих транспортних послуг, у розмірі 97552,8 з ПДВ мінус сума понаднормової нестачі товару, у розмірі 1239,73 з ПДВ);

4) згідно акту здачі приймання робіт (надання послуг) № 52 від 29 грудня 2014 року (а.с. 98) та додатку з розрахунком до нього (а.с. 99), контрагентом ТОВ "ЕКСІТОС" надано транспортно-експедиційні послуги, на загальну суму 107837,03 грн. з ПДВ (сума отриманих транспортних послуг, у розмірі 111844,80 з ПДВ мінус сума понаднормової нестачі товару, у розмірі 4007,77 з ПДВ).

Колегія суддів вважає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В даному випадку, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданими первинними бухгалтерськими документами підтверджено факт отримання позивачем послуг з перевезення товару контрагентом ТОВ "ЕКСІТОС" та реальність зміни його майнового стану за підсумком проведених операцій.

В свою чергу, посилання податкового органу на будь-які недоліки в наданих первинних бухгалтерських документах, при їхній наявності та в сукупності з іншими доказами, які підтверджують факт надання послуг замовнику, не є підставою для визнання безтоварними проведені господарські операції.

Проте, судом першої інстанції безпідставно не надано правової оцінки проведеним господарським операціям позивача з контрагентом ТОВ "ЕКСІТОС" в частині операцій з надання експедиторських послуг.

Так, згідно ст. 1 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

Відповідно до п. 1 Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, експедитор транспортний - працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування під час перевезення вантажів.

Крім того, вказаними правилами надано визначення транспортних послуг, а саме це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Згідно ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 71 КАС України, суд може збирати докази з власної ініціативи.

З метою виконання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, ухвалою апеляційного суду витребувано у позивача пояснення та первинні бухгалтерські документи щодо підтвердження проведених господарських операцій з надання експедиторських послуг його контрагентом.

В свою чергу, на виконання зазначеного рішення суду та з метою підтвердження зазначених операцій позивачем додатково надано договори заявки №1 та №3 про експедиторські послуги від 08 грудня 2014 року.

Колегія суддів вважає, що надані договори заявки лише підтверджують факт існування окремого виду послуг, що надавалися позивачу контрагентом ТОВ "ЕКСІТОС", тобто експедиторських послуг, які відмінні від отриманих транспортних послуг, проте жодним чином не пояснюють зміст таких послуг та не підтверджують реальність їх надання.

В даному випадку, позивачем не підтверджено реальність отримання експедиторських послуг, а тому податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 10 червня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем, на суму 60619,00 грн., за штрафними санкціями, на суму 15155,00 грн., підлягає частковому скасуванню на суму підтверджених господарських операцій з надання транспортних послуг.

В свою чергу, позивачем підтверджено понесенні витрати з отримання транспортних послуг від контрагента ТОВ "ЕКСІТОС", на суму 292724 грн., як наслідок підтверджено суму податку на прибуток, у розмірі 52690,36 грн. (292724 грн. х 18 %), та спростовано накладені штрафні санкції, у розмірі 13172,6 грн. (52690,36 грн. х 25 %).

В частині встановлених податковим органом порушень, що призвели до заниження позивачем податку на додану вартість, на суму 60476 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що з огляду на вищевикладене, позивачем підтверджено факт отримання транспортних послуг та не підтверджено факт отримання експедиторських послуг від контрагента ТОВ "ЕКСІТОС" в рамках укладено між ними договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 3-12/14 від 05 грудня 2014 року.

В даному випадку, податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 10 червня 2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, у розмірі 60476,00 грн., підлягає частковому скасування на суму підтвердженого відємне значення ПДВ з операцій по отриманню транспортних послуг.

Так, з вищезазначених розрахунків проведених господарських операцій вбачається, що позивачем підтверджено відємне значення ПДВ з отриманих транспортних послуг від контрагента ТОВ "ЕКСІТОС", на суму 51666,46 грн.

В частині розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір, у загальній сумі 2043,75 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно, ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В даному випадку, адміністративний позов задоволено частково та частково скасовано оскаржувані податкові повідомлення рішення (на суму 117530 грн., що є 86,26 % від початкової ціни позову), тобто сплачений судовий збір підлягає частковому відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу, як субєкта владних повноважень, у сумі 1762,94 грн. (86,26 % від 2043,75 грн.).

В свою чергу, сплачений судовий збір за подання позову, у сумі 280,81 грн. (13,74 % від 2043,75 грн.), покладається на позивача.

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

В даному випадку, розмір судового збору, який підлягав сплаті складає 2043,75 грн., а тому, відстрочений розмір судового збору за подачу апеляційної скарги, складає 2248,13 грн. (110% х 2043,75 грн. = 2248,13 грн.).

Проте апеляційну скаргу задоволено частково, а тому відстрочений судовий збір підлягає частковому стягненню з податкового органу, у сумі 1939,24 грн. (86,26 % від 2248,13 грн.).

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою позов Приватного підприємства "Барбет" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10 червня 2015 року, у частині суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств, на суму 52690,36 грн. за основним платежем, та на суму 13172,6 грн. за штрафними (фінансовими санкціями), в свою чергу, вказане рішення, у частині суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств, на суму 7928,4 грн. за основним платежем, та на суму 1982,4 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) залишити без змін.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10 червня 2015 року, у частині завищення відємного значення податку на додану вартість, у сумі 51666,46 грн., в свою чергу, вказане рішення, у частині завищення відємного значення податку на додану вартість, у сумі 8809,54 грн. залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, на користь Приватного підприємства "Барбет", сплачений судовий збір за подання позову, у розмірі 1762,94 грн.

Сплачений судовий збір за подання адміністративного позову, у розмірі 280,81 грн., покласти на Приватне підприємство "Барбет".

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державного бюджету, у сумі 1939,24 грн., на реквізити: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001; код ЄДРПОУ отримувача - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача - 828011; № рахунку отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету 22030001; призначення платежу - судовий збір, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

ОСОБА_3