Ухвала суду № 55857740, 04.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 311/4195/14ц Головуючий у 1 інстанції: Степаненко Ю.А.

№ провадження 22-ц778/308/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Гончар М.С.,

суддів Стрелець Л.Г.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 09 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, треті особи: Державна реєстраційна служба Василівського районного управління юстиції Запорізької області, Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про скасування рішення сільської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, треті особи: Державна реєстраційна служба Василівського районного управління юстиції Запорізької області, Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про скасування рішення сільської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.

11.12.1991 року помер його батько - ОСОБА_5, а 24.09.2002 року померла мати - ОСОБА_6.

Після смерті батьків залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок, що розташований за адресою: Запорізька обл., Василівський р-н, с. Орлянське, вул. Комсомольська, буд. 13 та земельна ділянка.

Після смерті батьків залишилися спадкоємці: він та його брат - ОСОБА_7, які прийняли спадщину.

11.05.2010 року його брат ОСОБА_7 помер.

Після його смерті залишилося двоє спадкоємців - його діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_8.

Вищевказаний спадковий будинок належав ОСОБА_7, що підтверджується копією рішення виконавчого комітету Василівської районної ради народних депутатів Запорізької області від 17.10.1990 р. за № 196 та архівним витягом з додатком до нього.

Крім того, про той факт, що земельна ділянка для будівництва вищевказаного будинку надавалася його батькові, свідчить протокол № 20 засідання правління КСП «Орлянський» від 13.10.1965 р., на якому було задоволено прохання батька про надання йому земельної ділянки під будівництво у розмірі 0,02 га.

Після смерті матері вони з братом вчасно звернулися із заявами до Дніпрорудненської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Він оформив 1/2 частину земельної ділянки, що належала матері.

Коли він звернувся до державної нотаріальної контори м. Дніпрорудне щоб оформити свою частку будинку, то виявилося, що на будинок № 13, що розташований по вул. Комсомольська в с. Орлянське не було проведено реєстрацію права власності та не був зроблений технічний паспорт.

У зв'язку з цим він був вимушений звернутися до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку в порядку спадкування

Рішенням Василівського районного суду від 19.05.2011 року його позов було задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 15.08.2011 року рішення Василівського районного суду Запорізької області від 19.05.2011 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Зазначає, що під час проведення перевірки Прокуратурою Василівського району за його скаргою, дізнався, що право власності на вищевказаний житловий будинок в цілому оформлено на відповідача ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, яке було видане Орлянською сільською радою згідно рішення Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області № 104 від 18.12.2012 року про оформлення права власності на житловий будинок за адресою: с. Орлянське, вул. Комсомольська буд. 13, Василівського р-ну, Запорізької області.

Рішенням виконавчого комітету Орлянської сільської ради Василівського району оформлено право власності на вищевказаний спірний спадковий житловий будинок за ОСОБА_3, видано на його ім'я свідоцтво про право власності на вищевказаний будинок, та проведено державну реєстрацію спірного спадкового будинку в РКП «Василівське БТІ».

Вважає рішення Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області №104 від 18.12.2012 року про оформлення права власності на житловий будинок за адресою: с Орлянське, вул. Комсомольська буд. 13, Василівського р-ну. Запорізької області - незаконним, невідповідним чинному законодавству України, винесеним з перевищенням повноважень, тому підлягає скасуванню.

Крім того, вищевказане рішення порушує надані йому чинним законодавством права, зокрема, право спадкування за законом на 1/2 частину будинку, адже вищевказаний спірний будинок є спадковим, а він та відповідач - є спадкоємцями.

Посилаючись на зазначені обставини просив скасувати рішення Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області № 104 від 18.12.2012 року про оформлення права власності на житловий будинок за адресою: с. Орлянське, вул. Комсомольська буд. 13, Василівського району Запорізької області за ОСОБА_3; визнати недійсним свідоцтво про право власності (серія ЯЯЯ № 590916 від 25.12.2012р.) на спірний житловий будинок видане на ім'я ОСОБА_3, стягнути з ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 700 грн. 00 коп.

Ухвалою судді Василівського районного суду Запорізької області від 08 травня 2015 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок, що знаходиться за адресою: Запорізька область Василівський район, с. Орлянське, вул. Комсомольська, буд. 13, що належить на праві власності ОСОБА_3.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 09 листопада 2015 року позовну заяву задоволено частково.

Скасовано рішення Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області № 104 від 18.12.2012 року «Про оформлення права власності на житловий будинок за адресою: с. Орлянське, вул. Комсомольська, буд. 13, Василівського району, Запорізької області за ОСОБА_3.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності (серія ЯЯЯ № 590916 від 25.12.2012 року) на житловий будинок за адресою: с. Орлянське, вул. Комсомольська, буд. 13, Василівського району, Запорізької області видане на імя ОСОБА_3.

В іншій частині позову відмовлено.

Знято арешт з житлового будинку за адресою: с. Орлянське, вул. Комсомольська, буд. 13, Василівського району, Запорізької області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням правління колгоспу "Орлянський" Василівського району Запорізької області № 20 від 13.11.1965 року, ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку площею 0,2 га під забудову.

Згідно технічного паспорту на вказаній земельній ділянці у строк до 1976 року було побудовано житловий будинок № 13 по вул. Комсомольська в с.Орлянське Василівського ройону Запорізької області та господарські будівлі і споруди.

11 грудня 1991 року помер ОСОБА_5, 24 вересня 2002 року померла ОСОБА_6, 02.06.2006 року померла ОСОБА_9, а 11 травня 2010 року помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвами про смерть, довідкою Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 23.10.2015 року.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були чоловіком та дружиною, а позивач та ОСОБА_7 їх синами, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача, довідкою Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 23.10.2015 року.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_8 є синами ОСОБА_7 та ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвами про народження.

За даними погосподарської книги та довідок Орлянської сільської ради, головою домогосподарства №13 по вул. Комсомольська в с.Орлянське Василівського ройону Запорізької області були: станом на 11.12.1991 року ОСОБА_5, станом на 24 вересня 2002 року ОСОБА_6, станом на 11 травня 2010 року ОСОБА_7, на теперішній час ОСОБА_3, а сам будинок відносився до суспільної групи "колгоспний двір".

Судом встановлено, що станом на 15.04.1991 року у зазначеному будинку постійно проживали : ОСОБА_7 (голова колгоспного двору), ОСОБА_6 (дружина), ОСОБА_7 (син), ОСОБА_9 (невістка), ОСОБА_3 (онук), ОСОБА_8 (онук).

Позивач ОСОБА_4 в зазначеному будинку не проживає з 1976 року, що підтверджується актом від 25.02.2011 року. Таким чином, станом на 15.04.1991 року позивач членом колгоспного двору не був.

Оскільки позивач вибув зі складу колгоспного двору у 1976 році без виділу своєї долі в колгоспному дворі, тому, на даний час, він не має права на частку в цьому майні.

Станом на 15 квітня 1991 року, виходячи з рівності часток, право власності в майні колгоспного двору належало: ОСОБА_7,ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_8 у рівних частках по 1/6 частині кожному.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про скасування рішення Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області № 104 від 18.12.2012 року «Про оформлення права власності на житловий будинок за адресмою с. Орлянське, вул. Комсомольська буд.13 Василівського району Запорізької області за ОСОБА_3 та визнання недійсним Свідоцтва про право власності ( серії ЯЯЯ № 590916 від 25.12.2012 року) на итловий будинок за адресою: с. Орлянське, вул.Комсомольська буд.13 Василівського району Запорізької області, видане на імя ОСОБА_3 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що будівлі у сільській місцевості не підлягали державній реєстрації, оскільки дія Інструкції "Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР" від 31.01.1966 року та Тимчасового положення "Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованого в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), не поширювалась на сільську місцевість, тому, їх облікування проводилось шляхом внесення відповідних даних у погосподарські книги сільських рад.

До прийняття у 1995 році Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб (затв. Держкомітетом України по ЖКГ 13 грудня 1995р. за № 56, зареєстр. МЮ України 19 січня 1996 р. за № 31/1056) підтвердженням права власності на житловий будинок у сільській місцевості являлися записи погосподарських книг сільських Рад.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно лише у містах і селищах міського типу, проте, виникнення права власності на будинки, споруди у сільській місцевості не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене у передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом Украъни выд 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію ресчових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Порядок спадкування в колгоспному дворі визначався ст. 563 ЦК України року, яка була виключена з Кодексу Законом від 16.12.1993 року № 3718-ХП . Цією статтею був встановлений такий порядок: у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двору не відкривалося; спадкувалося лише особисте майно членів колгоспного двору; якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишалося, то майно двору спадкувалося на загальних засадах, визначених розділом 7 Циваільного Кодексу.

Тобто, в разі смерті члена колгоспного двору після 30.06.1990 року, спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося) відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Спадкування майна колишнього колгоспного двору відповідно до діючого на той час цивільного законодавства відбувалось на загальних підставах.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції врахував розяснення викладені в листі за №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якому зазначено, що слід враховувати той факт, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР, його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі, прийняття спадщини шляхом вступу володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Отже, норми п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, з чого випливає, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 р. і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.ст. 529-531 ЦК УРСР (1963р.)

За правилами ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Статтею 549 ЦК УРСР визначено дії, що свідчать про прийняття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії мають бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що після смерті голови колгоспного двору ОСОБА_7, відповідно до ст.ст. 548,549 ЦК УРСР, як спадкоємці першої черги за законом, фактично вступивши в управління спадковим майном, його частку в майні колгоспного двору в рівних долях успадкували дружина ОСОБА_6 та син- Тимченко В.В., таким чином, наростивши свої частки права власності у вказаному домоволодінні.

Після смерті ОСОБА_6 відповідно до ст.ст.548,549 ЦК УРСР, як спадкоємці першої черги за законом, її частку в майні колгоспного двору в рівних долях успадкували сини: ОСОБА_4 та ОСОБА_7, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Спадкування майна після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_9 регулюється вимогами Книги шостої ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

З урахуванням викладених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасуваання рішенням виконавчого комітету Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області № 104 від 18.12.2012 року, "Про оформлення права власності на житловий будинок за адресою: с. Орлянське, вул. Комсомольська буд. 13, Василівського р-ну, Запорізької області" за ОСОБА_3, оскільки відсутні підстави для визнання за ним права власності на весь житловий будинок.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає, як вимогам закону, так і встановленим по справі обставинам.

Крім того, суд правильно послався в рішенні на те, що оскільки Наказ Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції 14.12.2012 № 1844/5 "Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна", то станом на 18.12.2012 року у Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області не було повноважень щодо прийняття рішення, "Про оформлення права власності на житловий будинок за адресою: с. Орлянське, вул. Комсомольська буд. 13, Василівського р-ну, Запорізької області" за ОСОБА_3

А оскільки ОСОБА_3 не набув права власності на житловий будинок, який є предметом даного спору, в цілому, то і Свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок видане на імя ОСОБА_3 видано йому безпідставно.

Доводи апеляційної скарги, про незастосування строку позовної давності не є переконливими, оскільки мотиви з яких суд виходив не застосовуючи строк позовної давності викладені в рішенні суду і колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того, що строк позовної давності для звернення позивачем до суду не сплив.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, оскільки базуються на викладі фабули справи, є повторенням обставин, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення на позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 09 листопада 2015 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: