Рішення № 55848111, 16.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/20/16 Справа № 2-5095/11 Головуючий у 1 й інстанції - Трещов В.В. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Міхеєвої В.Ю., Ремеза В.А.

за участю секретаря Синенка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2011 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Верус», про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2010 року Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з даним позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Верус» про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись у позовній заяві на те, що між позивачем та ОСОБА_2 були укладені кредитні договори, зобов'язання за якими забезпечені порукою на підставі договорів поруки, укладених між позивачем та ОСОБА_3, ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус». Свої зобов'язання за кредитними договорами ОСОБА_2 належним чином не виконує, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яку відповідачі добровільно не погашають, тому позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за вказаними кредитними договорами.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2011 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»з ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму заборгованості в розмірі 133 866 гривен 17 копійок.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" - 200 гривен.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»з ОСОБА_2 суму заборгованості в розмірі 130 256 гривен 57 копійок.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»солідарно з ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" - 200 гривен.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави 1 820 гривень судових витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі, а саме, що між позивачем та ОСОБА_2 14.09.2005 р. був укладений кредитний договір № ZREWGF00000001, за умовами якого, позивач надав, а ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 18720 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,72% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_2 зобов'язалась повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору з відповідними додатками та доповненнями.

Судом встановлено, що у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем виникла заборгованість за вказаним договором, яка з урахуванням всіх штрафних санкцій, пені та відсотків станом на 18.02.2010 року становила 16365,99 доларів США. Ці обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 12.03.2008 р. був укладений кредитний договір № МR-09-08, за умовами якого, позивач надав, а ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 18000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_2 зобов'язалась повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору з відповідними додатками та доповненнями. Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 12.03.2008 року між ОСОБА_3 та позивачем був укладений договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх обов'язків за кредитним договором від 12.03.2008 р. № МR-09-08, що підтверджується копією зазначеного договору.

Судом встановлено, що у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем виникла заборгованість за вказаним договором, яка з урахуванням всіх штрафних санкцій, пені та відсотків станом на 18.02.2010 року за становила 16818,82 доларів США. Ці обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

12.01.2009 року між ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» та позивачем був укладений договір поруки, за умовами якого ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус»зобов'язалось відповідати перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх обов'язків за кредитними договорами, що підтверджується копією зазначеного договору.

Сторони за вказаними договорами визначили 5-річний строк позовної давності для звернення до суду.

Правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладених між сторонами договорів.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами вказаних кредитних договорів позивач надав кредити ОСОБА_2 шляхом й у межах сум, визначених у договорах.

Свої зобов'язання по сплаті кредитів ОСОБА_2 не виконує, що призвело до порушення прав позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу ч.1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно Договору поруки № 467 від 12.01.2009 року та додатку № 1 до нього ТОВ "УФА "Верус" відповідає перед позивачем за виконання обов'язків за вищевказаними кредитними договорами у розмірі 200,00 грн. за кожним, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, і у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за цими кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно Договору поруки № МR-09-08 від 12.03.2008 року ОСОБА_3 відповідає перед позивачем за виконання обов'язків за вищевказаним кредитним договором у тому ж розмірі, що і ОСОБА_2 включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, і у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за цими кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.03.2008 р. № МR-09-08 у розмірі 16818,82 доларів США та приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем договору, права вимагати повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні також знайшов підтвердження факт невиконання поручителем, а саме ОСОБА_3 своїх зобов'язань перед позивачем за договором поруки, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ZREWGF00000001 від 14.09.2005 у розмірі 16365,99 доларів США та приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем договору, права вимагати повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідачів ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №ZREWGF00000001 від 14.09.2005 р. у розмірі 200 грн. та приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем договору, права вимагати повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні також знайшов підтвердження факт невиконання поручителем, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" своїх зобов'язань перед позивачем за договором поруки, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в межах суми, передбаченої у додатку №1 до договору поруки №467 -200,00 грн., і саме на цю суму підлягає зменшенню розмір стягнення з відповідача ОСОБА_2

Вирішуючи вимоги позивача до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.03.2008 р. № МR-09-08 у розмірі 200 гривен, та приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем договору, права вимагати повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні також знайшов підтвердження факт невиконання поручителями, а саме ОСОБА_3, Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" своїх зобов'язань перед позивачем за договором поруки, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в межах суми, передбаченої у додатку №1 до договору поруки №467 -200 грн., і саме на цю суму підлягає зменшенню розмір стягнення з відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак з урахуванням наступного.

Що стосується позовних вимог Банку до поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" то вказані вимоги не підлягають задоволенню в порядку цивільного судочинства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року по справі № 6-745ц15.

Виходячи з того, що суд помилково прийняв до розгляду позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", в цій частині на підставі ст. ст. 205, 310 ЦПК України провадження у справі слід закрити, повідомивши позивача, про те, що він може звернутись за захистом своїх прав до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" про стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку господарського судочинства.

Відповідно до положень ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановленому спеціальним законодавством України. Регулювання правовідносин у сфері валютного регулювання і валютного контролю відбувається на підставі положень Декрету КМУ від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

У пункті 1 ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» зазначено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Ця норма кореспондує до приписів ст. 35 Закону України «Про Національний банк України».

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. У ч. 3 ст. 533 ЦК України зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. У випадках укладання договорів кредиту із здійсненням платежів в іноземній валюті, законодавець зобов'язує банки отримувати індивідуальні ліцензії.

Пунктом 4 ст. 5 Декрету КМУ зазначено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті потребує одержання індивідуальної ліцензії НБУ. Для правомірного укладення спірних Договорів з надання Позичальникам кредитних коштів, Банку потрібно мати індивідуальну ліцензію НБУ.

Згідно ч.5 ст. 5 Декрету КМУ, одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Однак п.п. «в» п. 4 ст. 5 вказаного Декрету вказує на те, що індивідуальна ліцензія НБУ потребується при наданні кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, які на даний час законодавчо не встановлені.

Таким чином, за відсутності нормативних умов застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті, згідно зі ст. 5 Декрету, є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку, а саме у відповідності до ст.ст. 19, 47 закону України «Про банки і банківську діяльність».

В п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрет №15-93).

Враховуючи те, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Проте, фінансові санкції за несвоєчасне повернення кредиту у вигляді пені та штрафів можуть бути застосовані лише у випадках прострочення грошового зобов'язання у гривні.

Тобто, пеня, яка була нарахована банком за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором №ZREWGF00000001 від 14.09.2005 року у розмірі 246,05 доларів США повинна бути нарахована у гривні (згідно довідки щодо курсу НБУ який станом на 02.08.2011 року становить 7,9712 грн. за 1 долар США) у розмірі - 1 961,31 грн., а за кредитним договором № МR-09-08 від 12.03.2008 року у розмірі 8,00 доларів США повинна бути нарахована у гривні (згідно довідки щодо курсу НБУ який станом на 02.08.2011 року становить 7,9712 грн. за 1 долар США) у розмірі - 63,77 грн.

Вирішуючи позовні вимоги Банку про стягнення з відповідача штрафів, колегія суддів вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. № 6-2003цс15.

Таким чином, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2011 року в частині стягнення штрафів за кредитним договором № ZREWGF00000001 від 14.09.2005 року у розмірі 809,08 доларів США, що в еквіваленті згідно курсу долара США за ставкою НБУ станом на 02.08.2011 року становить 7,9712 грн. за 1 долар США дорівнює - 6 449,34 грн. та за кредитним договором № МR-09-08 від 12.03.2008 року у розмірі 830,65 доларів США, що в еквіваленті згідно курсу долара США за ставкою НБУ станом на 02.08.2011 року становить 7,9712 грн. за 1 долар США дорівнює - 6 621,27 грн. підлягає скасуванню з ухваленням у зазначеній частині нового рішення про відмову.

Апеляційний суд у відповідності до вимог ст..303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що позивач заочне рішення суду першої інстанції не оскаржував, а тому саме межами перегляду є доводи апеляційної скарги відповідача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення, а тому вважає, що обґрунтованими є вимоги позивача в частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, яка утворилась станом на 18.02.2010 року а саме: за кредитним договором № ZREWGF00000001 від 14.09.2005 року станом на 18.02.2010 року, яка складається з: - 13 713,60 доларів США заборгованість за кредитом; - 1195,01 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; - 402,24 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; - 1961,31 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, всього: 124 007,15 грн. (15 310,85 доларів США, що в еквіваленті до гривні згідно курсу долара США за ставкою НБУ станом на 02.08.2011 року становить 7,9712 грн. за 1 долар США дорівнює: 122 045,85 грн. + 1961,31 грн. = 124 007,15 грн.); та за кредитним договором № МR-09-08 від 12.03.2008 року станом на 18.02.2010 року, яка складається з: - 15 736,08 доларів США заборгованість за кредитом; - 244,09 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; - 63,77 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, всього: 127 444,90 грн. (15 980,17 доларів США, що в еквіваленті до гривні згідно курсу долара США за ставкою НБУ станом на 02.08.2011 року становить 7,9712 грн. за 1 долар США дорівнює: 127 381,13 грн. + 63,77 грн. = 127444,90 грн.).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт того, що у ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбанк» існує заборгованість, яка нею добровільно не сплачується, однак, колегія суддів вважає, що резолютивна рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості має бути викладено у іншій редакції, із зазначенням договору за яким утворилась відповідна заборгованість, строку за який вказана заборгованість утворилась та складових суми заборгованості виходячи із валюти договору з перерахунком еквіваленту у гривні згідно курсу долара США за ставкою НБУ станом на 02.08.2011 року, який становить 7,9712 грн. за 1 долар США.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що враховував результат вирішення справи, а також те, що сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи було відстрочено позивачу на підставі ухвали судді від 09.06.2010 року до ухвалення судового рішення у справі (т.с.1.а.с.26), суд першої інстанції вважав за необхідне судові витрати покласти на відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь держави судових витрат по справі в розмірі 1820 грн., то воно підлягає також зміні з наступних підстав.

Стягуючи солідарно з відповідачів на користь держави судові витрати в сумі 1820 грн. (120 грн. - ІТЗ і 1700 грн. - держмито) суд першої інстанції не врахував, що діючим процесуальним законодавством не передбачено розподіл між сторонами судових витрат у солідарному порядку, тому рішення суду в цій частині слід змінити з постановленням рішення про стягнення з відповідачів на користь держави по ? частині зазначеної суми на підставі ст. ст. 88,309 ЦПК України - тобто по 910,00 грн. з кожного.

З урахуванням викладеного вище, вимог ст.ст. 88, 303 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду підлягає зміні.

У іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верус» про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2011 року в частині стягнення штрафів за кредитним договором № ZREWGF00000001 від 14.09.2005 року у розмірі 809,08 доларів США, що в еквіваленті згідно курсу долара США за ставкою НБУ станом на 02.08.2011 року становить 7,9712 грн. за 1 долар США дорівнює - 6 449,34 грн. та за кредитним договором № МR-09-08 від 12.03.2008 року у розмірі 830,65 доларів США, що в еквіваленті згідно курсу долара США за ставкою НБУ станом на 02.08.2011 року становить 7,9712 грн. за 1 долар США дорівнює - 6 621,27 грн. - скасувати, у задоволенні позовних вимог у скасованій частині - відмовити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2011 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № ZREWGF00000001 від 14.09.2005 року станом на 18.02.2010 року, яка складається з: - 13 713,60 доларів США заборгованість за кредитом; - 1195,01 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; - 402,24 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; - 1961,31 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, всього: 124 007,15 грн. (15 310,85 доларів США, що в еквіваленті до гривні згідно курсу долара США за ставкою НБУ станом на 02.08.2011 року становить 7,9712 грн. за 1 долар США дорівнює: 122 045,85 грн. + 1961,31 грн. = 124 007,15 грн.).

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № МR-09-08 від 12.03.2008 року станом на 18.02.2010 року, яка складається з: - 15 736,08 доларів США заборгованість за кредитом; - 244,09 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; - 63,77 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, всього: 127 444,90 грн. (15 980,17 доларів США, що в еквіваленті до гривні згідно курсу долара США за ставкою НБУ станом на 02.08.2011 року становить 7,9712 грн. за 1 долар США дорівнює: 127 381,13 грн. + 63,77 грн. = 127444,90 грн.).

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі по 910 грн. з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді В.Ю.Міхеєва

В.А.Ремез