Ухвала суду № 55836317, 28.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року м. Київ К/800/63858/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Сіроша М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.03.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014

у справі №809/658/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Карпатнафтохім») звернулося до суду з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі по тексту - відповідач, Калуська ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000131504/0 від 29.01.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 195897,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правовірності нарахування ТОВ «Карпатнафтохім» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт №25/15-4/33129683 від 15.01.2013.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п. 187.8 ст. 187, п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за жовтень 2012 року та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту в розмірі 195897,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000131504/0 від 29.01.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 195897,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Судами встановлено, що в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року ТОВ «Карпатнафтохім» відображено податкову накладну №17 від 26.09.2012 на суму ПДВ 156500,00 грн., отриману від ТОВ «Хімол», яка у Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована.

При цьому, позивачем подано додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та (або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» до податкової декларації по ПДВ лише за жовтень 2012 року, в якому відображено податкову накладну №17 від 26.09.2012, на суму ПДВ 156500,00 грн., отриману від ТОВ «Хімол» з порушенням порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, хоча це слід було зробити при подачі податкової декларації за вересень 2012 року.

З огляду на зазначене, податковим органом правомірно зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення розміру податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2012 року на 156500,00 грн.

Також, судами встановлено, що до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року позивачем включено ПДВ в розмірі 39397,00 грн., яке обчислене з вартості транспортних послуг по доставці пропілену за маршрутом м. Калуш (Україна) - м. Будьоновськ (Росія), отриманих від нерезидента ТОВ «ХімТранГаз» (Росія), місце постачання яких знаходиться на митній території України, відповідно до укладеного договору №А201203013 від 07.06.2012 та акту наданих послуг від 30.06.2012.

Пунктом 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

З матеріалів справи вбачається, що акт виконаних послуг по вищевказаному договору позивачем отримано у вересні 2012 року і відповідно відображено у бухгалтерському обліку за вказаний період та включено товариством до податкового зобов'язання червня 2012 року (уточнюючий розрахунок №9064248088 від 18.10.2012).

Таким чином, датою виникнення права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є липень 2012 року.

Актом перевірки №2468/15-04/33129683 від 19.11.2012 відповідачем зафіксовано, що ПДВ в розмірі 39397,00 грн., згідно вищенаведеного договору від 30.06.2012 включено позивачем до складу податкового кредиту по декларації за липень 2012 року.

Отже, позивачем завищено суму податкового кредиту за жовтень 2012 року в розмірі 39397,00 грн., по послугах, отриманих від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.В. Сірош