Ухвала суду № 55806219, 03.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 336/4013/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А.

Провадження № 22-ц/778/509/16 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Панкеєва О.В.

При секретарі: Бурак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - відділ по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що в період з 29.07.2006р. по 27.08.2010р. вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_1. у них народився син - ОСОБА_5.

Після припинення шлюбних відносин у лютому 2010 року вона з дитиною проживає окремо від відповідача, останній дитиною не цікавиться, участі у її вихованні, розвитку не приймає, матеріальної допомоги не надає, всі питання, що стосуються життя сина, позивачем вирішуються самостійно.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2010 року з ОСОБА_4 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина та на її утримання до досягнення дитиною 3-х років. Відповідач рішення суду не виконує, заборгованість становить 28 955,76 грн.

ОСОБА_4 систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання малолітньої дитини, не проявляє до неї ніякого інтересу.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що суд вірно вирішив питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин. З дотриманням вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України суд належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15 та 16 Постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (з подальшими змінами) роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до вимог ст. 164 СК України, Конвенції про права дитини, позбавлення батьківських прав - це спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження (а.с. 8).

Шлюб між сторонами розірвано, що вбачається з копії рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2010р. (а.с. 10). При розгляді справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу суд встановив, що сторони з лютого 2010р. припинили фактичні шлюбні відносини, дитина сторін проживає з матір'ю, окремо від відповідача.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.12.2010р. з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.10.2010р. (а.с. 15).

ОСОБА_4 має заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.05.2015 року в сумі 28 955,76 грн. (враховуючи сплати за даний період на суму 2 570 грн.), що видно з довідки Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ № 454/03/7-60 від 05.05.2015р. (а.с. 9).

Відповідно до довідки № 01-12/07 від 28.05.2015р. завідувача спеціального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 39 «Грибок» до дитячого закладу дитину проводить та забирає лише мати. Батько, ОСОБА_4, в суспільному житті дитячого садка участі не приймає (а.с. 11).

Як вбачається з довідки КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» № 21/01-23/з від 03.06.2015р., догляд за дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, і звернення за медичною допомогою завжди здійснювала тільки мати. Всі рекомендації лікарів мати завжди виконувала своєчасно і в повному обсязі (а.с. 12).

Відповідно до висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 28.08.2015 року (як органу опіки та піклування), орган опіки та піклування вважає недоцільним на даний час позбавляти батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження. Згідно отриманих матеріалів встановлено, що батьки малолітньої дитини розлучені, мешкають окремо. ОСОБА_4 тривалий час мешкає окремо від дитини, але висловлює бажання спілкуватися з малолітнім сином та займатися його вихованням. ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно. Згідно пояснень ОСОБА_4, батько має бажання приймати участь у вихованні сина, спілкуватися з ним, але конфліктні відносини з матір'ю дитини не дають можливості в повному обсязі виконувати батьку свої обов'язки. ОСОБА_4 категорично заперечував проти позбавлення батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, має наміри звернутися з відповідною заявою до органу опіки та піклування щодо визначення способу участі у вихованні сина. Гр. ОСОБА_3 не було надано докази, передбачені вимогами ст. 164 СК України, які є підставою для позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_4 стосовно малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження (а.с. 31-32).

Як вбачається з довідок директора КЗ «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Орієнтир» Запорізької обласної ради № 355 від 01.09.2015р. та № 509 від 18.11.2015р., ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, навчається у вказаному закладі у 1-Б класі; зі слів вихователів, усі питання щодо навчання дитини вирішує виключно мати, до навчального закладу дитину приводить та забирає лише мати. Батько, ОСОБА_4, у суспільному житті навчального закладу участі не приймає (а.с. 61, 84).

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 відвідував дитячі свята сина у садочку, проводив із ним вільний час, про що відповідач надав підтвердження у виді фотографій. У листопаді 2015р. ОСОБА_4 відвідував навчальний заклад, де дитина сторін проходить навчання, та спілкування з вчителем про успіхи сина у навчанні. Зазначені обставини визнані сторонами.

Крім іншого, за заявою відповідача органом опіки та піклування прийнято розпорядження про визначення способу участі ОСОБА_4 у виховані сина та встановлений відповідний графік. Також, до відповідальності за умисне ухилення від сплати аліментів відповідач не притягувався, на теперішній час офіційно працевлаштований (а.с. 76), за рахунок його доходів буде погашатися заборгованість по аліментам.

За неналежне виконання батьківських обов'язків до адміністративної або кримінальної відповідальності ОСОБА_4 не притягувався.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення відповідача батьківських прав не має.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, матеріали справи та виходячи з обставин справи, колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду та вважає що позивач, всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України, які зобов'язують її на засадах змагальності доводити свої позовні вимоги переконливими, належними та допустимими доказами, таких доказів не надала.

Також колегія суддів вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав не сприяє позитивному результату у долі дитини, який мав би настати після цього, тому погоджується з висновком суду про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Доводи апеляційної скарги про невірне дослідження і оцінку доказів спростовані під час апеляційного розгляду справи, всі докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду та додаткового правового аналізу не потребують, так як при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в разі, якщо батько виявить намір поновити спілкування з сином, він може це зробити та в подальшому відновити свої батьківські права, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки ці посилання не містять зазначення в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскарженого рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки, до переоцінки доказів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: