Ухвала суду № 55799785, 09.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20311/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Дяченка О.М., представника відповідача - Місюль А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юнексбуд» до державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнексбуд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.03.2015 №00141220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юнексбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Смс-софт» за період з 01.08.2014 р. по 30.09.2014 р.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 05.02.2014 р. №121/26-54-22-05/38557272, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 345 000,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.03.2015 №001412201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 517 500,00 грн., у тому числі: 345 000,00 грн. - основний платіж, 172 500,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього ПК Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Юнексбуд» (підрядник) та ТОВ «Смс-софт» (субпідрядник) укладено типові договори від 10.07.2014 №1007-1/14 та від 02.06.2014 №0206-1/14, відповідно до яких субпідрядник зобов'язується на замовлення підрядника власними та/або залученими силами та засобами, з матеріалів згідно робочої документації, будівельних норм і правил, в установлений цим договором строк виконати наступні роботи:

- по благоустрою території другої черги будівництва житлово-офісного комплексу із об'єктами соціально-побутового, торгівельного призначення та підземним паркінгом по вулиці Ю. Кондратюка, 1 в Оболонському районі міста Києва;

- будівництво монолітного залізнобетонного каркасу, улаштування внутрішньо-квартальних мереж водопостачання та каналізації, улаштування тепломережі, роботи по благоустрою території другої та третьої черги будівництва житлово-офісного комплексу із об'єктами соціально-побутового, торгівельного призначення та підземним паркінгом по вулиці Ю. Кондратюка, 1 в Оболонському районі міста Києва.

Так, вказані договори були укладені на виконання договору підряду від 03.03.2014 р. №0303/3-14, укладеного між ТОВ «Юнексбуд» (попередня назва товариство з обмеженою відповідальністю «БК Будтрансінвест») (підрядник) та ТОВ «Будакс» (субпідрядник) по будівництву третьої черги житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торгівельного призначення та підземним паркінгом по вул. Ю. Кондратюка, 1, в Оболонському районі м. Києва.

Так, умовами вказаного договору передбачена можливість залучення підрядником до виконання робіт за договором спеціалізовані організації виключно за наявності письмової згоди генпідрядника.

Матеріали справи містять копію письмової згоди ТОВ «Будакс» від 03.03.2014 на залучення підрядних організацій для виконання робіт за договором.

Реальність виконання договорів від 10.07.2014 №1007-1/14 та від 02.06.2014 №0206-1/14 підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат; акти приймання виконаних будівельних робіт; платіжні доручення, специфікації до схем розміщення пілонів.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Також в матеріалах справи міститься копія довідки про надходження бетону для здійснення монолітних робіт по видатковим накладним за період з 01.08.2014 по 30.09.2014.

На підтвердження можливості виконання ТОВ «Смс-софт» договорів від 10.07.2014 р. №1007-1/14, від 02.06.2014 №0206-1/14, позивачем надано до суду копію ліцензії, виданої ТОВ «Смс-софт» на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Колегія суддів також зазначає, що договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення позивачем Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» (далі - Наказ №554), із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва , будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.09.2011 р. №195(далі - Наказ №195), яким затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконання будівельних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

Так, зокрема, апелянт зазначає, що у наданих до перевірки формах первинних документів в будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» №7, №8 за серпень 2014 відсутні такі обов'язкові реквізити, як інформація (печатка, підпис, прізвище, ініціали уповноваженої особи від замовника) про замовника будівельно-монтажних робіт.

Проте, колегія суддів вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими, з огляду на те, що, як вбачається з матеріалів справи, вказані акти підписані підрядником (ТОВ «Юнексбуд») та субпідрядником (ТОВ «Смс-софт»), між якими безпосередньо існували господарські відносини, що безпосередньо вимагається Наказом №554 із змінами і доповненнями, внесеними Наказом №195.

Підпис замовника в даному випадку не вимагається, оскільки акт приймання виконаних будівельних робіт є документом звітності саме субпідрядника перед підрядником, на підтвердження виконання ним відповідних підрядних робіт, а саме для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві, і подається саме субпідрядником підряднику. Замовник робіт при підписанні вказаних актів участі не приймає.

Крім того, на момент існування спірних правовідносин, Наказ №554 із змінами і доповненнями, внесеними Наказом №195, на які посилається апелянт, втратили чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №16 від 20.01.2014 р.

При цьому, відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, зазначає, що ТОВ «Смс-софт» не мало можливості надавати будівельно-монтажні послуги для ТОВ «Юнексбуд» у зв'язку з тим, що товари, які ТОВ «Смс-софт» придбавало у серпні-вересні 2014 року у своїх постачальників не можуть використовуватись для надання послуг з будівництва. Крім того, ТОВ «Смс-софт» не мало власних трудових ресурсів для виконання робіт, зазначених у договорах про надання будівельно-монтажних послуг.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на вказані обставини, оскільки вони не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від його господарських та виробничих можливостей.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем ТОВ «Смс-софт» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

При цьому, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій. Податковим органом не наведено, які саме ресурси необхідні постачальникам для надання спірних послуг, а також не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані послуги із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ТОВ «Смс-софт».

Крім того, реальність господарських взаємовідносин між ТОВ «Юнексбуд» та ТОВ «Смс-софт» за договорами від 10.07.2014 №1007-1/14, від 02.06.2014 №0206-1/14 вже була предметом дослідження в адміністративній справі №826/20311/1.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2015 р. №826/7834/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 №826/7834/15, позовні вимоги ТОВ «Юнексбуд» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0012762201 від 11.12.2014 року.

Вказаним судовим рішенням, зокрема, встановлено, що операції вчинені між позивачем та ТОВ «Смс-софт» містять в собі ділову мету, оскільки позивач мав намір одержати економічний ефект у результатів укладених договорів і відповідачем не доведено протилежне. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту коштів, сплачених ТОВ «Юнексбуд» відповідно до договорів з ТОВ «Смс-софт».

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2016 року в порядку ст. 88 КАС України відповідачу відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) - за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що на час подання відповідачем апеляційної скарги він в силу положень Закону України «Про судовий збір» не був звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. За подання цього позову підлягала сплаті сума судового збору в розмірі 4 872 грн.

Отже, розмір судового збору за подання даної апеляційної скарги становить 5 359,20 грн.

Враховуючи те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 5 359,20 грн. підлягає стягненню з державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів до бюджету: 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 5 359(п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 20 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 15.02.2016 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.