Ухвала суду № 55799778, 09.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4752/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Марленка-Україна» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марленка-Україна» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.01.2015 року №0000051510.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за жовтень 2014 року від 08.12.2014р. №907092100 ТОВ «Марленка Україна».

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 15.12.2014 р. №551/10-04-15-20/37082542, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.2, 198,6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме платником безпідставно збільшено податковий кредит за жовтень 2014 року на суму податку на додану вартість 17531, 42 грн., яка не була включена до складу податкового кредиту реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення №0000051510 від 13.01.2015р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 17 531 грн. та 8 765 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Марленка - Україна» у грудні 2014 року було подано як самостійний документ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок та Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

Даним розрахунком було уточнено наступні суми податкового кредиту по контрагентах: з кодом ІПН « 351942621153» на загальну суму - 270 грн.; з кодом ІПН « 328502026557» на загальну суму - 16 545,70грн.; з кодом ІПН « 374316121151» на загальну суму 17 531,42 грн.

Висновки податкового органу про безпідставне збільшення податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму податку на додану вартість в розмірі 17 531,42 грн. ґрунтуються на тому, податкова накладна на цю суму не була включена до складу податкового кредиту в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно sз п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому, положеннями ст. 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, нормами чинного податкового законодавства не передбачено обов'язкового подання уточнюючих реєстрів отриманих та виданих податкових накладних при поданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань із ПДВ.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.11.2014 року по справі № К/800/42270/14.

Інформація щодо уточнюючих показників міститься в додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до уточнюючого розрахунку, який і було подано позивачем.

Колегія суддів також зазначає, що пунктом 198.6 статті 198 ПК України, який, відповідно до висновків Акту перевірки було порушено позивачем, не передбачено такої підстави як не включення до податкового кредиту сум ПДВ, як неподання уточнюючого реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 року №0000051510, а тому оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Крім того, згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року в порядку ст. 88 КАС України відповідачу відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) - за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що на час подання відповідачем апеляційної скарги він в силу положень Закону України «Про судовий збір» не був звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. За подання цього позову підлягала сплаті сума судового збору в розмірі 1 218 грн.

Отже, розмір судового збору за подання даної апеляційної скарги становить 1 339,80 грн.

Враховуючи те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 339,80 грн. підлягає стягненню з Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Київській області на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Київській області до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів до бюджету: 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) гривень 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.