Ухвала суду № 55796822, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/43712/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому, з урахуванням уточнень, просили: визнати незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва щодо неповідомлення про право на отримання відповідної компенсації з дня отримання посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, та щодо неправомірної відмови у призначенні компенсації; вважати термін подачі заяви на отримання компенсації пропущеним з поважних причин; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва нарахувати на ОСОБА_7 компенсаційну виплату у розмірі 9988,26 грн. та передати вказану інформацію до Київського виплатного центру; зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати вказані грошові кошти на соціальний рахунок ОСОБА_5 в Державному експортно-імпортному банку України.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, позивачам відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають дитину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

14 жовтня 2003 року ОСОБА_7 було видано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

07 липня 2009 року ОСОБА_4 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва із заявою про нарахування та передачу до виплатного центру інформації щодо необхідності виплати на ОСОБА_7 грошових коштів відповідно до пункту 12 статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 29 квітня 2003 року.

Листом Управління праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва від 14 липня 2009 року №4345 ОСОБА_4 у відповідь на його заяву було повідомлено, що для призначення компенсаційної виплати на потерпілу дитину ОСОБА_7 з 2003 року Управління відсутні законні підстави. При цьому, роз'яснено порядок звернення та призначення громадянам компенсацій, допомог та пільг згідно з пунктом 12 статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перелік документів, які необхідно додати до заяви.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є офіційно оприлюдненим, а тому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стало відомо про можливість отримання компенсації 14 жовтня 2003 року при отриманні на ОСОБА_7 посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, проте вказаним правом позивачі скористались лише у 2009 році.

Відповідно до пункту 12 статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1 - 6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: виплата грошової компенсації батькам потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі і тих, які не знаходяться в обліковому складі шкіл), якщо діти не перебувають на повному державному забезпеченні, здійснюється в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936, призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги».

Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, із заявою на отримання компенсації до Управління праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва ОСОБА_4 звернувся лише 07 липня 2009 року.

При цьому, ОСОБА_7 було видано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, 14 жовтня 2003 року. Так, в даному посвідченні зазначено, що пред'явник посвідчення має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є офіційно оприлюдненим, а тому позивачам стало відомо про можливість отримання компенсації 14 жовтня 2003 року при отриманні посвідчення дитини, яка потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи, проте вказаним правом позивачі скористались лише у 2009 році. Тому вказану виплату позивачам було призначено саме з часу оформлення та подання до Управління праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва відповідної заяви в липні 2009 року.

При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до вимог пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплата компенсацій проводиться лише з дня подання громадянином заяви, то позовні вимоги не можуть бути задоволені в частині того проміжку часу, який передбачений законодавством для подання позову у межах строку звернення до суду, оскільки період, в який відбувається виплата компенсації, не є процесуальним строком.

Крім того, з огляду на те, що закони та нормативно-правові акти є загальнодоступною інформацією та офіційно оприлюдненими, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог про визнання незаконною бездіяльності відповідача в частині неповідомлення про право позивачів на отримання відповідної компенсації з дня отримання посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

Доводи та мотиви, викладені позивачами у касаційній скарзі, не ґрунтуються на законі, були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій і їм дана належна правова оцінка.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало