Ухвала суду № 55796823, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2016 р. м. Київ К/800/42081/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Львівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про визнання протиправним та скасування наказу за касаційною скаргою Львівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на постанову Галицького районного суду м. Львова від 02 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Львівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - ЛМЦСССДМ) про визнання протиправним та скасування наказу в.о. директора ЛМЦСССДМ ОСОБА_5 від 27 листопада 2014 року №722-К.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуваний наказ прийнятий в.о. директора ЛМЦСССДМ ОСОБА_5 з порушеннями законодавства України та з перевищенням повноважень, оскільки містить приписи щодо робочого часу і часу відпочинку, обліку робочого часу та обов'язків працівників, які за своїм змістом є приписами Правил внутрішнього трудового розпорядку та потребують попереднього погодження з первинною профспілковою організацією за процедурою, передбаченою чинним законодавством України.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 02 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункти 1.1 - 1.5. наказу ЛМЦСССДМ №722-K від 27 листопада 2014 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 квітня 2014 року працівниками ЛМЦСССДМ створено профспілкову первинну організацію працівників ЛМЦСССДМ Конфедерації вільних профспілок Львівщини, яку легалізовано наказом Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції від 28 квітня 2014 року №299-Р.

27 листопада 2014 року в.о. директора ЛМЦСССДМ ОСОБА_5 прийнято наказ №722-K «Про посилення контролю з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності ЛМЦСССДМ». Цим наказом посилено заходи щодо забезпечення ведення журналів реєстрації виходу працівників на роботу та їх відлучення з робочого місця з врахуванням розпорядку роботи (початок роботи о 09:00, перерва з 13:00 до 13:45, закінчення роботи о 18:00, у п'ятницю - відповідно до табель-календаря на поточний рік, у передсв'яткові дні день скорочується на 1 годину) (п.1.1.); покладено обов'язок на працівників ЛМЦСССДМ відлучення в службових справах за межі будівлі, в якій знаходиться робоче місце, попередньо погоджувати з безпосереднім начальником із обов'язковим зазначенням про місце та термін свого перебування за межами робочого місця та відповідного запису в журналі (п.1.2-1.3); заборонено куріння тютюнових виробів в робочий час, за винятком перерви в роботі (п.1.4.); встановлено, що відсутність на робочому місці без поважних причин та без попереднього інформування безпосереднього керівника про причину відлучення є порушенням трудової дисципліни, приписів внутрішнього трудового розпорядку та вважається дисциплінарним проступком (п.1.5).

В подальшому, наказами в.о. директора ЛМЦСССДМ ОСОБА_6 від 26 січня 2015 року №37-K та від 26 січня 2015 року №113-K було внесено зміни до наказу №722-K від 27 листопада 2014 року, доповнивши його підпунктами 1.6.-1.16. В цій частині наказ позивачем не оскаржується.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що положеннями пунктів1.1.-1.5. наказу №722-K від 27 листопада 2014 року встановлено правила трудової дисципліни на підприємстві, закріплення яких передбачене винятково у правилах внутрішнього трудового розпорядку, а у деяких галузях народного господарства - статутах та положеннях про дисципліну, а також порушено визначений статтями 142, 247 Кодексом законів про працю України порядок встановлення таких правил, оскільки не залучено до їх розроблення орган первинної профспілкової організації підприємства та не погоджено такі правила із трудовим колективом підприємства.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України такі висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними та такими, що зроблені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

В запереченні на позов та апеляційній скарзі відповідач зазначав, що 29 грудня 2012 року протоколом зборів працівників ЛМЦСССДМ були затверджені Правила внутрішнього трудового розпорядку ЛМЦСССДМ за поданням уповноваженого органу роботодавця - в.о. директора ЛМЦСССДМ ОСОБА_6

У Правила внутрішнього трудового розпорядку ЛМЦСССДМ наказом в.о. директора ЛМЦСССДМ ОСОБА_5 №722-K від 27 листопада 2014 року «Про посилення контролю з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності ЛМЦСССДМ» жодних змін чи доповнень не вносилося, а оскаржуване рішення керівника ЛМЦСССДМ пов'язане з організацією роботи ЛМЦСССДМ. Тобто, наказ ЛМЦСССДМ від 27 листопада 2014 року №722-K має організаційно-розпорядчий характер, у зв'язку з чим не потребує погодження із первинною профспілковою організацією працівників ЛМЦСССДМ Конфедерації вільних профспілок Львівщини.

При цьому, наказ «Про посилення контролю з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності ЛМЦСССДМ» №722-K від 27 листопада 2014 року є лише заходом щодо підсилення трудової дисципліни та забезпечення виконання Правил внутрішнього трудового розпорядку і не може вважатися внесенням змін у них.

Згідно із пунктом 84 Типової Інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242 накази (розпорядження) видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань.

Відповідно до підпункту 6.4. пункту 6 Положення про ЛМЦСССДМ, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 29 грудня 2005 року № 3039 (зі змінами від 20 березня 2014 року) директор ЛМЦСССДМ видає у межах своїх повноважень накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Таким чином, наказами з основної діяльності оформляються рішення керівника, пов'язані з організацією роботи, порядком діяльності підприємства або його структурних підрозділів.

Проте, задовольняючи частково позовні вимоги, мотивів на спростування доводів відповідача про те, що наказ в.о. директора ЛМЦСССДМ ОСОБА_5 №722-K від 27 листопада 2014 року «Про посилення контролю з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності ЛМЦСССДМ», який видано в межах повноважень, визначених підпунктом 6.4. пункту 6 Положення про ЛМЦСССДМ, і який є заходом щодо підсилення трудової дисципліни та забезпечення виконання Правил трудового розпорядку, до яких доповнень та змін не вносилось, суди попередніх інстанцій не навели.

Не встановлення в судовому процесі зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, зокрема статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Львівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 02 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало