Ухвала суду № 55796551, 26.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року м. Київ К/800/44260/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В, Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ТОМАК»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року

у справі №826/11928/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «ТОМАК» (надалі - ПАТ «ТОМАК»)

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві (надалі - ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.03.2015р. №00001202202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2014р. позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Томак» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з постачальником ТОВ «БК Мастербуд» та покупцями за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р., за результатами якої складено акт від 27.02.2015р. №714/26-56-22-03-09/14307305.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі названого акту перевірки ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2015р. №00001202202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 557987,30 грн., у тому числі за основним платежем - 371991,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 185995,80 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи, доказів на спростування доводів позивача суб'єктом владних повноважень не надано, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно.

Проте, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.

Так, згідно з положенням п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст.1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України,).

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень вбачається, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Томак» (замовник) та ТОВ «БК «Мастербуд» (виконавець) укладеного договір від 01.07.2014р. №010714/РВР, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати комплекс робіт: будівельні та ремонтно-відновлювальні роботи.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем було надано копії договору про виконання робіт, акти виконаних ремонтно-будівельних робіт, кошторисів на виконання ремонтно-будівельних робіт, податкові накладні, виписки з банку, платіжні доручення, копії свідоцтва про право власності та фотознімки збудованих об'єктів.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом необхідними первинними документами не підтверджується.

Так, відповідно до умов укладеного договору, роботи виконуються із матеріалів виконавця, які не заборонені до використання на території України. Постачання матеріалів, комплектуючих виробів, конструкцій, устаткування, машин і механізмів, необхідних для організації й виробництва доручених робіт здійснюється виконавцем.

Проте, як встановлено під час перевірки, контрагент позивача придбавав виключно газ вуглеводний скраплений марки СПБТ, тоді як придбання будівельних матеріалів не зафіксовано.

За умовами укладеного договору строки виконання дійсні за умови надання всього фронту робіт згідно додатків до договору. Після закінчення виконання робіт виконавець повинен письмово сповістити замовника про готовність предмета до завдання протягом 3 днів. Однак, позивачем не було надано додатків до договору, а також сповіщення виконавця від виконавця щодо готовності предмета до здавання.

Також позивачем не надано доказів здачі об'єкта під охоронну у неробочий час, з урахуванням п.2.7. укладеного договору, що в свою чергу могло б бути підтвердженням реальності здійснення комплексу робіт, а також дало б змогу встановити осіб, відповідальних за виконання робіт та осіб, відповідальних за збереження товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, на підприємстві позивача діє контрольно-пропускна система, проте матеріали справи не містять журналу відвідувань за період, що був предметом перевірки, що ставить під сумнів присутність уповноважених представників ТОВ «БК «Мастербуд» на об'єктів.

До того ж, відповідно до договору від 01.07.2014р. №010714/РВР у реквізитах ТОВ «БК «Мастербуд» зазначається номер рахунку підприємства в ПУАТ «Смартбанк» №26002301002590, який був відкритий тільки 08.10.2014р., в той час договір укладено 01.07.2014, що свідчить про те, що договір укладено виключно для здійснення вигляду господарської операції.

Таким чином, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалось видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ТОМАК» - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун