Ухвала суду № 55796552, 26.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2016 р. м. Київ К/800/44826/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 червня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року

у справі №826/7340/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» (надалі - ТОВ «Текстиль-Контакт»)

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві (надалі - ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві від 02.02.2015р. №0000532201, від 02.03.2015р. №0001362202 та №0001372202 та від 28.11.2014р. №0006002201.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.06.2015р, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в позові.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Текстиль-Контакт» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом проведено перевірку ТОВ «Текстиль-Контакт» з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ ВП «Конкордія», ТОВ «Мідо-Метал-Груп», ТОВ «Компанія з управління активами «Український трастовий фонд», ТОВ «АП Компані», ТОВ «Ідеявірус», ТОВ «Аквен-Інтер», ТОВ «Тарма Груп», ТОВ «Ензо Трейд» за період із 01січня по 31 серпня 2014р., їх реальності та повноти відображення в податковому обліку, за результатами якої складено акт від 05.11.2014р. № 8194/26-51-22-01/32043747

За змістом вказаного акта, перевіркою було встановлено, що позивачем занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 5615007,00 грн., чим порушено п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України

На підставі висновків акту перевірки, та за результатами адміністративного оскарження, 28.11.2014р. відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 006002201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 5603090,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1400772,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

Також, відповідачем проведено перевірку позивач з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Продакт-Інвест» за період із 01 по 30 вересня 2014 року, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку, за результатами якої 06.01.2015р. складено акт № 27/26-51-22-01/32043747, згідно з висновками якого, позивачем занижено ПДВ за вересень 2014 року у розмірі 1829573,00 грн., чим порушено п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі висновків акту перевірки 02.02.2015р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000532201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1829573,00 грн. за основним платежем та у розмірі 914786,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

Крім цього, відповідачем проведено планової виїзної перевірки ТОВ «Текстиль-Контакт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01.10.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період із 01.10.2011р. по 31.12.2013р.,за результатами складено акт від 06.02.2015р. № 696/26-51-22-02/32043747

За висновками вказаного акта перевірки позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 15734671,68 грн., чим порушено п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, 02.03.2015р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001362202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 15733776,10 грн. за основним платежем та у розмірі 7866888,05грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0001372202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15734671,68 грн. за основним платежем та у розмірі 3933667,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Так, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших встановлених документів.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Відповідно до п.п.«а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Отже, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період, що був предметом проведених контролюючим органом перевірок, ТОВ «Текстиль-Контакт» перебувало у господарських відносинах з рядом суб'єктів господарської діяльності, за наслідками яких позивачем було сформовано податковий кредит та валові витрати.

Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем укладені договори купівлі-продажу, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення повністю підтверджують факт виконання господарських операцій. Крім того, зазначили, що не є підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами позивача. Також, визнали безпідставними посилання контролюючого органу на інформацію, викладену в актах податкових перевірок контрагентів позивача.

На думку колегії суддів Вищого адміністративних суду України, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і правомірність формування позивачем податкового обліку.

Тобто поставка та зберігання товару належним чином відповідачем або судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась, тобто не досліджувались первинні бухгалтерські документи, а саме: угоди оренди чи відповідального зберігання товару, квитанції про приймання вантажу, договори транспортно-експедиційного обслуговування, договори про організацію перевезень вантажів, договори на охорону вантажів, довіреності на отримання товарів, та інші документи за наслідками кожної господарської операції, що підтверджують наявність операції по придбанню, перевезенню та зберіганню спірного товару, тобто вказують на реальне настання правових наслідків за відповідними договорами.

Також судами попередніх інстанції не досліджувалось належним чином взаємозв'язок між отриманням вказаних вище товарів та використанням їх у господарській діяльності позивача.

Таким чином, в матеріалах справи відсутній комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з яким пов'язане донарахування податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 15.12.2015р. у справі №21-4266а15, від 17.11.2015р. №21-1396а15.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві судовий збір в сумі 5846,40 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 40 коп.), отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030005 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун