Ухвала суду № 55794852, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Київ К/800/35533/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "АК Інжинірінг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АК Інжинірінг" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання недійсним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Інжинірінг" звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання недійсною та скасування постанови від 16.01.2014 № 19/14/7126-18/1601/0212 про накладення штрафу у розмірі 54810,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваної постанови як такої, що прийнято по відношенню до позивача як до неналежного суб'єкта відповідальності за правопорушення, що встановлені актом перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Інжинірінг" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил товариством з обмеженою відповідальністю «АК Інжинірінг» по об'єкту - будівництво комплексу по наданню послуг населенню (спортивного комплексу) за адресою: м.Київ, Голосіївський р-н, вул.Академіка Заболотного, 37, за результатами якої складено акт перевірки від 09.01.2014.

Перевіркою встановлено, що будівельні роботи на об'єкті будівництва виконуються з порушенням містобудівного законодавства, а саме: не здійснюється виконавче знімання зі складанням виконавчої геодезичної документації за результатами геодезичного контролю точності геометричних параметрів будівель (споруд), їх елементів, чим порушено пп .«е» п.4.5, пп. «м» п.7, 11 ДБН В.1.3-2:2010 «Геодезичні роботи у будівництві»; відсутній проект виконання геодезичних робіт та проект моніторингу, чим порушено п.4.8 ДБН В.1.3-2:2010 «Геодезичні роботи у будівництві»; відсутній проект виконання робіт, чим порушено вимоги п.2.2.1 ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва», згідно з п.3.3.1 ДБН А.3.1-5-2009 виконання робіт без ПВР не допускається; не огороджено зони з постійно діючими небезпечними виробничими факторами (місця поблизу перепадів по висоті 1.3 м і більше), відсутнє сигнальне огородження зон з потенційними небезпечними виробничими факторами, чим порушено вимоги п.4.19 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення»; особи, які перебувають на будівельному майданчику, не забезпечені захисними касками, сигнальними жилетами, чим порушено вимоги п.4.30 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення».

09.01.2014 відповідачем на підставі акту перевірки від 09.01.2014 винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно якого зупинено виконання будівельних робіт до усунення допущених правопорушень з 09.01.2014 та зобов'язано усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті будівництва до 24.01.2014.

10.01.2014 відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності призначено на 16.01.2014.

На підставі акту перевірки від 09.01.2014, припису від 09.01.2014 року та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.01.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.01.2014 №19/14/7126-18/1601/0212, згідно якої позивача визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 54810,00 грн.

Вказуючи на протиправність постанови про накладення штрафу від 16.01.2014 №19/14/7126-18/1601/0212, товариство з обмеженою відповідальністю "АК Інжинірінг" звернулось до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності постанови про накладення штрафу від 16.01.2014 №19/14/7126-18/1601/0212 як такої, що прийнято за наявності у позивача ознак суб'єкта відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачена пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності". Судом апеляційної інстанції додатково в обґрунтування судового рішення зазначено, що надані позивачем до суду першої та апеляційної інстанції документи не спростовують доводів відповідача щодо наявності факту вчинення позивачем встановлених актом перевірки порушень.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Дана» (генеральний підрядник) та позивачем (головний підрядник) договору генерального підряду від 12.11.2013 №89-1/03-13, головний підрядник приймає на себе зобов'язання на власний ризик, власним та/або залученими силами, з власних матеріально-технічних ресурсів, а також матеріально-технічних ресурсів генпідрядника, здійснити будівництво об'єкту: «Комплекс по наданню послуг населенню (спортивний комплекс) за адресою: м.Київ, Голосіївський р-н, вул.Академіка Заболотного, 37», а генпідрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у відповідності до умов цього договору.

При цьому, в силу п.п.5.2.11, 5.2.12, 5.2.27 зазначеного договору позивач, як головний підрядник, зобов'язаний, серед іншого, здійснювати з початку виконання робіт згідно вимог ДБН ведення виконавчої документації, здійснювати записи у журналах виконання робіт; приймати заходи щодо забезпечення вимог з охорони праці та пожежної безпеки на будівельному майданчику об'єкта під час виконання робіт за цим договором відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством з питань охорони праці та пожежної безпеки; дотримуватись санітарних і протипожежних вимог, правил техніки безпеки, охорони праці, охорони навколишнього середовища, складування матеріалів, розміщення та використання техніки; за свій рахунок виконати та погодити із генпідрядником проект виконання робіт (ПВР) на весь обсяг робіт по договору та на вимогу генпідрядника надавати ПВР, технологічні карти виконання робіт та інші необхідні документи на всі види виконуваних головним підрядником та/чи залученими ним субпідрядними організаціями роботи.

Пунктом 5.2.14 цього ж договору передбачено, що головний підрядник забезпечує при виконанні робіт дотримання своїм персоналом та залучених ним інших організацій ДБН і стандартів, виконання вимог державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції й відповідають вимогам законодавства України та вимогам проектної документації.

За вказаних обставин, враховуючи те, що позивач є особою, яка безпосередньо виконує будівельні роботи на об'єкті будівництва, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо необхідності дотримання позивачем при здійсненні такої діяльності, у тому числі, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджених проектних рішень. У зв'язку із зазначеним, колегія суддів також погоджується із висновками судів щодо необґрунтованості посилання позивача на відсутність підстав для притягнення його до відповідальності з мотивів незабезпечення генпідрядником умов для здійснення діяльності у відповідності до тих чи інших вимог будівельних норм.

Судом апеляційної інстанції на підставі доказів, досліджених під час судового розгулу справи, вказано на доведеність з боку відповідача наявності порушень, зафіксованих в акті перевірки від 09.01.2014. Так, судом зазначено, що виявлені відповідачем порушення вимог містобудівного законодавства підтверджені фото фіксацією, у той час як надані позивачем документи не спростовують доводів відповідача щодо наявності виявлених порушень на момент проведення перевірки.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності постанови про накладення штрафу від 16.01.2014 №19/14/7126-18/1601/0212 як такої, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, за наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АК Інжинірінг" відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: