Ухвала суду № 55794748, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2016 р. м. Київ К/800/33783/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 30.04.2013 №100270000/2013/310067/2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо не підтвердження поданими позивачем документами митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтовані рішення щодо її коригування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 30.04.2013 №100270000/2013/310067/2, що визначений за резервним методом в частині групи товарів 2, 6, 11, 16-19, 22, 24, 25, 27, 28, 30, 31, 33, 40, 41, 43, 47, 51, 61, 63-66, 68, 69, 71 ,76.

У поданій касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою митного оформлення товару, ввезеного на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 28.04.2011 №СН-МІU 28/0411, позивачем шляхом подання митної декларації від 29.04.2013 №100270000/2013/262699 заявлено до митного оформлення товар: шланги гнучкі, світильники та інструменти торгівельної марки «Sparta», «MTX», «Palisad», виробник «Martrize Handels-GmbH», країна виробник Китай.

У зв'язку з виникненням у митного органу сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості товару, відповідачем від декларанта витребувано: копію митної декларації країни - відправника; прайс-лист виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші документи для підтвердження митної вартості товару.

За посиланням представника позивача додаткові документи декларантом на вимогу митного органу не надано.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 30.04.2013 №100270000/2013/310067/2 щодо групи товарів 2, 6, 11, 16-19, 22, 24, 25, 27, 28, 30, 31, 33, 40, 41, 43, 47, 51, 61, 63-66, 69, 71, 76, які заявлялись до митного оформлення шляхом подання митної декларації від 29.04.2013 №100270000/2013/262699. Митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу.

Вказуючи на протиправність зазначеного рішення, товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» звернулось до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення про коригування митної вартості товарів від 30.04.2013 №100270000/2013/310067/2 як такого, що прийнято без належного обґрунтування.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність зазначених висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною другою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких наведено у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган (орган доходів і зборів) має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що відповідач, мотивуючи наявність підстав для коригування митної вартості, вказав на неподання декларантом додаткових документів за наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, у той час як в рішенні про коригування митної вартості товарів чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликали сумнів, та у чому такий сумнів полягає.

У той же час, при розгляді переданого на вирішення суду спорі судами попередніх інстанцій не надано жодної правової оцінки посилання відповідача на наявність у поданих декларантом розбіжностей, а також відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Так, відповідачем, у тому числі, у запереченнях на позов, поданих до суду першої інстанції та які містяться у матеріалах справи, вказано на ненадання декларантом платіжних доручень на підтвердження факту оплати за відвантажений товар, строк якої на момент митного оформлення товару настав відповідно до умов контракту; відповідачем вказано на наявність розбіжностей у відомостях про назву судна, яке здійснювало перевезення, що на думку митного органу може свідчити про факт здійснення перевантаження товару з одного судна на інше; відсутність даних щодо витрат, понесених покупцем на навантаження, вивантаження, перевантаження і перевалку товарів, які має нести покупець згідно з умовами поставки FOB-Shanghai.

Також відповідачем зазначено, що у наданому декларантом прайс-листі фірми-виробника та інвойсі за умови однакового рівня ціни на товар містяться відмінності щодо умов поставки. Так, за посиланням відповідача у прайс-листі зазначено умови поставки FСА-Shanghai, у той час як в інвойсі значаться умови поставки FOB-Shanghai.

Колегія суддів зазначає, що за змістом частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5); витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 6).

Як вбачається з матеріалів справи та наголошено заявником в касаційній скарзі наявність підстав для витребування додаткових документів відповідач обґрунтовує відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та наявністю розбіжностей у поданих декларантом документах.

У той же час, обсяг документів, поданих декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товарів, судами попередніх інстанцій не встановлювався. Відповідність обсягу поданих документів вимогам частини другої статті 53 Митного кодексу України не перевірялась. Обґрунтованість сумніву відповідача щодо достовірності рівня заявленої митної вартості, з огляду на документи, подані позивачем, належній правовій оцінці не піддавалась.

За вказаних обставин, колегія суддів вказує на передчасність позиції судів попередніх інстанцій щодо недоведеності з боку відповідача наявності підстав для коригування заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року скасувати.

Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: