Ухвала суду № 55794592, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року м. Київ К/800/33397/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 805/756/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" (далі - ПАТ "Великоанадольський вогнетривкий комбінат") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - ДПІ) в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2015 року №00002200.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі ДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу податкового органу необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Мираторис" за березень 2014 року, з ТОВ "БК "Карамбола" за квітень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 6 лютого 2015 року № 63/05-33-22-00/00191721 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього у розмірі 872 563,00 грн. у тому числі за березень 2014 року - 378 631,00 грн., за квітень 2014 року - 493 932,00 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2015 року №0000 2200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 308 845,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 872 563,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 436 282,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Мираторис" (продавець) укладений договір купівлі-продажу № Юр-119/14 на товарно-матеріальні цінності, визначені у специфікаціях. Згідно зі специфікацією до зазначеного договору від 3 березня 2014 року № 3 позивачем придбані лом шамотний, електрокорунд, броні радіальні, втулки, мертель та матриці.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій із вищезазначеним контрагентом, позивачем надано копії наступних первинних бухгалтерських документів: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, витягу з журналу довіреностей та прибуткових ордерів.

Розрахунки за придбаний товар проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями, а також у вексельній формі: позивачем емітовано 6 довгострокових простих векселів АА 2480853, АА 2480854, АА 2480855, АА 2480856, АА 2480857, АА 2480858 та підтверджується актом приймання-передачі векселів від 12 травня 2014 року № 1.

У відповідності до наданого позивачем акту заліку від 31 березня 2014 року № 0000000020 останній погасив заборгованість за договором від 28 січня 2014 року.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "БК "Карамбола" (продавець) укладений договір купівлі-продажу від 24 березня 2014 року № 156/14 на товарно-матеріальні цінності, визначені у специфікаціях. Так, згідно зі специфікацією до зазначеного договору від 1 квітня 2014 року № 1 позивачем придбані матриця вироби МКВ.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій із вищезазначеним контрагентом, позивачем надано копії первинних бухгалтерських документів, зокрема, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, витягу з журналу довіреностей та прибуткового ордеру.

Розрахунки за придбаний товар було проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями та у вексельній формі: позивачем емітовано 3 довгострокових простих векселя АА 2480866, АА 2480867, АА 2480865, що підтверджується актом прийому-передачі векселів від 15 травня 2014 року № 1; шляхом без банківського заліку взаємних заборгованостей відповідно до акту заліку від 30 квітня 2014 року № 0000000036 позивач погасив заборгованість за договором від 24 березня 2014 року; а також шляхом переуступки боргу згідно з договором про відступлення права вимоги від 16 червня 2014 року № юр-192/14.

Разом з тим, судами встановлено, що ПАТ "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" має власні основні засоби (цехи), трудові ресурси, спеціалізується на виробництві вогнетривких виробів по повному технологічному циклу, для чого й придбавалися матеріали у ТОВ "Мираторис" та ТОВ "БК "Карамбола", що підтверджується накладними вимогами на відпуск матеріалів, лімітно-заробітними картками, актами списання отриманих матеріалів для використання у виробництві вогнетривів.

При цьому, судами встановлено, що вищенаведені первинні документи містять всю необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють встановити факт реальності здійснення господарських операцій.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач та його контрагенти не передбачали у договорах можливість розрахунків із застосуванням векселів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що в договорах передбачена можливість розрахунків будь-яких способом, який не заборонений діючим законодавством.

Крім того, сторони договорів письмово узгодили розрахунки із застосуванням векселів, а саме листом від 15 травня 2014 року № 25, листом від 29 квітня 2014 року № 34, а також додатковою угодою від 30 січня 2014 року № 1 з ТОВ "Мираторис".

Разом з тим, посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагента позивача не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальності постачання товарів чи надання послуг.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем обставини, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними операціями, а відповідно про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 805/756/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній