Ухвала суду № 55794594, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/7226/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Лосєва А.М.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Попова М.Г.

відповідача: Сперкача С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року

у справі № 826/18392/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.06.2014 року № 84126552202, № 84226552202 та від 09.09.2014 року № 1263/26552202. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Хатч Інжинірінг Енд Консалтинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.04.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.04.2014 року, за результатами якої складено акт від 26.05.2014 року № 454/26-55-22-02/35921717.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження податку на прибуток на суму 153 810,00 грн., пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 ПК України в результаті заниження податку на додану вартість в сумі 617 437,00 грн. та завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 873 633,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 17.06.2014 року № 84026552202, яким ТОВ «Хатч Інжинірінг Енд Консалтинг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 153 810,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 1 грн.; № 84126552202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 617 437,00 грн. та штрафними санкціями - 154 360,00 грн.; № 84226552202, яким ТОВ «Хатч Інжинірінг Енд Консалтинг» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 062 620,00 грн..

За результатами адміністративного оскарження, скасоване податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 року № 84026552202 частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2014 року № 1263/26552202, яким ТОВ «Хатч Інжинірінг Енд Консалтинг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 153 810,00 грн., в решті скаргу позивача - залишено без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 cтатті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 cтатті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу ( крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 135.3. цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не можуть бути віднесені до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО.» (підрядник) укладено договір від 29.07.2008 року № 49-2008/2, відповідно до умов якого підрядник надає юридичні та консультаційні послуги, а також інші пов'язані з цим послуг, опис і обсяг яких викладений в додатках, що є частиною договору.

Крім того, між ТОВ «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» (консультант) та ВАТ «Єнакіївський металургійний завод» (замовник) укладено договір про надання послуг від 15.04.2010 року № EMZ/PMO/HAT-1001u, відповідно до умов якого консультант вважається основним постачальником консультаційних послуг та послуг по координації інших постачальників послуг в сфері надання технічних, інжинірингових та проектних консультацій для програм замовника, включно з іншими професійними консультаціями.

21.04.2010 року між позивачем (консультант) та ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (замовник) укладено договір про надання послуг № AZS/PMO/HAT-1002u, відповідно до якого консультант вважається основним постачальником консультаційних послуг та послуг по координації інших постачальників послуг в сфері надання технічних, інжинірингових та проектних консультацій для програм замовника, включно з іншими професійними консультаціями.

Фактичне виконання вищевказаних договорів з урахуванням ділової мети та зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, актами приймання-передачі послуг, актами виконаних послуг, банківськими виписками, актами виконаних робіт, актами цінової експертизи, меморандумом, рахунками-фактури, тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено зв'язок між фактом придбання позивачем робіт, понесенням витрат і господарською діяльністю позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані контрагенти на час спірних правовідносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Таким чином, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного на час спірних правовідносин законодавства.

В частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Хатч Інжиніринг енд Консалтинг» сторонами рішення першої інстанції та апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувалось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді А.М. Лосєв Н.Є. Маринчак