Постанова № 55769582, 04.02.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/2932/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рогози Х.С..,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2015 року №0002092204/1230.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що не допускав порушення щодо незабезпечення ведення у порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації вартістю 54925,70 грн по магазину "Маркет Опт", розташованому у смт Решетилівка по вул. Леніна, 2/5, оскільки у нього в наявності маються первинні документи (зокрема податкові та видаткові накладні) на більшу частину описаних перевіряючими товарних залишків вартістю 40487,36 грн. Щодо решти товарних залишків вартістю 14438,34 грн, то позивач вважає, що вони віднесені до його власності контролюючим органом безпідставно та без урахування того, що у магазині "Маркет Опт" окрім нього здійснюють торгівлю товарами також ФО-П ОСОБА_4 та ФО-П ОСОБА_5 Тобто, товарні залишки вартістю 14438,34 грн не являються власністю ФО-П ОСОБА_3, а належать іншим фізичним особам-підприємцям, що здійснюють торгівлю у магазині "Маркет Опт". За викладених обставин, позивач просить визнати нечинним та скасувати прийняте контролюючим органом спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення платнику податків штрафних санкцій в сумі 109851,40 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях та додаткових письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 19.05.2010, номер запису про державну реєстрацію 25850000000017067, перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ, згідно свідоцтва №200079714 від 31.10.2012 являється платником податку на додану вартість /том 1 а.с. 18-20/.

Платник податків має діючі ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами /том 1 а.с. 21-22/.

У період з 24.03.2015 по 02.04.2015 працівниками контролюючого органу проведено фактичну перевірку господарюючого обєкту - магазину "Маркет Опт", розташованого за адресою: смт Решетилівка, Леніна, 2/5, в якому здійснює свою господарську діяльність платник податків - ФО-П ОСОБА_3, щодо дотримання останнім норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами даної перевірки, відповідачем 02.04.2015 на бланку за №0000176 складено акт про результати фактичної перевірки /том 2 а.с. 113-114/, яким встановлено порушення позивачем пунктів 12, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Вказаний акт у день його складання був підписаний від контролюючого органу - ГДРІ управління податкового та митного аудиту ОСОБА_6, ГДРІ управління податкового та митного аудиту ОСОБА_7, ГДРІ управління податкового та митного аудиту ОСОБА_8 та ГДРІ управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ОСОБА_9 Підписувати акт перевірки продавець ОСОБА_10 (особа, що проводила розрахунки на касі ФО-П ОСОБА_3О.) та завідуюча магазином ОСОБА_11 відмовилися, про що свідчить акт відмові від підписання /том 2 а.с. 115/.

В подальшому, у відповідності до вимог пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України, акт фактичної перевірки зареєстровано 03.04.2015 в органі ДФС за місцем здійснення діяльності субєкта господарювання, із присвоєнням йому реєстраційного номеру - 0175/16/31/22/НОМЕР_1.

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 22.04.2015 прийняте податкове повідомлення-рішення №0002092204/1230, яким до ФО-П ОСОБА_3 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 109852,40 грн за порушення пунктів 12, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" /том 1 а.с. 11/.

Позивач, частково не погодившись з правомірністю застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2015 №0002092204/1230 в частині накладення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 109851,40 грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 22.04.2015 №0002092204/1230 в оскаржуваній частині, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Положення пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають обовязок фізичної особи підприємця вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Статтею 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до пункту 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що обовязок ведення обліку товарних запасів не може бути покладений на субєктів підприємницької діяльності фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента від 03.07.1998 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва".

Натомість, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зобовязані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Як слідує з матеріалів справи позивач знаходиться на загальній системі оподаткування, яка передбачає наявність та ведення обліку товарних запасів.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами частини 2 вказаної статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Судовим розглядом встановлено, що в ході проведення посадовими особами контролюючого органу фактичної перевірки господарюючого обєкту - магазину "Маркет Опт", розташованого за адресою: смт Решетилівка, вул. Леніна, 2/5, в якому здійснює свою господарську діяльність ФО-П ОСОБА_3, у останнього виявлено товарні запаси (залишки) за місцем реалізації.

На прохання перевіряючих надати первинні бухгалтерські документи на товарні залишки, які б підтвердили належне ведення ФО-П ОСОБА_3 у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, завідуюча магазину ОСОБА_11 листом від 26.03.2015 надала частину документів на реалізуємий ФО-П ОСОБА_3 товар, вказавши, при цьому, що на іншу частину товарів будь які накладні відсутні /том 2 а.с. 178/.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні надані 26.03.2015 завідуючою магазину ОСОБА_11 документи були враховані перевіряючими під час здійснення опису залишків товару.

За результатами проведеного опису залишків товарних запасів перевіряючими були складені інвентаризаційні відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків (товарно-матеріальних цінностей) станом на 26.03.2015 /том 3 а.с. 242-245/, у яких перевіряючі відобразили перелік товарних залишків, загальна вартість яких по цінах реалізації складає 54925,70 грн та на які у ФО-П ОСОБА_3 відсутня будь яка первинна облікова документація (накладні).

Факт відсутності у магазині "Маркет Опт", де здійснює свою господарську діяльність ФО-П ОСОБА_3, первинних бухгалтерських документів (податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних) на продукцію, яка реалізується останнім, а саме на алкогольні напої та сигарети загальною вартістю 54925,70 грн перевіряючі зафіксували у акті фактичної перевірки.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Разом з тим, ненадання позивачем всупереч вимогам пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України первинних бухгалтерських документів на товарні залишки вартістю 54925,70 грн свідчить про відсутність у останнього на момент проведення фактичної перевірки відповідних документів на товар.

У подальшому, направляючи до контролюючого органу письмові заперечення на акт фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_3 підтвердив те, що на момент перевірки магазину деякі первинні документи на товар були відсутні або розгублені, у зв'язку з чим продавці не змогли їх пред'явити перевіряючим /том 1 а.с. 17/. У запереченні платник податків також зазначив, що вартість товару, на який він може надати первинні документи складає приблизно 20000,00 грн, при цьому, жодного первинного документу в підтвердження цього позивач до заперечення не долучив.

З метою підтвердження відсутності порушень пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" при здійсненні позивачем господарської діяльності у магазині "Маркет Опт", останнім як до адміністративного позову, так і протягом усього судового розгляду справи частинами надавалися первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості, платіжні доручення /том 1 а.с. 23-250, том 2 а.с. 1-37, 158-250, том 3 а.с. 1-73, 93-116, 121-147, том 4 а.с. 39-52/.

Дослідивши вказані документи, суд доходить висновку, що вони жодним чином не підтверджують придбання ФО-П ОСОБА_3 у різних суб'єктів господарювання товарно-матеріальних цінностей та їх поставку на адресу магазину "Маркет Опт" у смт Решетилівка, вул. Леніна, 2/5, де здійснює свою господарську діяльність останній. Так, у більшості накладних місцями поставки товарів є різні вулиці м. Кременчука (наприклад вул. Київська, 1/49, вул. Халаменюка, 14 та інші), при тому, що останні не реєструвалися платником податків в якості його податкової адреси, а в деяких накладних взагалі відсутня адреса доставки. Окрім цього, частина наявних у матеріалах справи накладних містить перелік товарів, які взагалі відсутні у інвентаризаційних відомостях.

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що ФО-П ОСОБА_3 проживає у м. Кременчук, більшість магазинів і складських приміщень у нього також знаходяться у м. Кременчук. Як наслідок, постачальники-контрагенти ФО-П ОСОБА_3 поставляють на замовлення останнього відповідні товари, в тому числі підакцизні, саме у м. Кременчук. У подальшому, підприємець своїм чи орендованим автотранспортом здійснює поставку необхідних товарів у свій магазин "Маркет Опт", розташований у смт Решетилівка по вул. Леніна, 2/5, що підтверджується наявним у позивача зошитом на внутрішнє переміщення, а також долученими до матеріалів справи накладними на внутрішнє переміщення (том 3 а.с. 184, 196, 206, 214, 220, 222, 225, 227).

Проте, вказані пояснення суд оцінює критично, так як в ході розгляду справи позивачем так і не було представлено суду для огляду оригіналу чи належним чином завірених копії зошита на внутрішнє переміщення. Відносно наявних у справі накладних на внутрішнє переміщення суд вважає за доцільне зазначити, що про існування вказаних накладних позивач не зазначав ні під час проведення перевірки, ні при поданні адміністративного позову. Зазначені накладні були надані суду представником позивача вже в ході розгляду справи, при цьому, за викладеною у них інформацією не можливо ідентифікувати коли та згідно яких первинних документів у позивача з'явилися товари, що переміщаються, а також де зберігалися вказані товари до моменту переміщення. Окрім цього, суд вважає безпідставним таке формулювання позивача у накладних як "внутрішнє переміщення", оскільки під "внутрішнім переміщенням товарів" слід розуміти переміщення товарів, яке здійснюється в процесі виробництва та складування, як правило, в межах однієї виробничої площадки на незначні відстані. В спірному випадку позивач вказує про те, що ним здійснювалося переміщення товарів зі складів м. Кременчука до його магазину у смт Решетилівка, що по суті передбачає зовнішнє переміщення товарів, оскільки саме таке переміщення здійснюється при перевезенні, як правило, на далекі відстані між різними суб'єктами господарювання, або між віддаленими підрозділами одного підприємства.

Суд не заперечує проти того, що у незначній кількості накладних у графі "Місце поставки" зазначений магазин "Маркет Опт" у смт Решетилівка, вул. Леніна, 2/5, проте частина з цих накладних надавалася завідуючою магазину перевіряючим ще в ході перевірки та вже була врахована ними при проведені опису залишків товарних запасів та складанні інвентаризаційних відомостей, а відтак суд не може прийняти до уваги вказані накладні в якості належних доказів у справі. Решта накладних із зазначенням у графі "Місце поставки - магазин "Маркет Опт", смт Решетилівка, вул. Леніна, 2/5", що не надавалися під час перевірки, а були представлені представником позивача лише в судовому засіданні, судом не можуть бути прийняті в якості належних доказів ведення позивачем обліку товарів за місцем їх реалізації, так як зміст вказаних накладних не підтверджує того, що перелічені у них алкогольні напої та тютюнові вироби відповідають підакцизним товарам, що виявлені під час перевірки і описані перевіряючими у інвентаризаційних відомостях. Крім того, суд звертає увагу на те, що дати виготовлення зазначених у накладних алкогольних напоїв не співпадають з датами виготовлення алкогольних напоїв, які перелічених у інвентаризаційних відомостях.

Згідно з пунктом 178.6 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218, затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - Порядок №1686/24218) Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.

У разі обрання самозайнятою особою ведення Книги у паперовому вигляді: 1) самозайнята особа зобов'язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), податкова адреса, номер та дата свідоцтва про право на здійснення незалежної професійної діяльності (за наявності); 2) книга прошнурована, пронумерована, безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою; 3) записи у Книзі виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою. Внесення виправлень здійснюється шляхом нового запису, який засвідчується підписом самозайнятої особи; 4) у разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи.

Пунктом 5 Порядку №1686/24218 визначено, що самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Як слідує з матеріалів справи, 22.09.2015 представником позивача до суду представлена копія витягу з Книги обліку доходів і витрат, у графах 5 та 6 якої не відображена жодна інформація про витрати ФО-П ОСОБА_3 та не вказані реквізити первинних документів (накладних), що підтверджують понесені підприємцем витрати /том 2 а.с. 93-100/. Відтак, зі змісту вказаної Книги не можливо встановити, що позивачем придбавалися підакцизні товари щодо яких перевіряючі у акті зробили висновок про відсутність їх обліку за місцем реалізації та відповідно були понесені витрати на їх придбання.

У подальшому, 22.12.2015 представником позивача до суду була надана ще одна копія витягу з Книги обліку доходів і витрат вже із заповненими графами 5 та 6, проте відображені у графах відомості записані нерозбірливо, що позбавляє суд можливості встановити фактичне придбання позивачем підакцизних товарів щодо яких перевіряючі у акті зробили висновок про відсутність їх обліку за місцем реалізації, понесення витрат на їх придбання, а відтак і ведення останнім обліку товарів за місцем їх реалізації /том 4 а.с. 86-90/.

В додаткових письмових поясненнях позивач вказує на те, що частина описаної у інвентаризаційних відомостях підакцизної продукції вартістю 14438,34 грн йому не належить, а являється власністю інших фізичних осіб-підприємців, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які також здійснюють господарську діяльність з реалізації товарів у магазині "Маркет Опт" за адресою смт Решетилівка, вул. Леніна, 2/5 на підставі договорів суборенди нежитлового приміщення /том 4 а.с. 4-15/. Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що 24.03.2015 під час перевірки магазину перевіряючими було встановлено три факти реалізації лікеро-горілчаних і тютюнових виробів трьома різними суб'єктами підприємницької діяльності, а саме - ФО-П ОСОБА_5, ФО-П ОСОБА_4 та ФО-П ОСОБА_3, про що були складені відповідні акти. Позивач зазначив, що судовими рішеннями від 13.10.2015 у адміністративних справах №816/2919/15 та №816/2915/15 підтверджено здійснення ФО-П ОСОБА_5 та ФО-П ОСОБА_4 реалізації лікеро-горілчаних та тютюнових виробів у магазині без відповідних ліцензій. Відтак, віднесення перевіряючими усіх наявних у магазині залишків підакцизної продукції лише до власності ФО-П ОСОБА_3 останній вважає безпідставним.

Спростовуючи вказані доводи позивача судом враховується те, що у ФО-П ОСОБА_5 та ФО-П ОСОБА_4 відсутні ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями. Щодо постанов Полтавського окружного адміністративного суду у від 13.10.2015 по справах №816/2919/15 та №816/2915/15, то у них не зазначається про належність підакцизних товарів фізичним особам-підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_4, у рішеннях вказується лише про факт реалізації від імені цих осіб підакцизних товарів без ліцензії, а не про належність таких товарів певній особі.

Відповідальність за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачена статтею 20 вказаного Закону, відповідно до якої до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Резюмуючи викладене суд доходить висновку, що у контролюючого органу були правові підстави для застосування до ФО-П ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Щодо розміру застосованих до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій у вигляді подвійної вартості товарів, які не обліковані за місцем реалізації (54925,70 грн х 2 = 109851,40 грн), то суд зазначає наступне.

За приписами статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначення розміру штрафної (фінансової) санкції здійснюється виключно виходячи з вартості товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, а саме їх подвійна вартість.

Позиція контролюючого органу щодо застосування до платників податків штрафних (фінансових) санкцій у вигляді подвійної вартості товарів, які не обліковані за місцем реалізації, узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19.11.2015 у справі №К/800/56976/14 (№808/2357/13-а).

За викладених обставин судом критично оцінюються посилання представника позивача на неправомірне застосування до ФО-П ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 109851,40 грн, замість передбачених статтею 121 Податкового кодексу України 510,00 грн.

Таким чином, в ході розгляду справи суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.04.2015 №0002092204/1230 прийняте Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак позовні вимоги ФО-П ОСОБА_3 про визнання вказаного рішення нечинним та його скасування задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2015 року.

Суддя Р.І. Молодецький