Вирок № 55764351, 11.02.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/478/16-к

Провадження №1-кп/761/492/2016

В И Р О К

іменем України

11 лютого 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бугіль В.В.

за участю прокурора Набієва М.І.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2

секретаря Ковальський С.Л.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42015000000001621 від 28 липня 2015 року, з угодою про визнання винуватості від 08 лютого 2016 року, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Дубно Рівненської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, громадянки України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України,

в с т а н о в и в :

Так, Наказом начальника Департаменту оперативно-технічних заходів Служби безпеки України (далі - ДОТЗ СБУ) від 31 січня 2015 року №2-ос у військовому званні старшого лейтенанта ОСОБА_2 призначена на посаду спеціаліста 1 сектору 1 відділу 1 служби 3 управління.

Під час проходження військової служби ОСОБА_2 повинна, окрім іншого, керуватися вимогами ст..ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548 від 24 березня 1999 року, та ст..ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551 від 24 березня 1999 року, які вимагають від неї свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хороброю, ініціативною і дисциплінованою, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливою і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самій і стримувати інших від негідних вчинків.

Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14 січня 2015 року №15/2015, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 15 січня 2015 року №113, відповідно до ст.. 106 ч.1 п.п. 1, 17, 20, ст.. 112 Конституції України та ст.. 4, 11 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543 від 21 жовтня 1993 року оголошено проведення часткової мобілізації.

Відповідно до с.1 Закону України "Про оброну України №1932 від 06 грудня 1991 року та ст..1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543 від 21 жовтня 1993 року особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Згідно наказу начальника ДОТЗ СБУ від 27 березня 2015 року №17-ос ОСОБА_2 було надано частину щорічної основної відпустки за 2015 рік тривалістю 29 календарних днів, з урахуванням 1 неробочого дня та 2 святкових днів, в період з 06 квітня 2015 року по 04 травня 2015 року з правом виїзду до м. Майамі (Сполучені Штати Америки) та м. Рівне.

Тоді ж ОСОБА_3, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою зовсім ухилитися від неї, вирішила стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог не з?явитись з відпустки на службу до ДОТЗ СБУ (м. Київ, вул.. Володимирська 33, 01601) для подальшого проходження військової служби.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2, маючи об'єктивні можливості своєчасно прибути до ДОТЗ СБУ для подальшого проходження військової служби, у визначений час 06 травня 2015 року о 8 годині 00 хвилин до ДОТЗ СБУ не з?явилась, а залишилась за місцем проведення відпустки у м. Майамі (США), де стала проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення до місця служби, до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління.

11 грудня 2015 року біля 14 години 00 хв, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, ОСОБА_2 добровільно та з власної ініціативи прибула до військової прокуратури Київського гарнізону та заявила про себе.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинила дезертирство, тобто нез'явлення на службу з відпустки з метою ухилитись від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 408 КК України.

Відповідно до угоди про визнання винуватості від 08 лютого 2016 року, укладеної між прокурором Набієва М.І., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в кримінальному провадженні

№ 42015000000001621 від 28 липня 2016 року, з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_2 з іншого боку на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України, остання повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України. При цьому, обвинуваченій ОСОБА_2 роз'яснено наслідки укладення угоди, а саме, обмеження її права на оскарження вироку в апеляційному та касаційному порядку, відмова від права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, допиту під час судового розгляду свідків обвинувачення, подачі клопотання про виклик свідків і надання доказів, що свідчать на її користь, крім того, їй роз'яснено наслідки невиконання угоди.

У підготовчому судовому засіданні з'ясовано, що ОСОБА_2, розуміючи, що кримінальне провадження стосовно неї може бути розглянуто в судовому засіданні, де вона буде мати весь обсяг прав, у тому числі, допитувати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, які свідчать на її користь, просила затвердити угоду.

При цьому, суд переконався, що ОСОБА_2 винуватість визнала добровільно і з розумінням того, що відмовляється від своїх прав, включаючи право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо інкримінованого їй кримінального правопорушення, угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу.

Крім того, судом роз'яснено ОСОБА_2 наслідки угоди, характер обвинувачення та конкретну міру покарання, передбачену ч. 3 ст. 408 КК України, погоджену сторонами угоди, враховуючи ступінь та характер сприяння ОСОБА_2 у проведенні кримінального провадження щодо неї, з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, особу ОСОБА_2, який злочин вчинила вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась та ні в чому протиправному помічена не була, позитивно характеризується за місцем служби, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, характер і тяжкість обвинувачення, наявність суспільного інтересу в забезпечення швидкого досудового розслідування і судового провадження, а також в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень, у виді арешту на строк 3 (три) місяці з відбуванням на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву і Київській області).

Розглянувши угоду, вислухавши доводи сторін, суд вважає, що угода підлягає затвердженню, оскільки відповідає вимогам ст. 472 КПК України, дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 408 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, ОСОБА_2, може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості останнього наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376, 475 КПК України, суд

з а с у д и в :

угоду про визнання винуватості, укладену 08 лютого 2016 року у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42015000000001621 від 28 липня 2015 року, - затвердити.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, та призначити їй за цією статтею покарання у вигляді арешту на строк 3 (три) місяці з відбуванням на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву і Київській області).

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Бугіль В.В.