Рішення № 55750031, 23.12.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10923/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючого судді Ореховської К.Е.

при секретарі Шкіндер І.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1

м. Рівне

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів.

в с т а н о в и в:

31 липня 2015 року до Рівненського міського суду надійшов позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів.

В обгрунтування позову вказав, що в липні 2015 року, в мережі інтернет на сайті оголошень знайшов автомобіль, який захотів придбати, оскільки його характеристики та ціна продажу повністю задовольняли, а саме - SKODA OKTAVIA A7 Elegance 1.4 TFSI 140 л. DSG 2014 року по ціні 320000 грн. Для цього зателефонував продавцеві за контактними телефонами в Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто», де повідомили, що обраний за ним автомобіль є в наявності та його можливо викупити за готівку, для чого потрібно приїхати до Київу, і що для отримання автомобілю потрібно лише заповнити коротенький договір.

Від представника Відповідача ОСОБА_3 отримав бланк Договору на 1 аркуші, де вписав свої прізвище, ім'я та по батькові, марку та модель автомобіля, який хотів придбати та його ціну в розмірі 320 000 грн., про яку домовлялися.

Після цього представник ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» повідомила, що оскільки вони працюють в лізинговій компанії, то потрібно підписати договір лізингу. Після цього надали бланк Договору фінансового лізингу №000243, де були вписані лише паспортні дані.У бланку Договору №000243 від 17.07.2015р., не було зазначено нічого, окрім паспортних даних, а також не було вписано жодних сум, зокрема і щодо предмета лізингу та щомісячних лізингових платежів.

Представники ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» постійно запевняли, що це не лізинговий договір та наголошували на тому, що потрібно сплатити лише погоджену суму 320000 грн.Після цього виписали рахунки на 14000грн. та 50000 грн., які, за їх словами потрібно сплатити як аванс за автомобіль, які у той же день було оплачено.

Після сплати рахунків, підписав два Додатки до Договору №000243 від 17.07.2015р. за №1 №2 та отримав повідомлення, що придбаний автомобіль буде у Рівному, за місцем його проживання, 23 липня 2015 року, про що додатково повідомляли телефоном, а також, що після його отримання потрібно оплатити решту вартості автомобіля.

Однак, 22 липня 2015 року, напередодні отримання авто, зателефонував представник фірми, яка повідомила, що замовленого авто на складі немає, що потрібно сплатити внески по договору лізингу, а в протилежному випадку будуть застосовані штрафні санкції. Таким чином, 17 липня 2015 року, шляхом обману з боку ТОВ «Лізингої компанія «Ваш авто» підписав Договір лізингу № 000243.

Додатками 1 і 2 до Договору визначена вартість предмета лізингу 21731, 27 долар: США (532416,00 грн. на дату підписання), а також авансових платежів 50%, сум авансових платежів 10865, 63 доларів США, щомісячний авансовий платіж 905, 47 долар: США, адміністративний платіж 10% - 2173, 13 доларів США, комісія за передачу предмет лізингу 3% від вартості предмета лізингу 651,94 доларів США).

Згідно п. 1.7 Догвору Пунктом 1.7 передбачено, що предмет Лізингу передається користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця Адміністративного платежу, Авансового платежу; Комісії за передачу предмету лізингу; у разі наявності Сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених в п. 9.4 ст. Договору, або різниці до вже платежу сплаченого авансового платежу на умова викладених в п. 9.6 ст.9 Договору.

Вказаним Договором взагалі не передбачено отримання у власність обраного автомобіля на погоджених умовах за ціною 320000грн., а з умовами Договору лізингу не був ознайомлений, фактично підписував Договір про отримання у власність автомобіля SKODA OKTAVIA A7 Elegance 1.4 TFSI 140 л. DSG 2014 року по ціні 320000 грн., про що написав у Договорі викладеному на 1 аркуші.

Таким чином, шляхом введення в оману, представники Відповідача при укладенні Договору жодним чином не роз'яснювали, що таке фінансовий лізинг та його умови, штрафні санкції, а обговорювались лише умови договору купівлі-продажу обраного авто на суму 320000грн

Зі змістом Договору не ознайомлювався та його не перевіряв, оскільки довіряв протилежній стороні договору, представник якої переконав, що цей договір є ідентичним договору, який власноручно писав на 1 аркуші та де чітко зазначив «по цін 320000грн.».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається праве користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підписуючи оспорюваний договір вважав, що це договір, який містить умови, які були належно роз'яснені, а саме щодо строків отримання предмету договору купівлі-продажу, а не лізингу, за ціною 320000грн., після сплати решти якої авто мало бути передане 23 липня 2015 року у власність, та не мав жодного наміру укладати договір лізингу в наявній редакції, тобто таке укладення не відповідало внутрішній волі.

Посилаючись на вказані обставини та статті 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, позивач просить визнати недійсним Договір фінансового лізингу №000243 від 17.07.2015 року, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО", стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" грошові кошти в розмірі 64000грн. (шістдесят чотири тисячі гривень).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просить суд його задоволити.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, подав суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності з участю його представника, позов підтримує повністю, просить задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Подав письмову заяву, згідно якої просить справу розглянути без участі представника. Крім того, представником подано письмове заперечення, згідно якого вважає, що позивач невірно тлумачить умови Договору, так як неуважно з ним ознайомився. Оскільки, при укладенні даного правочину сторони погодили всі відповідні умови, які зобов'язані виконувати, в інших же випадках сторони вправі керуватись не тільки умовами договору, а і вимогами чинного законодавства України, зокрема, Цивільним кодексом України, ЗУ «Про фінансовий лізинг» та ін. Тому представник відповідача не може погодитись з висновком позивача, що у договорі містяться лише права для лізингодавця і лише обов'язки для лізингоодержувача. По-перше; саме такі умови були погоджені сторонами і мають виконуватись саме в тому вигляді в якому були погоджені; по-друге: дані права та обов'язки повністю відповідають вимогам ст. ст. 10-11 ЗУ «Про фінансовий лізинг».

Як вбачається з позовної заяви, жодного належного та допустимого доказу щодо факту введення позивача в оману, наявності в діях відповідача умислу позивачем не надано. Натомість в позовній заяві містяться суб'єктивні та зацікавлені пояснення позивача, щодо залучення коштів відповідачем на власні потреби, невиконання своїх зобов'язань, не ознайомлення з умовами договору тощо. Проте, такі пояснення є суто зацікавленими та такими, які не мають під собою реального підґрунтя, а головне являються лише недоведеним свідченням, а отже не можуть братись до уваги Судом. Вважає, що позивачу була надана доступна та достовірна інформація щодо умов Договору, а тому посилання на його несправедливість є необгрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, (ст. 627 ЦК України)

Судом встановлено, що 17 липня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_2 укладено договір фінансового лізингу № 00243, за умовами якого відповідач зобовязався придбати та передати позивачу на умовах фінансового лізингу у користування майно, а саме: транспортний засіб марки SKODA OKTAVIA A7 Elegance 1.4 TFSI 140 л. DSG 2014 року по ціні 320000 грн., а позивач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Закон України «Про фінансовий лізинг» визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). За приписами ст. 6 Закону договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Положеннями статті 16 Закону встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом під час розгляду справи, між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного договору фінансового лізингу.

Згідно п. 11-1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовою вважається послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Відповідно до цього Закону, зокрема до п.4 ч.1 ст.34, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами, а саме: діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Відповідач не представив суду документи, які б підтвердили, встановлене законом ліцензування даного виду господарської діяльності (фінансового лізингу) ТОВ « Лізингова компанія «Ваш Авто».

Частина 1 статті 227 Цивільного кодексу України вказує, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається зі змісту договору лізингу, укладеного між сторонами, адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, підлягає сплаті за розгляд та підготовку документів для укладення Договору, та становить відсоток від вартості предмета Лізингу. Тобто адміністративний платіж - це одноразова плата лізингоодержувача лізингодавцю при укладанні договору.

У відповідності до п.10.1 Договору лізингу, лізинговий платіж складається, в тому числі, із комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладанням цього договору (адміністративний платіж) - розмір такої комісії за організацію становить 64000 гривень, цей платіж не є витратами лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу. Вказаний пункт Договору порушує принцип добросовісності, оскільки, Відповідач не обгрунтував співмірність розміру платежу за організацію даного договору, виконаній послузі, яка згідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», не є лізинговим платежем, а фактично полягала у виготовленні стандартної форми договору.

Згідно до п.4.1 Договору вбачається, що Лізингодовець передає у користування Предмет Лізингу Лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок Лізингодавця наступних платежів: Адміністративного платежу, Авансового платежу в розмірі 50 % вартості предмету лізингу (стаття 9 Договору), Комісії за передачу предмета лізингу.

Як вбачається із наведених договірних умов, складові першого лізингового платежу - «адміністративний платіж» виходить за межі переліку таких платежів, передбачених законом.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» розмір лізингових платежів є істотною умовою договору.

Пункт 10.16 Договору передбачає, що в разі відмови лізингоодержувача від підписання додаткової угоди про коригування розміру платежів та вартості предмету лізингу, лізингодавець вправі в односторонньому порядку розірвати договір, вимагати повернення предмету лізингу, а вже сплачені споживачем платежі не повертаються.

Нечітке визначення підстав зміни вартості платежів, розміру предмету лізингу, порядку перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови, надають лише одному учаснику відносин право на збільшення платежів та вартості у формально правильній поведінці і призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору.

Договором передбачено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, проте таке право в жодному випадку не передбачається для лізингоодержувача. Одночасно, для лізингоодержувача встановлюються жорсткі зобовязання та непропорційно великий розмір штрафу. Так, з п. 10.14 Договору лізингу передбачено, що за дострокову сплату платежів лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 10% від суми достроково погашення.

Виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача. В п.п.10.15, 12.4, 12.5, 12.6 Договору лізингу передбачена сплата лізингоодержувачем штрафу, пені. При цьому адекватного захисту прав лізингоодержувача від неналежного виконання договірних зобовязань лізингодавцем, умовами договору не передбачено.

Таким чином, забезпечено захист інтересів лише лізингодавця, що свідчить про очевидний дисбаланс між правами та обовязками сторін.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства.

Законом України «Про захист прав споживачів», встановлено недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введені в оману споживачів, шляхом пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, позбавлення споживачів достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Згідно з положеннями ч. 1, п. п. 2, 4, 7 ч. 3, ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Так, згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 названого Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Аналізуючи норми статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України): по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Згідно п. 12.13 Договору лізингу у випадку відмови від прийняття предмету лізингу, лізингодавець має право розірвати даний договір та вимагати від лізингоодержувача сплатити на користь лізингодавця неустойку (штраф) у розмірі 10 % від вартості предмета лізингу. У такому випадку лізингодавець не повертає лізингоодержувачу сплачені ним на виконання даного договору кошти.

Суд вважає, що вказана стаття Договору суперечить положенням п. 4 частини 3 статті 18 Закону України « Про захист прав споживачів», оскільки, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору - є несправедливою умовою договору. В даному випадку адміністративний платіж є окремою оплачуваною послугою відповідача в розмірі 320000 гривень. Тому неповернення і цих коштів суперечить п.4 та п.5 ч.З вищевказаного Закону.

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, врахувавши в системному звязку норми чинного законодавства, які регулюють відносини в сфері фінансового лізингу, та обставини справи, зокрема те, що між сторонами було укладено цивільно-правовий договір без дотримання усіх передбачених чинним законодавством вимог, суд вважає, що відповідачем не надано доказів на спростування обставин, які виклав позивач.

Також, суд вважає, що договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, містить несправедливі умови, а тому є підстави для визнання умов договору несправедливими в силу вимог Закону України «Про захист прав споживачів», а договору - недійсним у відповідності до ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача в судовий збір у сумі 487,25 гривень в прибуток державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. З, 6, 203, 215, 216. 227, 627, 806, 807 ЦК України. Законом України «Про фінансовий лізинг». Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 10, Ц, 57, 60, 88, 212, 213. 214, 215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів - задоволити.

Визнати недійсним Договір фінансового лізингу №000243 від 17.07.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" грошові кошти в розмірі 64000грн. (шістдесят чотири тисячі гривень).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто», (індекс 01601, м. Київ, вул. Шовковича, 42-44) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 25 копійок в прибуток державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду: Ореховська К.Е.