Ухвала суду № 55743282, 15.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3034/15-ц 15.02.2016 15.02.2016 15.02.2016

Провадження №22-ц/784/395/16

Справа № 487/3034/15-ц

Провадження № 22ц/784/395/16 Головуючий у 1-й інстанції: Біцюк А.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду: Самчишина Н.В.

Рішення

Іменем України

15 лютого 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Тищенко Л.С.,

за участю:

- представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк» або Банк)

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2015 року за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

17 квітня 2015 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 07 червня 2006 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 640/325 - К325, згідно з яким відповідачу надано кредит в сумі 30 000 дол. США зі сплатою 12 % річних за користування кредитом та зі строком повернення до 06 червня 2016 року.

Того ж дня, між Банком та ОСОБА_4. укладено договір поруки, згідно якого остання як поручитель зобов'язалася нести солідарну з ОСОБА_2 відповідальність у разі невиконання останнім зобов`язань по кредитному договору.

Позивач вказував, що зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 09 квітня 2015 року загальна сума боргу складала 526 627 грн. 61 коп., з них: заборгованість за кредитом - 10 262, 65 дол. США, що еквівалентно 241 278 грн. 34 коп., заборгованість за відсотками - 7 454, 60 дол. США, що еквівалентно - 175 260 горн. 11 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 2 957, 35 дол. США, що еквівалентно 69 528 грн. 37 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 1 725,23 дол. США, що еквівалентно 40 560 грн. 78 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь 526 627 грн. 61 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_2 посилався на те, що він виконав свої зобов'язання перед Банком по кредитному договору.

Думка відповідача ОСОБА_4 суду не відома, оскільки справу розглянуто за її відсутності.

-2-

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позову Банку.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість її доводів, просив апеляційну скаргу банку відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову Банку, суд першої інстанції виходив з того, що після погашення заборгованості, визначеної виконавчим написом та закриття виконавчого провадження, позичальник виконав свої зобов'язання перед Банком по кредитному договору.

При цьому, суд вважав, що сума 10 262, 65 дол. США, зазначена банком в квитанції від 26 червня 2009 року, як залишок заборгованості, виникла в зв'язку з курсовою різницею національної валюти - гривні до долару США на час вчинення виконавчого напису та на час погашення боргу і є фактично збитками Банку від несвоєчасного виконання боржником виконавчого напису, стягнути, які позивач суд не просив.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 10, ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що 07 червня 2006 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 640/325 - К325, згідно з яким останньому надано кредит в сумі 30 000 дол. США зі сплатою 12 % річних за користування кредитом зі строком повернення до 06 червня 2016 року.

Того ж дня, між Банком і ОСОБА_4 укладено договір поруки, згідно якого остання як поручитель зобов'язалась нести солідарну з ОСОБА_2 відповідальність у разі невиконання останнім зобов`язань по кредитному договору.

Судом також встановлено, що 27 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за заявою Банку вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 для задоволення вимог Банку про стягнення у безспірному порядку із ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 станом на 13 жовтня 2008 року простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 24 239 дол. США (за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на 13 жовтня 2008 року 492,01 грн. = 100 дол. США), що становило 119 258 грн. 30 коп.; простроченої заборгованості за відсотками за договором кредиту від 07 червня 2006 року - 872, 56 дол. США, що еквівалентно 4 293 грн.; пеня - 1 210 грн.; 60 коп.; штраф - 4428 грн. 09 коп., а всього - 129 190 грн. 08 коп. (а.с.104).

-3-

Цей виконавчий напис нотаріуса Банком направлено для примусового виконання до Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції. У зв'язку з чим, постановою державного виконавця від 05 листопада 2008 року було відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим написом.

Згідно копії квитанції № kr 48938 від 26 червня 2009 року ОСОБА_2 сплатив Банку 127 329 грн., із яких: 13 976, 35 дол. США - погашення заборгованості за кредитом; 2 714, 88 дол. США погашення відсотків. У квитанції зазначено, що залишок боргу по простроченому кредиту склав 10 265, 65 дол. США (а.с. 118).

Відповідно до постанов державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 07 липня 2009 року виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису № 3724 від 27 жовтня 2008 року про стягнення з боржників ОСОБА_2 і ОСОБА_4 129 190 грн. 08 коп. заборгованості закінчено у зв'язку з поверненням виконавчого документу на вимогу Банку як стягувача (а.с. 117).

На підтвердження вимог за даним позовом Банк надав суду розрахунки заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 09 квітня 2015 року, розмір якої визначено у 526 627 грн. 61 коп., з них: заборгованість за кредитом - 10 262, 65 дол. США, що еквівалентно 241 278 грн. 34 коп., заборгованість за відсотками - 7 454, 60 дол. США, що еквівалентно - 175 260 горн. 11 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 2 957, 35 дол. США, що еквівалентно 69 528 грн. 37 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 1 725,23 дол. США, що еквівалентно 40 560 грн. 78 коп. (а.с.7-9, 91 - 94, 119-121).

Проте у вказаних розрахунках Банк, починаючи з жовтня 2008 року не зазначив розмір простроченої заборгованості як за кредитом, так і за відсотками за користування кредитом. При цьому в розрахунках зазначено, що позичальником сплачено Банку 26 червня 2009 року 24 239 дол. США, із яких: на погашення кредиту зараховано 13 976,35 дол. США, а погашення відсотків - 2173,43 дол. США.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 03 квітня 2013 року відмовлено в позові ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позову банку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Банк не надав доказів щодо прострочення позичальником щомісячних платежів за кредитним договором, починаючи з жовтня 2008 року, а сума заборгованості за кредитним договором у 10 262, 65 дол. США визначена у зв'язку із зміною курсу гривні до долара США (а.с.55-57).

За таких обставин, встановивши те, що ОСОБА_2 на виконання виконавчого напису 26 червня 2009 року достроково сплатив заборгованість за кредитним договором в розмірі 127 329 грн., яка була визначена вказаним виконавчим документом, а від іншої суми фактично відмовився, подавши заяву про повернення виконавчого документу, чим підтвердив виконання виконавчого напису, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості з відповідачів за кредитним договором. Тому вірно відмовив у задоволенні позову.

Відсутність заперечень позичальника щодо розподілу коштів, отриманих Банком на виконання виконавчого напису, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, несвоєчасне виконання боржником виконавчого документу порушують права позикодавця, а тому відмова у задоволенні

-4-

даного позову не позбавляє Банк права пред'явити до суду позов про захист права у інший спосіб.

Таким чином, судом першої інстанції при вирішенні спору правильно застосовані норми ст.ст. 202, 205, 1050 ЦК України, ст. 38, 40 Закону України «Про виконавче провадження», а тому зроблений обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновком суду першої інстанції з їх оцінкою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаїв від 25 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.В. Самчишина

Судді: П.П. Лисенко

Т.В. Серебрякова