Рішення № 55743315, 09.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3558/15-ц 09.02.2016 090216 09.02.2016

Провадження №22-ц/784/195/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у першій інстанції - Темнікова А.О.

Категорія 52 Доповідач апеляційного суду - Яворська Ж.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 лютого 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів - Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Гордійчук С.С.,

за участю: прокурора - Дмитрієнко І.О.,

позивача - ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

третьої особи - ОСОБА_5, представника третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_7

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області, Очаківська міжрайонна прокуратура Миколаївської області, орган опіки та піклування служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и л а :

13 травня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області, Очаківська міжрайонна прокуратура Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що її батьками є відповідач ОСОБА_7 та ОСОБА_8, шлюб між яким 13 серпня 1998 року розірвано.

Після розірвання шлюбу батьки деякий час проживали разом, потім припинили спільне проживання і весь цей час вона разом з матір'ю проживали у баби та діда.

Відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, не спілкується з нею, не цікавиться її здоров'ям, навчанням, участі у вихованні не приймає. На її утримання за рішенням суду з відповідача на користь матері стягнуто аліменти. Проте дане рішення виконувалося відповідачем неналежним чином, що потягло утворення заборгованості.

У листопаді 2013 року її мати померла.

Після її смерті, вона ( позивач) залишилась мешкати з бабусею та дідусем (батьками матері), з якими проживає по теперішній час та перебуває на їх утриманні і вихованні.

Відповідач же нехтує своїми батьківським обов'язками, не спілкується з нею, не цікавиться станом її здоров'я, не приймає участі у її вихованні та навчанні.

Посилаючись на викладені обставини та враховуючи, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та з метою недопущення можливості звернення відповідача в майбутньому до неї з вимогами щодо його утримання, а також для надання особам, з якими вона фактично проживає, можливості представляти її інтереси, позивач просила позбавити її батька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо неї ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до вирішення питання про встановлення піклувальника над нею до досягнення повноліття визначити місце проживання разом з дідом та бабою за адресою : АДРЕСА_1.

Ухвалами Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2015 року до участі в справі залучено орган опіки та піклування служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради та ОСОБА_5

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2015 року позов задоволено частково. Постановлено позбавити ОСОБА_7 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. У задоволенні вимог в іншій частині відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, третіх осіб та їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України, ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 вказувала на необхідність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки останній не виконує свого батьківського обов'язку - не спілкується з нею, не цікавиться її станом здоров'я, не приймає участі в її вихованні та утриманні.

Задовольняючи позов в частині вимог щодо позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та піклування, про належний фізичний, духовний і моральний розвиток своєї дочки, не вживає заходів щодо забезпечення медичного огляду, лікування, не спілкується з позивачкою взагалі, в тому числі і в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей, що вказує на наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Із таким висновком суду повністю погодитися не можна.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3. Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 05 березня 2014 року, прізвище «ОСОБА_3» змінено на «ОСОБА_3» ( а.с.6,7).

Її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8, шлюб між яким розірвано 13 серпня 1998 року ( а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла ( а.с.9).

Після розірвання шлюбу батьками, позивач разом з матір'ю, а після смерті останньої, проживала та продовжує проживати у баби та діда по материнській лінії за адресою: АДРЕСА_2.

В даний час ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу економічного факультету денної форми навчання Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського 1У рівня акредитації за спеціальністю міжнародна економіка. Навчається за контрактом ( а.с.90-93).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав та зазначає, що він спілкується з дитиною, приймає участь у її вихованні.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, яка містить виключний перелік підстав за яких мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Як вбачається із роз'яснень, викладених у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» , ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 15 цієї ж Постанови Верховного Суду України, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України).

Разом із тим за змістом абз. 2, 3 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 20) органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 2342-IV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" на служби у справах дітей покладається безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Висновок органу опіки та піклування оформляється на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписується головою (заступником голови) та скріплюється печаткою.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області від 17 червня 2014 року №1043/02-10-07, який було надано під час розгляду Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про позбавлення батьківських прав, є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 по відношенню до неповнолітньої дочки ОСОБА_3, 1998 року народження, оскільки він на протязі тривалого часу вихованням дитини не переймається, нехтує своїми батьківськими обов'язками, долею дівчинки не цікавиться, не піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, не надає фінансової допомоги ( а.с. 10).

Також органом опіки та піклування було враховано і нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_7 від 20 травня 2014 року, із змісту якої вбачається, що він відмовляється від виховання та утримання своєї неповнолітньої дочки ( а.с.12).

Оцінка вищезазначеному висновку була надана судами під час розгляду цивільної справи за вищевказаним позовом, а тому він не може бути прийнятий при вирішенні даного спору.

18 серпня 2014 року нотаріально посвідчена заява від 20 травня 2014 року ОСОБА_7 відкликана ( а.с.13).

Як пояснила у суді апеляційної інстанції представник органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради дана сім'я попала в поле зору після того, як позивач звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом, тобто у 2015 році. Було обстежено умови проживання відповідача, його запрошено на засідання комісії та складено висновок про недоцільність позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав. Превентивні заходи впливу органами опіки та піклування до батька не застосовувалися.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 23 вересня 2015 року, позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 по відношенню до дитини ОСОБА_3, 1998 року народження є недоцільним, оскільки він цікавиться життям, розвитком та вихованням дочки, шукає нагоди побачитися з нею, але йому чиняться перешкоди з боку баби ОСОБА_5 та він має намір налагодити відносини з дочкою ( а.с.88-89).

Не дивлячись на це, на засідання комісії по захисту прав дитини органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради було повторно винесено питання щодо доцільності/ недоцільності позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав. Підтримавши висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Очаківської міської ради від 17 червня 2014 року, орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_7 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3, надавши про це до суду лист від 20 листопада 2015 року, який не має наперед встановленого значення, оскільки не підмінює собою висновок органу опіки і піклування від 23 вересня 2015 року і не скасовує його, а тому не може бути покладений в основу судового рішення ( а.с.169).

Суд першої інстанції, вирішуючи позбавити відповідача батьківських прав, брав до уваги аргументи, надані позивачем, свідком з її сторони та третьою особою ОСОБА_5, відповідно до яких заявник втратив цікавість до своєї дочки.

Проте, позивач інших належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків без поважних причин не надала, а судом не встановлено винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання дитини і свідомого нехтування ним своїми обов'язками. Не містять матеріали справи і даних про те, що до відповідача раніше застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Посилання позивача у позові на те, що відповідач 20 травня 2014 року надав заяву про відмову у вихованні неповнолітньої дочки не може вважатися доказом ухилення останнього від батьківських обов'язків, оскільки сам по собі факт надання такої заяви ( тим більше, що згодом вона була відкликана) не є підставою для позбавлення батьківських прав за вимогами, передбаченими ст. 164 СК України.

Також не може слугувати підставою для позбавлення батьківських прав і наявність заборгованості по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Крім того, як вбачається із матеріалів справи з серпня 2014 року із заробітної плати відповідача за його заявою відраховувалися аліменти на утримання доньки у розмірі 25%. Проте вказані кошти було повернуто почтовим відділенням в зв'язку з закінченням строку зберігання, що навпаки, може свідчити про небажання позивача отримувати матеріальну допомогу від батька.

Крім цього, із змісту позовної заяви вбачається, що звернення позивача до суду з даним позовом зумовлено ще й уникненням в майбутньому пред'явлення до неї претензій з боку відповідача щодо його утримання та догляду.

На думку колегії суддів, задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю. Крім того, це не сприятиме стимулюванню батька щодо належного виконання ним своїх обов'язків.

До того ж факт оскарження відповідачем рішення суду про позбавлення його

батьківських прав свідчити про його інтерес до дочки і бажання підтримувати родинні стосунки.

Згідно з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України, розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками ОСОБА_7, які б свідчили про ухилення від виховання доньки, і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду щодо позбавлення батьківських прав відповідача не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, а по справі слід постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області, Очаківська міжрайонна прокуратура Миколаївської області, орган опіки та піклування служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, ОСОБА_5, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: