Рішення № 5572875, 15.10.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2009 Справа № 13/137-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод"

про стягнення 60947,23 грн,

за участі представників:

позивача ОСОБА_2. (представника за дорученням),

відповідача Тодавчич С.М. (представника за дорученням),

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами, спрямованими до відповідача, про стягнення 60947,23 грн, з яких: 55045,28 грн основної заборгованості та 5902,28 грн пені; обґрунтовуючи їх невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати вартості наданих послуг по ремонту теплохода за договором № 715/ІІ-43-08 від 11.09.2008 р.

В подальшому заявою від 10 вересня поточного року позивач, з посиланням на статтю 22 Господарського процесуального кодексу України, змінив позовні вимоги, заявивши до стягнення додатково інфляційні в розмірі 4623,80 грн та річні в розмірі 804,84 грн. Проте таке збільшення позовних вимог в даному випадку унеможливлене з огляду на приписи тієї ж статті 22 ГПК України, за якою позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову. Тобто, зміна підстав і предмету позову викладена в диспозиції статті альтернативно, а саме через застосування словосполучника „або”, що виключає процесуальну можливість одночасної зміни і підстав, і предмету позову. За першою заявою предметом позову є: стягнення суми боргу та пені; а підставою: правове та фактичне невиконання взятих на себе зобовязань, а за результатами подання заяви про зміну позовних вимог предметом позову є: стягнення інших сум інфляційних та річних; підставою: невиконання грошових зобовязань за тим же договором, але з посиланням на іншу норму права статтю 625 ЦК України.. З викладеного вбачається, що позивач неправомірно збільшив предмет спору, оскільки ним, фактично, змінено як предмет, так і підстави позовних вимог, що виключає можливість прийняття до розгляду зазначеної заяви про зміну предмету позову. Аналогічне сприйняття положень статті 22 ГПК України узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 2 червня 2006 року, згідно до якого зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива, а тому у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви). Таким чином, заява позивача про зміну предмету позову задоволенню не підлягає, у звязку з чим предметом спору у даній справі за первісним позовом є вимоги позивача про стягнення основної заборгованості та пені.

Відповідач, в свою чергу, не заперечує проти заявлених вимог в частині основної заборгованості, проте відносно нарахованої пені зазначає, що її розмір не відповідає приписам пункту 6.4. договору, за яким розмір пені не може бути більшим 5% від неоплаченої суми, що складає 2752,26 грн, а не 5902,28 грн. Відповідач також клопоче про надання йому розстрочки у виконанні судового рішення на 1 рік рівнозначними щомісячними сумами, вказуючи, що він знаходиться у скрутному фінансовому становищі, повязаному із зупиненням виробництва на підприємстві та відсутністю прибутку.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 10, 29 вересня та 15 жовтня поточного року. За результатами розгляду справи судом оголошено вступну та резолютивну частину даного рішення.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 11 вересня 2008 року між сторонами укладено договір № 715/ІІ-43-08, за умовами якого позивач, виступаючи в якості підрядника, зобовязався виконати зварювальні роботи під час заміни металоконструкцій на виробничих площах відповідача, як замовника робіт (пункт 1.1. договору), а останній зобовязався прийняти та оплатити їх вартість (пункт 1.3. договору). Зокрема, розділом 3 договору сторони встановили порядок оплати, вказавши, що: перший платіж здійснюється в розмірі 15 % вартості робіт у відповідності з підписаною додатковою угодою на момент виконання підрядником 30% обєму робіт, вказаного в цій угоді; другий платіж є кінцевим та здійснюється за виконані роботи до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі актів виконаних робіт (пункт 3.1.1. договору). Сторонами обумовлено, що обєми та строки виконання робіт визначаються додатковими угодами (пункт 1.2. договору).

На підставі цього договору між сторонами в період з 13 жовтня по 15 грудня 2008 року були укладені додаткові угоди на виконання обумовлених робіт. Зокрема, додаткові угоди №№ 1, 2, 3 та 4. За твердженнями позивача, які не спростовуються відповідачем, вартість робіт за додатковими угодами № 1 та № 2 останнім оплачена, а тому предметом спору є лише несплата робіт за угодами №№ 3 та 4.

Так, за додатковою угодою № 3 від 7 листопада 2008 року замовник доручив підряднику виконати зварювальні роботи при заміні металоконструкцій на теплоході „АРВИН”, визначивши, що їх вартість складає 67200 грн без ПДВ, та вказавши строк виконання робіт до 30.11.2008 р. Про виконання робіт за цією угодою між сторонами 16 грудня 2008 року складено акт виконаних робіт, в якому зазначено, що роботи виконані на загальну суму 53137,28 грн. З метою оплати цих робіт позивачем відповідачу виставлено відповідний рахунок № 3 від 15.12.2008 р.

В свою чергу, за додатковою угодою № 4 від 15.12.2008 р. замовник доручив підряднику виконати додаткові роботи при заміні металоконструкцій на теплоході „АРВИН”, визначивши, що їх вартість складає 1908 грн без ПДВ, та вказавши строк виконання робіт до 24.12.2008 р. Про виконання робіт за цією угодою між сторонами 22 грудня 2008 року складено акт виконаних робіт, в якому зазначено, що роботи виконані на загальну суму 1908 грн. З метою оплати цих робіт позивачем відповідачу виставлено відповідний рахунок № 5 від 17.12.2008 р.

Не дивлячись на взяті на себе зобовязання відповідач вартість робіт за вказаними угодами № 3 та № 4 не сплатив, у звязку з чим заборгував 55045,28 грн.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає, що за своєю юридичною природою, укладений між ними договір є договором підряду. Відповідно до положень статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Враховуючи, що відповідач, як замовник робіт, не сплатив їх вартість, порушені права позивача підлягають судовому захисту із застосуванням статті 20 Господарського кодексу України та з огляду на частину 7 статті 193 того ж Кодексу, за якою одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Зважаючи, що відповідачем зобовязання щодо оплати вартості виконаних робіт своєчасно не виконані відповідачем нарахована до сплати пеня в розмірі 5902,23 грн. За статтею 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. В даному випадку в пункті 6.4. договору підряду сторонами обумовлено, що у випадку затримки остаточного розрахунку більше ніж на 3 робочих днів замовник сплачує підряднику пеню від несплаченої суми в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки, але не більше 5% від несплаченої суми. Оскільки 5% від несплаченої суми складає 2752,26 грн, тобто суму меншу ніж нарахована позивачем, то стягненню підлягає пеня в розмірі саме 2752,26 грн.

Враховуючи фінансовий стан відповідача, відсутність прибутку за результати діяльності підприємства, існуюче економічне становище в державі суд вважає за можливе та необхідне надати відповідачу розстрочку у виконанні судового рішення строком на 6 місяців, що дозволить підприємству зберегти виробничі можливості та розрахуватися з позивачем.

З урахуванням викладеного судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Херсонський судно будівельний завод” (розташованого за адресою: м. Херсон, Карантинний острів, буд. 1; код 14308500; розрахунковий рахунок 26008029801179 в ХФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 352651) на користь субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (проживаючої за адресою: м. АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; розрахунковий рахунок невідомий) 55045,28 грн основної заборгованості та 2752,26 грн пені з розстрочкою на 6 місяців починаючи з дня набрання рішенням законної сили рівнозначними щомісячними сумами в розмірі 9632,92 грн, 577,98 грн компенсації по сплаті державного мита та 118 грн компенсації по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дата підпису рішення 16 жовтня 2009 року

Суддя М.К. Закурін