Ухвала суду № 55707975, 12.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 253/10716/13-к

Номер провадження 11-кп/775/237/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Музиканта С.Л.

суддів апеляційного суду Гладун В.Р., Калашникова В.М.

при секретарі Гуляєві М.В.

з участю прокурора Павлової А.Ю.

за участю обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську приміщенні Апеляційного суду Донецької області матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Центрально-міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18.02.2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красноярськ РФ, без громадянства, раніше судимого, мешкав в АДРЕСА_1, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України та призначено йому покарання за ст.121 ч.1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності,

в с т а н о в и л а:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винними у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, вчиненого за наступних обставин.

Згідно вироку суду, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_1, який неодноразово судимий, судимість з якого у встановленому порядку не знята та не погашена, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, близько 06:00 години 01.08.2010 року, знаходячись в під'їзді будинку АДРЕСА_1, на сходовому марші між 4 та 5 поверхами під'їзду на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин зі своєю співмешканкою ОСОБА_2, умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, штовхнув її, в результаті чого ОСОБА_2, не втримавши рівноваги, вдарилася лівою областю голови і тулуба о металевий сміттєпровід, що знаходиться на сходовому марші між 4 та 5 поверхами і впала на підлогу. Проте ОСОБА_3, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, знаходячись щодо ОСОБА_2 ліворуч, своєю лівою рукою взяв її за волосся і став тягти у бік маршу 5-го поверху. ОСОБА_2 спробувала чинити опір ОСОБА_1, проте він, пригнічуючи її волю до опору, став наносити їй удари правою ногою, взутою у взуття в область тулуба. ОСОБА_1 було нанесено не менше 10 ударів, чим заподіяно ОСОБА_2 тупу травму грудної клітини і живота, що супроводжувалася переламами 6-10 ребер зліва, 8-12 ребер справа, розривом селезінки з крововиливом під капсулу, ускладнену внутрішньочеревною кровотечею в кількості 700мл, забиту рану лівої надбрівної області, пароорбітальний синець ліворуч, садно лівого ліктьового згину, синці лівого стегна, лівого колінного суглобу, перелам коронки другого зуба верхньої шелепи зліва, тобто, тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння.

На вказаний вирок обвинуваченим подано апеляційну скаргу, в якій вказує, що вирок є необґрунтованим і підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, оскільки він не скоював кримінальне правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Незважаючи на те, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не визнав свою провину за ч.1 ст.121 КК України, його винність доведена доказами наведеними у вироку.

Показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка в судовому засіданні поясняла, що сестра - ОСОБА_2 розповіла їй, що її побив ОСОБА_1 десь днів десять тому. Він почав бити її ще на вулиці, потім у під'їзді їх будинку схопив її за волосся і вдарив о бак сміттєпроводу. Після цього продовжував бити її ногами по тулубу, доки не вийшли сусіди.

Показаннями свідка ОСОБА_5, яка в судовому засіданні поясняла, що ОСОБА_2 являється її колишньою невісткою. Їй зі слів сина відомо, що ОСОБА_1 її сильно бив. Зі слів сина та інших сусідів їх будинку їй відомо, що ОСОБА_1 її в черговий раз побив.

Показаннями свідка ОСОБА_6, яка в судовому засіданні пояснила, що по ночах вона добре чула, як ОСОБА_1 бив ОСОБА_2, яка сильно кричала, навіть убігала, потім ходила із синцями, її обличчя було опухле. Їй відомо, що ОСОБА_2 померла в лікарні від того, що ОСОБА_1 перебив їй селезінку. Десь за два дні до смерті він її вже не бив. Окрім ОСОБА_1 ніхто інший її не бив.

Показаннями свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні пояснила, що 01 серпня 2010 року, близько 6.00 години вона вийшла з квартири і почула сильний крик. Коли піднялась наверх, між 4 та 5 поверхами побачила, як ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_2 і вдарив о металевий сміттєпровід, від чого вона впала. Потім ОСОБА_1 взяв її за волосся лівою рукою і почав наносити правою ногою удари по тулубу в районі живота зліва. Вона намагалась зупинити ОСОБА_1, але він її не слухав.

Показаннями свідка ОСОБА_8, який в судовому засіданні пояснив, що до райвідділу міліції, де він на той час працював, поступила інформація від станції швидкої допомоги або від сусідів і він оперативним черговим був направлений на адресу, де проживав ОСОБА_1 Там лежала жінка, як йому стало відомо - ОСОБА_2 Вона була перемотана ганчірками. Від неї йшов гнильний запах. Коли він брав від неї пояснення у присутності ОСОБА_1, вона казала, що її побив ОСОБА_7. Після того, як ОСОБА_1 від них відійшов, ОСОБА_2 тихо йому сказала, що насправді її побив ОСОБА_1 і що він примусив її усім казати, що це зробив ОСОБА_7.

Показаннями свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснив що на початку серпня 2010 року він разом з дітьми виїхав на море відпочивати. Коли приїхав, зустрів п'яного ОСОБА_1, який сказав йому, що він начебто зламав двері в його квартиру та побив його співмешканку ОСОБА_2, але він цього не робив, того дня, коли побили ОСОБА_2, він виїхав з дітьми на море.

Вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю інших доказів, досліджених у судовому засіданні : двома картками первинної інформації, яка надійшла по телефону 08 серпня 2010 року до райвідділу міліції, в яких мешканці будинку повідомляли, що сусід на ім'я ОСОБА_1 побив сусідку ОСОБА_2; висновком судово-медичного експерта № 52/860 від 23 вересня 2010 року, яким встановлено, що виявлений під час дослідження трупа ОСОБА_2 розрив селезінки міг утворитися від дії тупого предмету і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечний для життя. Причиною смерті ОСОБА_2 явилась наростаюча інтоксикація, обумовлена сепсисом, септимецією, септикоміємією з переважним ураженням нирок, що розвилась внаслідок гнойно некротичної флегмони правої нижньої кінцівки, м'яких тканей голови в області забитої рани. Виявлений під час дослідження трупа ОСОБА_2 розрив селезінки міг утворитися при обставинах, на які вказує ОСОБА_7 в ході додаткового допиту від 20 вересня 2010 року : «ОСОБА_1 штовхнув її і вдарив о бак для сміття, від чого ОСОБА_2 впала, а потім встала на четвереньки обличчям до ОСОБА_1.. він взяв її за волосся лівою рукою і став трохи лівіше по відношенню до ОСОБА_2, почав наносити їй своєю правою ногою удари по корпусу тіла, а вірніше по лівій частині ребер в районі живота. Всього наніс ногою 5 чи 6 ударів…».

Таким чином, доведеність винуватості ОСОБА_1 в скоєнні злочину об'єктивно підтверджується сукупністю доказів, наявних в матеріалах кримінальної справи, які не викликають будь-яких сумнівів у колегії суддів.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи скоєння ОСОБА_1 злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України, які підтверджуються доказами, дослідженими судом і наведеними у вироку, дав діям засудженого правильну юридичну оцінку.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння ОСОБА_2 отримала саме від умисних дій ОСОБА_1 при обставинах, які наведені у вироку суду, що спростовує доводи обвинуваченого ОСОБА_1, викладені в його апеляційній скарзі.

Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції було проігноровано його клопотання про витребування особистих речей задля проведення досліджень з метою встановлення наявності чи відсутності на них ознак скоєння інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ст..121 ч.1 КК України не є підставою для скасування вироку суду, оскільки провина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведена дослідженими під час судового слідства доказами у справі, які було покладено судом в основу обвинувального вироку.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься згідно ст.12 КК України до категорії тяжких злочинів, особу винного, який раніше мав судимості, за місцем мешкання характеризується негативно, у якості обставини, що обтяжує покарання, судом визнано рецидив злочину, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Призначене покарання обвинуваченому судом першої інстанції, відповідає вимогам ст. 65 КК України є достатнім та необхідним для виправлення особи та упередження від скоєння ним нових злочинів.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 колегією суддів не встановлено.

У відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України, колегія суддів вважає за необхідне строк утримання ОСОБА_10 під вартою з 17 серпня 2010 року по 12 лютого 2016 року зарахувати в строк відбуття покарання із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

Станом на 12 лютого 2016 року ОСОБА_1 фактично відбуте покарання, термін перебування у слідчому ізоляторі складає 2005 діб, тобто 5 років 5 місяців 28 днів, що відповідно до ч. 5 ст.72 КК України дорівнює 10 років 11 місяців 26 днів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Вирок Центрально-міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 18 лютого 2014 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України строк утримання ОСОБА_10 під вартою з 17 серпня 2010 року по 12 лютого 2016 року зарахувати в строк відбуття покарання із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

ОСОБА_1 звільнити з під варти негайно у залі суду, у зв'язку із повним відбуттям призначеного судом покарання.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: