Постанова № 55705586, 09.02.2016, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/1106/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2016 року Погребищенський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Бойко А.В.,

секретаря Шафер В.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Погребище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Довгалівської сільської ради, сільського голови с. Довгалівка ОСОБА_3, про визнання неправомірними та скасування рішення сільської ради, визнання дій сільського голови ОСОБА_3 неправомірними, зобовязання відшкодувати завдану шкоду,-

Встановив:

04.08.2015 року до Погребищенського районного суду Вінницької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Довгалівської сільської ради, сільського голови с. Довгалівка ОСОБА_3, про визнання неправомірними та скасування рішення сільської ради, визнання дій сільського голови ОСОБА_3 неправомірними, зобовязання відшкодувати завдану шкоду.

Позовні вимоги аргументовано тим, що 10.06.2015 року Довгалівська сільська рада на своїй 47-й сесії 6-го скликання ухвалила рішення № 214 про розірвання в односторонньому порядку договорів оренди землі укладених 27.01.2009 року між Довгалівською сільською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) та зареєстрованих відповідно до вимог чинного земельного законодавства України у Вінницькій регіональній філії Центру Державного земельного кадастру під № 041005100002, № 041005100003, № 041005100005 19.04.2010 року. Засідання сільської ради відбулося за присутності позивача, на яке його було запрошено відповідачем. З вказаним рішенням позивач не погодився з посиланням на таке.

Сільський голова ОСОБА_3, інформуючи на засіданні депутатів ради про порушення норм екологічного законодавства та умов договорів оренди свідомо ввів депутатів в оману, наголосивши на тому, що факти цих порушень нібито зафіксовані Державною екологічною інспекцією Вінницької області (органом який не існує). Спростовуючи ці безпідставні та надумані звинувачення ОСОБА_3 повідомив присутніх на засіданні депутатів і сільського голову про те, що Постановою Тетіївського районного суду Київської області від 22.07.2014 року у справі № 380/1011/14-а скасовано постанову державного інспектора з охорони природного навколишнього середовища Вінницької області в справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1

Будь-яких інших доказів і фактів зафіксованих у встановленому законом порядку порушення договірних умов по кожному окремо договору з трьох договорів оренди сільський голова ОСОБА_3 сесії ради не навів та не надав на розгляд депутатів бо їх просто не існує.

З витягу з протоколу засідання 47 сесії, 6 скликання Довгалівської сільської ради від 10 червня 2015 року, що надійшов на адресу позивача за результатами його офіційного запиту вбачається, що питання про розірвання договорів оренди землі укладених 27.01.2009 року між Довгалівською сільською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) та зареєстрованих відповідно до вимог чинного земельного законодавства України у Вінницькій регіональній філії Центру Державного земельного кадастру під № 041005100002, № 041005100003, № 041005100005 19.04.2010 року на голосування сесії сільської ради не виносилось, судячи зі змісту протоколу голосування депутатів саме з цього питання порядку денного не відбувалось, підрахунок голосів «за», «проти», «утримався» не здійснювалось, а тому не є зафіксованим у протоколі засідання ради.

З огляду на наведене є всі підстави вважати, що вказане в протоколі словосполучення: «Рішення прийнято одноголосно», не відповідає дійсності, а оформлений та підписаний сільським головою документ: «Рішення № 214 від 10 червня 2015 року 47 сесія - 6 скликання про дострокове розірвання договорів оренди земель водного фонду» є сфальсифікованим документом.

Окрім того, позивач вказує на те, що рішення прийнято за участі депутата ОСОБА_4, однак фактично цей депутат у той час перебував в зоні АТО і звичайно брати участь у сесії та голосувати за будь-які рішення фізично не мав змоги.

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом в якому просив:

- визнати неправомірними дії Довгалівського сільського голови ОСОБА_3 щодо безпідставного винесення на сесію Довгалівської сільської ради питання про розірвання в односторонньому порядку договорів оренди землі укладених 27.01.2009 року між Довгалівською сільською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) та зареєстрованих відповідно до вимог чинного земельного законодавства України у Вінницькій регіональній філії Центру Державного земельного кадастру під № 041005100002, № 041005100003, № 041005100005 від 19.04.2010 року;

- визнати неправомірними дії Довгалівського сільського голови ОСОБА_3 щодо введення в оману депутатів Довгалівської сільської рад під час розгляду 10 червня 2015 року на сесії ради питання про розірвання в односторонньому порядку договорів оренди землі укладених 27.01.2009 року між Довгалівською сільською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 шляхом надання їм недостовірної і такої, що не існує інформації про встановлення фактів Державною екологічною інспекцією Вінницької області порушень з боку ОСОБА_1 умов договорів оренди земель водного фонду та екологічного законодавства при їх виконанні;

- визнати незаконним та скасувати рішення Довгалівської сільської ради № 214 від 10 червня 2015 року про розірвання в односторонньому порядку договорів оренди землі укладених 27.01.2009 року між Довгалівською сільською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) та зареєстрованих відповідно до вимог чинного земельного законодавства України;

- стягнути з Довгалівського сільського голови ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, 09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Матросова, 19, матеріальну та моральну шкоду завдану його протиправними діями, а також суму сплаченого ОСОБА_1 судового збору та сплачену позивачем вартість витрат, вартість надання позивачу правової допомоги та вартість понесених з забезпеченням судового процесу витрат.

У содовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.01.2009 року між Довгалівською сільською радою, Погребищенського району, Вінницької області в особі голови ОСОБА_3 з одного боку та орендарем ОСОБА_1 з другого укладено договори оренди земельних ділянок зареєстрованих відповідно до вимог чинного земельного законодавства України у Вінницькій регіональній філії Центру Державного земельного кадастру під № 041005100002, № 041005100003, № 041005100005 від 19.04.2010 року. Відповідно до п.14 договорів оренди, земельні ділянки водного фонду передавались в оренду з метою охорони поверхневих обєктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж водних обєктів (ставків) в межах водоохоронних зон. (а.с.94-108).

Згідно актів прийому-передачі обєктів оренда орендодавець передав, а орендар прийняв обєкти оренди у задовільному стані і особливих зауважень не було (а.с. а.с.98,103,108).

Рішенням 47 сесії 6 скликання Довгалівської сільської ради №214 від 10.06.2015 року вказані договори оренди розірвано в односторонньому порядку, на умовах передбачених законом та договором (а.с.68).

Відповідно до списку присутніх депутатів на 47 сесії-6 скликання Довгалівської сільської ради від 10.06.2015 року на сесії були присутні 12 депутатів (а.с.69).

Згідно протоколу на порядок денний сесії було винесено питання про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок водного фонду укладених між Довгалівською сільською радою та ОСОБА_1 За результатами голосування на сесії прийнято одноголосно рішення про розірвання вказаних договорів оренди (а.с.66).

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 суду пояснили, що відповідач фактично не мав права розривати договори оренди в односторонньому порядку, оскільки відповідно до п.33 договору, умовою розірвання договору в односторонньому порядку є документально доведений факт порушення однією із сторін умов договору. За весь період користування водними обєктами було винесено лише одну постанову про накладення адміністративного стягання №04/161 від 02.06.2014 року за вчинення правопорушення передбаченого ст.48 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн. Вказану постанову, постановою Тетіївського районного суду, Київської області справа №380/101/14-а від 22.07.2014 року скасовано (а.с.73-74).

Так, ОСОБА_1 є субєктом підприємницької діяльності та займається риборозведенням. Ним визнано факт використання орендованих обєктів водного фонду на території с. Довгалівка для комерційних потреб, а саме виключно з метою риборозведення. Чому в договорах оренди водних обєктів відсутня така умова використання як риборозведення йому не відомо. Щодо постійних скарг населення позивач зазначив, що дійсно така проблема існує, однак обміління ставків відбулося не з його вини. На його думку це відбулося через спекотне літо, та малу кількість опадів. Про що свідчить довідка з Басейнового управління річки ОСОБА_6.

Відповідач ОСОБА_3 суду пояснив, що з того часу, як позивач почав використовувати вказані ставки до нього почали звертатися жителі с. Довгалівка зі скаргами на дії ОСОБА_1, який на зауваження не реагував. ОСОБА_3, як головою сільської ради, було вжито всіх можливих законних заходів для фіксування порушень при використанні ставків. Так, неодноразово, а саме: 04.07.2014 року 26.04.2013 року, 16.04.2015 року ним комісійно було складено акти, про те, що позивачем без довільних документів та без попередження Довгалівської сільської ради було спущено два ставки, один площею 17,7722 га, другий площею 11, 7351 га.(а.с.93,115,146).

Звертався до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, про що свідчить листи від 29.05.2013 року, 30.08.2013 року,11.04.2014 року, 02.04.2014 року,02.06.2014 року,25.06.2014 року (а.с.а.с.109 -114).

Про погіршення стану навколишнього середовища в результаті неналежного використання водоймищ позивачем свідчить також довідка та акт СНПО Погребищенського району в Віницькій області про те, що 28.04.2013 року дійсно була пожежа на вікритій території. В наслідок пожежі, вогнем було знищено сухий очерет площею 400 кв.м (а.с.141-142).

Відповідно до заяви ОСОБА_7 28.04.2013 року, близько 15 години горіла прибережна смуга ставу по вул. Шкільна та Садова, а саме очерет, зелені насадження та багаторічні дерева прилягаючі до присадибної ділянки заявника. Своїми силами пожежу вдалося погасити шляхом загортання рихлою землею так як вода в ставку була відсутня (а.с.143).

На підтвердження неналежного використання обєктів оренди стало колективне звернення до відповідача громади села. У листі до відповідача громада просить надати їм став в громадське користування між вулицями Колгоспна та Радянська та беруть на себе зобовязання надавати дозвіл на користування ставком кожному охочому (а.с.144-145).

Про факт використання обєктів оренди позивача не за призначенням свідчать також дані ним письмові пояснення в рамках матеріалів, витребуваних з Погребищенського ВП Хмільницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області по факту звернення ОСОБА_3 з приводу незаконного вилову риби на ставу у с. Довгалівка громадянином ОСОБА_1 (ЖЄО від 02.04.2014 року №555) (а.с. а.с 199-200).

Суд критично ставиться та відхиляє твердження позивача, про те, що рішення сільської ради прийнято з порушенням, оскільки на момент прийняття рішення, депутат ОСОБА_4 був відсутній на голосуванні, оскільки перебував на службі в зоні АТО з наступних підстав.

Відповідно до довідки, виданої Погребищенським районним комісаріатом №126 від 16.12.2015 року, старшина ОСОБА_4 був призваний на військову службу по частковій мобілізації згідно з Указом Президента «Про часткову мобілізацію» №15/2015 від 14.01.2015 року лише 30.07.2015 року Липовецько-Погребищенським обєднаним районним військовим комісаріатом Вінницької області (а.с.148)

Факт наявності депутата ОСОБА_4 також підтвердили опитані в судовому засіданні депутати Довгалівської сільської ради: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які пояснили суду, що позивач міг не помітити депутата ОСОБА_4, оскільки приміщення де проводиться сесія є тісне і при проведенні сесії депутати іноді змушені бути в коридорі приміщення сільської ради.

Також, вказані депутати звернули увагу суду на те, що проблеми з використанням орендованих ставків ОСОБА_1 виникли майже одразу після того, як він їх взяв в оренду. Він поводив себе зухвало, забороняв жителям села ловити рибу. В результаті його безвідповідального господарювання вказані обєкти оренди обміліли, в криницях пропала вода, відмічався сплеск хвороб у дорослих та дітей, в результаті того, що в ставках не було води почалися пожежі комишу. Жителі села постійно зверталися до депутатів та голови сільської ради з вимогою вирішити питання наповнення ставків водою та приведення їх у відповідний безпечний для життя та здоровя санітарно-епідеміологічний стан.

Згідно із ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно до ч.1ст.11 КАСУкраїни,розглядівирішеннясправв адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно достатті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,а суд відповідно дост. 86 КАС Україниоцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ст.51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється. Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим і обласні ОСОБА_6. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим та обласні ОСОБА_6 можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін. Водокористувачі, яким водний об'єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом. Користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до приписів ч.3-4 ст.85 Водного кодексу України у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

При цьому, статтею 24 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обовязки орендодавця. Так, орендодавець має право вимагати від орендаря:

- використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

- дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил;

- дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар має право, зокрема самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. При цьому, орендар зобовязаний, зокрема виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Згідно із ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

Як встановлено із матеріалів справи, а саме із п. 15 договорів оренди обєктів водного господарства умовами збереження стану обєкту оренди є використання за цільовим призначенням.

Тоді як, в ході розгляду даної справи встановлено, що позивачем використовувались орендовані обєкти фонду на території с. Довгалівка із порушенням умов договору оренди, що призвело до неодноразових скарг громади села.

Таким чином, враховуючи наявність порушень позивачем умов договору оренди та враховуючи вищевказані норми законодавства сільський голова при винесені на сесію сільської ради питання про розірвання в односторонньому порядку договорів оренди землі діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для визнання таких дій протиправних і скасування рішення.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної і моральної шкоди, завданої його протиправним діями, то суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Так, частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України законодавець чітко визначив, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, під моральною шкодою розуміється втрата немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю.

Так, в матеріалах позову відсутні докази, підтверджуючі ці факти та наявність заподіяної шкоди у вигляді душевних переживань та страждань, яких зазнав позивач у звязку з діями відповідача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що безпосередньою підставою для відшкодування моральної шкоди чинним законодавством передбачено наявність винних або протиправних дій чи бездіяльності відповідача. В даному ж випадку будь-яких протиправних дій чи бездіяльності з боку відповідача по відношенню до позивача не встановлено, а відтак позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

В силу вимогст. 94 КАС Українипідстав для присудження позивачу понесених ним судових витрат у справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.9,11,71,94,159,163 Кодексу адміністративного судочинства України,Конституцією України,Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні",Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування", суд, -

Постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеномуст. 254 КАС України.

Відповідно дост. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьоїстатті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертоюстатті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя