Ухвала суду № 55687373, 09.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/4911/15-ц 09.02.2016 09.02.2016

Провадження №22-ц/784/326/16

Справа № 487/4911/15-ц

Провадження № 22-ц/784/326/16 Головуючий першої інстанції: Павлова Ж.П.

Категорія: 50 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б.,

Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Гордійчук С.С..

за участі: позивача ОСОБА_3, його представника - ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, її представника - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Заводського районного м. Миколаєва від 22 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спільне майно подружжя та стягнення його вартості,

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на спільне майно подружжя та стягнення його вартості.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що з 03 вересня 2004 р. перебував у шлюбі з відповідачем. За договором купівлі-продажу від 11 грудня 2009 р. вони придбали квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що придбана у період шлюбу квартира є їх з ОСОБА_5 спільною власністю, а він є власником ? частини цієї квартири, і для поліпшення умов проживання ними був зроблений ремонт, позивач просив визнати за ним право власності на ? частину невід'ємних поліпшень спірної квартири та стягнути із відповідача ? вартості цих поліпшень - 33 453 грн. 50 коп.

В подальшому позивач збільшив свої вимоги і просив стягнути з відповідача 45 511 грн. - вартість ? частини поліпшень.

Рішенням Заводського районного м. Миколаєва від 22 грудня 2015 р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує на помилковість висновків суду, невідповідність їх обставинам спору та вимогам закону, що регулює спірні правовідносини, і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що з 03 вересня 2004 р. було зареєстровано шлюб між сторонами, який розірвано 11 червня 2014 р.

11 грудня 2009 р. була придбана квартира АДРЕСА_1, покупцем якої у договорі зазначено ОСОБА_5

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 14 травня 2015 р. встановлено, що ? частини квартири АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін і за ОСОБА_3 визнано право власності на ? її частину.

За час перебування у шлюбі сторони здійснили ремонт у спірній квартирі, вартість якого (вартість невід'ємних поліпшень та ремонтно-будівельних ремонт) згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 125-090 від 22 жовтня 2015 р. становить 91 022 грн.

В силу ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 ЦК України).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст.179 ЦК України).

Відповідно до визначення, яке надано у ч. 1 ст. 181 ЦК України, квартира АДРЕСА_1 є нерухомою річчю (нерухомим майном).

В силу ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

З огляду на наведені положення закону поліпшення спірної квартири, які були здійснення сторонами під час ремонту і не можуть бути відокремлені, є складовою частиною цієї квартири і не є речами в розумінні закону, а тому не можуть бути предметом поділу між співвласниками квартири.

Більш того, до складу належної позивачеві частки квартири входять також і ті поліпшення, які відбулися внаслідок проведення ремонту.

З урахуванням викладеного суд обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумачення положень закону, зокрема, тих норм, які наведені вище і визначають поняття речі (майна), його складових та виключають можливості поділу складових речі, якими є виконані сторонами роботи з ремонту квартири.

До того ж цивільним законодавством передбачена можливість відшкодування лише для добросовісного набувача у разі витребування майна із чужого незаконного володіння здійснених ним витрат у сумі, на яку збільшилась вартість майна, внаслідок проведення поліпшень, які не можуть бути відокремлені від майна (ст. 390 ЦК України). Однак, ОСОБА_3 не є суб'єктом таких правовідносин, а тому також не має право на відшкодування за наведеною нормою закону.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Заводського районного м. Миколаєва від 22 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: