Рішення № 5568681, 03.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/5-6/5403.06.09 За позовомВійськового прокурора Євпаторійського гарнізону в інтересах держави в особі Установи 28 Управління начальника робіт ДоМіністерства оборони України

Простягнення грошових коштів

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу: від позивача від відповідача

від прокуратури Терещенко Е.А. (за дов.)

не зявились

не зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом військовий прокурор Євпаторійського гарнізону в інтересах держави в особі Установи 28 Управління начальника робіт до Міністерства оборони України про визнання недійсним договору № 2 від 27.11.2003 р. та спонукання повернути отримане за договором майно, а у разі неможливості його повернення відшкодувати вартість отриманого за цінами, які існують на момент відшкодування, в сумі 1244234,76 грн.

Ухвалою від 21.01.2008 р. було порушено провадження у справі № 32/5.

До прийняття рішення по справі позивач змінив предмет позову та збільшив розмір позовних вимог. Зокрема, позивач просив визнати недійсним договір міни № 2 від 27.11.2003 р. нерухомого майна (незавершене будівництво збудовано-прибудованих приміщень 10-ти поверхового 60-ти квартирного житлового будинку в м. Миколаєві по пр. Леніна, 137, мкр. 63, корп. 14) на житло для військовослужбовців, як укладений під впливом обману; спонукати Міністерство оборони України повернути отримане за договором майно, а у разі неможливості його повернення відшкодувати вартість отриманого за цінами, які існують на момент відшкодування у сумі 1308213,24 грн.; стягнути з Міністерства оборони України на користь позивача пеню за порушення терміну виконання зобов'язання за договором у сумі 4490120,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Міністерство оборони України передало позивачу нерухоме майно, власником якого не було, не повідомивши позивача про дані обставини, чим ввело позивача в оману.

Військовий прокурор Євпаторійського гарнізону порушення інтересів держави вбачає в тому, що невиконання спірного договору призводить до зростання кредиторської заборгованості позивача та ставить під загрозу виконання загальнодержавних програм житлового та військового будівництва.

Рішенням суду від 04.06.2008 р. позов було задоволено частково, а саме: вирішено визнати недійсним спірний договір та стягнути з відповідача 1308213,24 грн. В іншій частині позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 р. рішення було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2008 р. вказані рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасовано в частині стягнення 1308213,24 грн., справу в цій частині направлено на новий розгляд.

Підставою для скасування рішень попередніх інстанцій стало те, що правильно визнаючи недійсним договір міни № 2 від 27.11.2003 р., укладений між Міністерством оборони України та військовою частиною А 2677, господарські суди в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не послалися і не з'ясували обставин, які б перешкоджали застосувати реституцію, як того вимагає закон.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2009 р. справі було присвоєно номер 32/5-6/54 та призначено розгляд останньої на 16.02.2009 р..

Відповідач на виклик суду не зявився, вимоги ухвали від 21.01.2009 р. сторонами виконані не були, у звязку з чим розгляд справи було відкладено.

19.03.2009 р. представниками учасників процесу було подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив повністю зазначивши, що військовий прокурор Євпаторійського гарнізону не є належним позивачем по справі, а тому просив залишити позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Крім того, у вказаному засіданні позивачем подано клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів, потрібних для вирішення спору.

Розгляд справи було відкладено на 16.04.2009 р..

Оскільки зазначене судове засідання не відбулося, суд призначив розгляд справи на 13.05.2009 р..

Представником відповідача було подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів. Розгляд справи було відкладено на 03.06.2009 р..

Представники відповідача та прокуратури в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки на виклик суду не повідомили.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27.11.2003 р. між Міністерством оборони України (далі - Міністерство) та військовою частиною А 2677 (далі - Підприємство) було укладено договір міни № 2 нерухомого військового майна (незавершене будівництво збудовано-прибудованих приміщень 10-ти поверхового 60-ти квартирного житлового будинку в м. Миколаєві по проспекту Леніна, 137 мкр. 63, корп. 14) на житло для військовослужбовців і членів їх сімей (далі Договір).

Предметом Договору є обмін нерухомого майна, що належить до сфери управління Міністерства оборони України, а саме: незавершене будівництво збудовано-прибудованих приміщень 10-ти поверхового 60-ти квартирного житлового будинку, загальною площею 1920 кв. м. в м. Миколаєві по пр. Леніна, 137, мкр. 63, корп. 14 (згідно з додатком 2 до договору), на квартири, які належать на праві власності позивачу, а саме: 362,34 кв. м. загальної площі житла (8 квартир згідно з додатком 1 до Договору).

На виконання умов Договору Підприємством 28.11.2003 р. у м. Севастополі було передано Міністерству:

за актом № 1 5 квартир у житловому будинку по вул. Кантура, 5а в смт. Новоозерне Автономна Республіка Крим загальною площею 201,6 кв. м. на суму 309158,78 грн.,

за актом № 2 3 квартири у житловому будинку по пр-ту Героїв Сталінграда, 101 у м. Миколаєві загальною площею 143,2 кв. м. на суму 219600,88 грн.,

за актом № 3 1 квартиру у житловому будинку по вул. 9 травня у м. Євпаторії Автономна Республіка Крим загальною площею 55,74 кв. м. на суму 85877,44 грн. (далі - Квартири).

На виконання Договору Міністерством 28.11.2003 р. у м. Миколаєві було передано підприємству за актом прийому-передачі нерухомого військового майна: незавершене будівництво збудовано-прибудованих приміщень 10-ти поверхового 60-ти квартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр-т Леніна 137 корп. 14 мкр 63, загальною площею 1920 кв. м., у тому числі: підвал 503,67 кв. м., І поверх 1079 кв. м., ІІ поверх 337,4 кв. м. (далі - Майно). Загальна вартість Майна становить 614637,12 грн.

31.03.2004 р. підприємство листом вих. № 39 звернулось до Миколаївського міського бюро технічної інвентаризації з проханням провести інвентаризацію та видати свідоцтво про право власності на Майно.

14.04.2004 р. листом № 1179 Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації повідомило позивача про неможливість провести інвентаризацію та видати свідоцтво про право власності на Майно, оскільки вимогами пп. «а»п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5 (в редакції від 28.01.2003), передбачено, що оформлення права власності проводиться на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані обєкти за наявністю рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття обєкта і введення його в експлуатацію.

Цим же листом, Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації повідомило позивача, що власником незавершеного будівництва вказаних нежитлових приміщень на підставі цивільно-правових угод (договорів купівлі-продажу, міни) є інші юридичні особи.

Установа 28 Управління начальника робіт є правонаступником військової частини А 2677.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2008 р. Договір визнано недійсним.

Як передбачено ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом встановлено, що квартири, які були передані позивачем на виконання умов Договору, були передані для забезпечення житлом військовослужбовців, що підтверджується актами приймання-передачі наданими в матеріали справи, а тому застосувати реституцію, як того вимагає закон не є можливим.

Відповідач не заперечує своєї неспроможності повернути позивачу отримані за договором міни № 2 від 27.11.2003 р. квартири, оскільки вказані квартири придбавалися для житла військовослужбовців та членів їх сімей.

За таких обставин, відповідач зобовязаний відшкодувати вартість одержаних за недійсним договором Квартир за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до показників опосередкованої вартості спорудження житла по регіонам України (розрахованих станом на 01.01.2008 р.), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.01.2008 № 31, вартість 1 кв. м. загальної площі квартир у Республіці Крим становить 3686,00 грн., по Миколаївській області 3393,00 грн.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказами, наданими в матеріали справи, підтверджується неможливість зобовязання відповідача повернути позивачу майно, отримане ним за договором міни № 2 від 27.11.2003 р., позовні вимоги про стягнення 1308213,24 грн. відшкодування вартості отриманого за договором міни № 2 від 27.11.2003 р. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача шляхом стягнення їх до Державного бюджету України. Зокрема, підлягає стягненню 13082,13 грн. державного мита з вимог про відшкодування вартості отриманого за договором та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, рахунок 352003703192 в ОПЕРУ Державного казначейства України м. Києва, МФО 820172, код 00034022) на користь Установи 28 Управління начальника робіт (97404, м. Євпаторія, вул. Казаса, 15, рахунок 26007035847702 в АКІБ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код 24967480) 1308213,24 грн. відшкодування вартості отриманого за договором міни № 2 від 27.11.2003 р..

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, рахунок 352003703192 в ОПЕРУ Державного казначейства України м. Києва, МФО 820172, код 00034022) до Державного бюджету України 13082,13 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 03.08.2009 р.