Рішення № 5567055, 26.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/18103.07.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/181

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ-Україна»

доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1

простягнення 52959,51 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Кулик С.А. від відповідача- не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ-Україна»(надалі ТОВ «ЕЛІТ-Україна») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1І.) про стягнення 41193,65 грн. основного боргу, 2994,52 грн. пені, 374,31 грн. відсотків річних, 8397,03 грн. збитків, всього 52959,51 грн.

В обґрунтування предявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № KV108NK045 від 24.03.2008 р.

Ухвалою від 03.04.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобовязано сторони виконати певні дії.

13 травня 2009 року в судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 03.06.2009 р. в звязку з неявкою представників сторін в судове засідання.

В судовому засіданні 03.06.2009 р. представник позивача подав суду заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 38651,05 грн. основного боргу, 4373,05 грн. інфляційних витрат, 4529,79 грн. пені, 663,60 грн. три відсотки річних, 8397,03 грн. збитків, всього 56614,52 грн.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заву не надав, вимоги ухвал суду не виконав.

Через канцелярію господарського суду міста Києва відповідач 03.06.2009 р. подав суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке відхилено судом за необґрунтованістю та обмеженням строку розгляду справи у відповідності до ст. 69 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в т.ч. за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для вирішення справи по суті та є докази належного повідомлення сторін про час і місце судового розгляду справи, то за таких обставин суд відповідно до ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами та вважає за можливе прийняти рішення без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2008 року між ТОВ «ЕЛІТ-Україна»та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № КV108NК045 про довгострокові поставки (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач (Постачальник) зобов'язувався поставляти у власність відповідача (Покупець) товари окремими партіями за цінами, асортиментом та у кількості, що визначені в накладних, а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 38678,62 грн. відповідно до накладних: № КV08F24654, № КV08F25560, № КV08F25902, № КV08F25969, № КV08F26022, № КV08F26043, № КV08F26050, № КV08F26058, № КV08F2613, № КV08F26169, № КV08F26319, № КV08F26320, № КV08F26602, № КV08F26831, № КV08F27244, № КV08F27431, № КV08F27486, № КV08F27650, № СКV08F2470, № СКV08F2474, № СКV08F2498, № КV08F30998, № КV08F31648, № КV08F31716, № СКV08F3205, № КV08F33484, № КV08F37461.

Відповідно до п. 5.1 Договору покупець зобовязаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом узгодженого сторонами та зазначеному у накладній строку розрахунків.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач не здійснив оплату поставленого Товару.

За наслідком проведення звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 21.05.2009 р. за період з 01.01.2008 р. по 21.05.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 38651,05 грн.

Враховуючи викладене, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 38651,05 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований. Отже, визнаний судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Поряд з цим, приймаючи до уваги заяву про збільшення позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4529,79 грн. пені, 4373,05 грн. інфляційних витрат та 663,60 грн. відсотків річних.

Згідно п. 10.2 Договору у випадку затримки оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому заборгованість з урахуванням: а) встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; б) 3% річних від суми простроченого платежу; в) пені, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення чинного законодавства, перевіривши обґрунтованість розміру заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача пені, відсотків річних та інфляційних витрат в заявленому розмірі.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 8397,03 грн. збитків, понесених позивачем за час прострочення з урахуванням змін офіційного курсу НБУ EUR/UAH.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. ст. 33, 34 ГПК України).

Виходячи з цього, позивач повинен був довести наявність збитків і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування. В свою чергу, відповідач повинен був доводити відсутність своєї вини.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, прийнявши до уваги положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі 8397,03 грн.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (02098, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ-Україна»(03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 135, код 20454393) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 38651,05 грн. основного боргу, 4529,79 пені, 4373,05 грн. інфляційних витрат, 663,60 грн. відсотки річних, 482,17 грн. державного мита, 100,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині в позові відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 30.06.2009 р.