Ухвала суду № 55665454, 10.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/4491/15-ц Головуючий у І інстанції Осаулова Н. А.Провадження № 22-ц/780/946/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 10.02.2016

УХВАЛА

Іменем України

10 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Констрашн Холдінг», Державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків».

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Фастівського міськрайонного суду із скаргою, в якій просив суд: визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 від 25.09.2015 р., реєстраційний номер виконавчого провадження 48834073.

Свої вимоги скаржник обґрунтував тим, 05.10.2015 року отримано постанову про відкриття виконавчого провадження старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 від 25.09.2015 р., за реєстраційним номером виконавчого провадження 48834073. Скаржник вважає, що отримане виконавче провадження від 25.09.2015 р., реєстраційний номер 48834073, є незаконним, оскільки при винесенні постанови наявні порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, вважає, що виконавче провадження повинно здійснюватись у Фастівському районі Київської області.

Також, зазначає, що державним виконавцем неправомірно направлено постанову боржнику не за місцем його проживання (Київська обл., Фастівський район, с. Волиця, вул. Бояринцева, 2).

При цьому, вважає неправомірними дії державного виконавця щодо ненадання йому, як боржнику, строку для добровільного виконання рішення, всупереч вимогам ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертає увагу на невідповідність постанови державного виконавця вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністрерства юстиції України 02.04.2012р. № 512/5.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції скаржник ОСОБА_2 уточнив, що ним оскаржується постанова державного виконавця від 25.09.2015 року про звернення стягнення на заробітну плату, як така, що винесена з порушенням вимог ч. 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем не перевірялась наявність у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просить її скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права. В обгрунтування скарги зазначив, що прийняте судом рішення взагалі не стосується предмету скарги, оскільки він оскаржував постанову про звернення стягнення на заробітну плату, а не постанову про відкриття виконавчого провадження. Також, судом не було надано належної оцінки невідповідності дій державного виконавця вимогам ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження».

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні скарги, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність порушень в діях старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками, так як вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.11.2014 року було задоволено заяву ТОВ «Девелопмент констракшн холдінг» про поворот виконання заочного рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2010 року, та стягнуто з ОСОБА_2 303 402 грн. 88 коп., які були стягнені на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду від 28.09.2010 року.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

З матеріалів виконавчого провадження № 48834073, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що 23.09.2015 року ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» звернулось до Відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Києва із заявою про відкриття виконавчого провадження за ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.11.2014 року.

Постановою старшого виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 від 25.09.2015 року ВП № 48834073 було відкрито виконавче провадження, на підставі виконавчого листа №1027/1432/12 від 18.09.2015 року виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області (а.с. 58).

Того ж дня, старшим виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію,стипендію, та інші доходи боржника.

Колегія суддів вважає обгрунтованими доводи ОСОБА_2 щодо порушення вимог чинного законодавства державним виконавцем в частині ненадання йому, як боржнику строку для добровільного виконання рішення.

Так, відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження, боржнику не було надано строк для самостійного виконання рішення суду.

При цьому, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи субєкта оскарження, наведені в запереченнях на скаргу, щодо негайного виконання рішення, оскільки рішення суду, яке виконувалось, не містить ознак, передбачених ч. 4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Предметом рішення є стягнення конкретної суми, а не конфіскація майна чи стягнення періодичних платежів.

Положення ст. 27 Закону передбачає право державного виконавця розпочати примусове стягнення лише у випадку ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення. Дії старшого виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 зазначеним вимогам Закону не відповідають.

Згідно статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), дохід, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішення; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Таким чином, з огляду на зазначені норми, виконавчим провадженням поновлюються майнові та особисті немайнові права осіб шляхом застосування процесуальних засобів і способів примусу до осіб, які добровільно не виконали свої обов'язки у сфері спірних правовідносин.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 68 Закону, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

З матеріалів виконавчого провадження № 48834073 вбачається, що державним виконавцем не було вчинено передбачених Законом дій для встановлення наявності у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, не перевірено наявність будь-якого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Таким чином, дій державного виконавця щодо звернення стягнення на заробітну плату боржника є передчасними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на вказане, обгрунтованими є доводи ОСОБА_2 щодо визнання неправомірними дій старшого виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 при винесенні постанови про звернення стягнення на заробітну плату та її скасування.

В той же час, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на порушення вимог Закону щодо місця виконання рішення, оскільки відповідно до змісту ч. 1 ст. 20 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, ухвала суду постановлена без належної перевірки доводів скаржника, з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315, 317, 319, 387 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року - скасувати.

Скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Констрашн Холдінг», Державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 від 25 вересня 2015 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №48834073.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: