Постанова № 55654020, 07.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2015 року м. Київ 810/4962/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Київській області, у якому позивач, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо ненарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості у розмірі 143 964, 00 грн. за період з 18.12.2006 по 07.05.2007 та на суму бюджетної заборгованості у розмірі 77 398, 48 грн. за період з 08.05.2007 по 15.08.2015.

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України у розмірі 87 494, 48 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачами своїх обов’язків по вчиненню дій, передбачених чинним податковим законодавством в якості необхідних для перерахування належних сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що є підставою для стягнення пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму бюджетного відшкодування за період з 18.12.2006 по 15.08.2015, яка становить 87 494, 48 грн.

07.12.2015 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 07.12.2015 (20429/15 від 07.12.2015) про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

До Київського окружного адміністративного суду від представника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 20361/15 від 07.12.2015) про здійснення розгляду справи без участі представника відповідача у порядку письмового провадження.

Головне управління Державного казначейства України у Київській області належним чином повідомлене про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення, явку представника у судове засідання не забезпечило, про причини неявки суду не повідомило.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження – розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 11 листа Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 визначено, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області від 01.10.2007 у справі № А6/432-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Держаної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі та Головного управління казначейства України у Києво-Святошинському районі було задоволено позовні вимоги; зобов’язано Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі відшкодувати заявлену суму бюджетного відшкодування відповідно до декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 року в розмірі 77 398, 48 грн.; стягнуто з відповідачів нарахований штраф (пеня) за прострочення повернення заявленої суми бюджетного відшкодування у розмірі 110 681, 24 грн.

Зі змісту вказаної постанови суду вбачається, що судом під час розгляду справи було встановлено, що ТОВ «Васт-Транс» було подано до Державної податкової інспекції Києво-Святошинського району податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2006 року, в якій позивачем була заявлена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 143 964, 00 грн.

ДПІ у Києво-Святошиснькому районі було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Васт-Транс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за вересень 2006 року, за результатами якої була складена довідка № 1074/23-1/30367782 від 08.12.2006, якою було підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 143 964, 00 грн.

У вказаній постанові зазначено, що ТОВ «Васт-Транс» на підставі відповідної заяви, 08.05.07 було погашено податкові векселі № 060517 та № 0605716 на загальну суму 66 656, 52 грн. за рахунок підтвердженої суми бюджетного відшкодування за вересень 2006 року, внаслідок чого сума бюджетного відшкодування була зменшена до 77 398, 48 грн.

Також, у зв’язку з несвоєчасним перерахування вказаної суми бюджетного відшкодування судом було нараховано до сплати штраф на загальну суму 110 681, 24 грн. на підставі ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з яких 71 982, 00 грн. штраф за пропущення граничних строків бюджетного відшкодування за період з 18.12.2006 по 08.05.2007 на суму 143 664, 00 грн. та 38 699, 24 грн. – штраф за пропущення граничних строків бюджетного відшкодування за період з 18.12.2006 по 14.08.2007 на суму 77 398, 48 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 01.10.2007— без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2011 касаційну скаргу Головного управління Держаного казначейства Київської області та Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 01.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008 – без змін.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України факти, встановлені постановою Господарського суду Київської області від 01.10.2007 у справі № А6/432-07, визнаються судом преюдиціальними та не підлягають повторному доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» довідку про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості, яка встановлена рішенням суду, вих. № 4124/20-139 від 27.07.2012.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що станом на 27.07.2012 позивачу було відшкодовано 77 398, 48 грн. і відповідно залишок бюджетної заборгованості за звітний 2006 рік становить « 0» гривень основної заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що з метою виконання постанови Господарського суду Київської області від 01.10.2007 у справі № А6/432-07 платіжним дорученням № 30400 від 15.09.2015 Державною казначейською службою України було перераховано на рахунок ТОВ «Васт-Транс» грошові кошти на загальну суму 188 079, 72 грн., з яких 77398,48 грн. – сума бюджетного відшкодування, 110681,24 грн. – штраф (пеня) за прострочення повернення бюджетного відшкодування.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач просить стягнути з відповідачів пеню за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування за наступні періоди:

- з 18.12.2006 по 07.05.2007 – в сумі 5 717,54 грн. (143 964,00 грн. х 151/365 дн. х 8% х 120%);

- з 08.05.2007 по 14.08.2007 – в сумі 2015,33 грн. (77 398,48 грн. х 99/365 дн. х 8% х 120%);

- з 15.08.2007 по 15.09.2015 – в сумі 79 761,61 грн.

Суд не вбачає правових підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який був чинний до 01.01.2011 (в редакції станом на момент виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування) (далі-Закон № 168/97) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджетного відшкодування у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодування з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Так, відповідно до підпунктів 7.7.4-7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Наказом Державної податкової адміністрації України та Головним управління Державного казначейства України N 209/72 від 02.07.1997 був затверджений Порядок відшкодування податку на додану вартість (надалі-Порядок № 209/72).

Пунктом 4.1 Порядку № 209/72 встановлено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

Згідно з п. 4.2 Порядку № 209/72 висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих до днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установлених чинним законодавством.

Згідно з п.п. 4.3-4.4 Порядку № 209/72 на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Пунктом 6.1 Порядку № 209/72 встановлено, що суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, уважаються бюджетною заборгованістю.

Відповідно до п. 6.3 Порядку № 209/72 на суму бюджетної заборгованості податковими органами в особовому рахунку платника після повного перерахунку коштів з бюджету нараховуються відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, несвоєчасне перерахування органами казначейського обслуговування на рахунок платника податку суми бюджетного відшкодування передбачає нарахування пені, яка є видом відповідальності держави перед платником податків за допущені порушення строків повернення належних такому платникові коштів та одночасно стимулюючим заходом, направленим на забезпечення належного здійснення своїх повноважень органами ДФС та Держказначейства. Крім того, пеня також виконує компенсаторну функцію, яка запобігає втраті платником податків своїх коштів від можливого знецінення.

Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування йому суми бюджетного відшкодування, тобто, фактично, застосування заходу відповідальності до держави за порушення строків повернення платнику податків належних йому грошових коштів.

При цьому, ані у позовній заяві, ані під час судового розгляду позивачем не здійснено аналіз та не надано оцінку правовій природі суми в розмірі 110681,24 грн., стягнутої постановою Господарського суду Київської області від 01.10.2007 у справі № А6/432-07 у вигляді штрафу (пені), з приводу чого суд зазначає наступне.

Так, зі змісту вищезазначеної постанови вбачається, що нарахування відповідачам штрафу (пені) за прострочення повернення відповідної суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, було здійснено на підставі пп. 17.1.7 п. 17. 1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, до набрання чинності 01.01.2011 Податкового кодексу України спеціальним законом з питань оподаткування, яким установлювався порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувались до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та який визначав процедуру оскарження дій органів був Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (надалі-Закон № 2181).

Згідно з ст. 1 Закону № 2181 пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання;

штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Згідно пп. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181, який був покладений судом в якості правової підстави для задоволення позову, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Отже, зазначена норма передбачала можливість застосування до платника податків штрафу, у разі несвоєчасної сплати ним податкових зобов’язань, та не встановлювала відповідальність контролюючих органів за несвоєчасне перерахування відповідної суми бюджетного відшкодування.

Положення щодо відповідальності контролюючих органів за несвоєчасне перерахування платникові податків належної йому суми бюджетного відшкодування, закріплені, як було зазначено вище, були закріплені в Порядку № 209/72 та в Податковому кодексі України, якими, в свою чергу, передбачено нарахування виключно пені, а не штрафу.

Проте, незважаючи на обґрунтування судами стягуваної суми правовими нормами, які визначали відповідальність виключно платників податків, суд вважає, що присуджена до стягнення позивачеві з ДПІ у Києво-Святошинському районі та Головного управління казначейства України у Києво-Святошинському сума грошових коштів у розмірі 110 681, 2547 грн. має бути розцінена саме як пеня, адже вказана сума коштів в повній мірі виконала свою компенсаторну функцію, пов’язану з наданням платнику податків гарантії від знецінення коштів, та, окрім того, її стягнення фактично є притягненням до відповідальності держави за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування.

Як було зазначено вище, з метою виконання вимог постанови Господарського суду Київської області від 01.10.2007 у справі № А6/432-07 15.09.2015 Державною казначейською службою України були перераховані на рахунок ТОВ «Васт-Транс» грошові кошти на суму 188 079,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 30400 від 15.09.2015.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, стягнення з держави штрафу на підставі ст. 17 Закону № 2181 та пені за порушення строків повернення платнику податків суми бюджетного відшкодування фактично означатиме притягнення держави до подвійної відповідальності за одне й те саме порушення, що суперечитиме положенням ст. 61 Конституції України.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що перерахування позивачеві суми коштів в розмірі 110 681,24 грн. в повній мірі забезпечило право позивача на отримання пені за несвоєчасне отримання суми бюджетного відшкодування, передбачене Порядком № 209/72 та Податковим кодексом України.

При цьому, незважаючи на те, що постановою Господарського суду Київської області від 01.10.2007 у справі № А6/432-07 на користь позивача був стягнутий штраф за прострочення повернення суми бюджетного відшкодування за період з 18.12.2006 по 14.08.2007, а позивач у справі просить стягнути пеню за період по 15.09.2015 включно, суд звертає увагу на те, що розмір присудженої позивачеві судовим рішенням суми штрафу є більшим за розмір пені, яка підлягає нарахуванню та сплаті на підставі положень Порядку № 209/72 та Податкового кодексу України.

Наведене свідчить про те, що право позивача на отримання від держави компенсації за несвоєчасне перерахування на банківський рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість було реалізовано в повній мірі під час отримання грошових коштів, присуджених постановою Господарського суду Київської області від 01.10.2007 у справі № А6/ 432-07.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.