Ухвала суду № 55653715, 08.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 р. Справа № 876/2387/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маріні" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріні" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0039220101, №0042220101, №0040220101 і №0043220101 від 21.10.2014 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 року позов задоволено частково, відмовивши в скасуванні застосування податковим органом штрафу на суму 170 грн за несвоєчасну здачу звіту з ПДВ за січень 2012 року.

Зазначену постанову суду оскаржив відповідач, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову в повному обємі.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги та зазначає, що в процесі проведення перевірки встановлено, що контрагентів позивача власних виробничих потужностей та трудових ресурсів немає, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договорів укладених з позивачем.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, клопотання про закриття провадження у справі та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Маріні» 23.03.2010 року зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридичну особу та 24.03.2010 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби, а з 03.01.2012 року зареєстровано платником податку на додану вартість.

Податковим органом в період з 18.08.2014 року по 29.09.2014 року проведено планову виїзну перевірку товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом 06.10.2014 р. складенено акт №8148/09-15-22-01-01/36996689, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пунктів 198.3. 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 342183 грн, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за вересень 2012 року у сумі 156646 грн, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року на суму185537 грн, в тому числі за рахунок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 24863 грн, за лютий 2013 року в сумі 160674 грн;

пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму бюджетного відшкодування за грудень 2013 року в сумі 88446 грн;

п.п. 138.1.1. п. 138.1 , п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток за 2013 рік в сумі 133603 грн;

Також відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України підприємством збільшено авансовий платіж з податку на прибуток на 2014 рік в розмірі 77931 грн.

Податковим органом 21.10.2014 року у відношенні до позивача прийнято податкові повідомлення-рішення: №0040220101, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 156646 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 39332 грн; №0043220101, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 185537 грн; №0039220101, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 133603 грн і застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 33401 грн; №0042220101, яким збільшено податкове зобов'язання по авансових внесках з податку на прибуток підприємств в сумі 77931 грн і застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 19483 грн.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду.

Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ПСК "Прикарпаткоопбуд" і ТзОВ "БК "Адена".

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 згаданого вище Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом вимог підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14, абзацу 2 пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, серед іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час, за змістом вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекс.

Пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України регламентовано, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, серед іншого, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів, робіт і послуг сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і податку на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

На підтвердження дотримання вимог ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з контрагентами позивачем надано перевіряючим первинні документи, які стверджують про те, що 14.11.2012 року і 04.02.2013 року між ТзОВ "Маріні" і ТОВ "БК "Адена" укладено договори поставки б/н і №04/02-01. На виконання зазначених договорів ТОВ "БК "Адена" на підставі видаткових накладних №14/11-01 від 14.11.2012 року, №15/11-01 від 15.11.2012 року, №15/11-02 від 15.112012 року, №5/02-01 від 05.02.2013 року, №6/02-01 від 06.02.2013 року, №7/02-01 від 07.02.2013 року поставило позивачу будівельні матеріали і товари, а саме: швелер 16 П-СТ 3 ПС 5-12, швелер 10 У-СТ 3 СТ-12, швелер, арматура ф-8, ф-12, ф-14, лист гарячекатаний 8 мм, катанка 6,5, вапно негашене, сітка кладочка. За кожним об'ємом і групою товарів ТОВ "БК "Адена" видано податкові накладні №223 від 14.11.2012 року на суму 49725 грн (8287,50 грн ПДВ), №241 від 15.11.2012 року на суму 49725 грн (8287,50 грн ПДВ), №242 від 15.11.2012 року на суму 49725 грн (8287,50 грн ПДВ), №41 від 05.02.2013 року на суму 612718,80 грн (102119,80 грн ПДВ), №61 від 06.02.2013 року на суму 53820 грн (8970 грн ПДВ), №81 від 07.02.2013 року на суму 297503,80 грн (49583,970 грн ПДВ). По відносинах із даним контрагентом позивач у податковому обліку звітного періоду відобразив формування податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 185537 грн і валові витрати у загальній сумі 927685,00 грн.

В межах договору поставки №10/12 від 04.08.2012 року, укладеного позивачем із ПСК "Прикарпаткоопбуд", на підставі видаткових накладних №0000067 від 10.09.2012 року, №0000069 від 11.09.2012 року, №0000070 від 11.09.2012 року, №0000071 від 12.09.2012 року, №0000072 від 12.09.2012 року, №0000074 від 13.09.2012 року, №0000076 від 14.09.2012 року, №0000077 від 17.09.2012 року, №0000078 від 18.09.2012 року, №0000079 від 19.09.2012 року, №0000080 від 20.09.2012 року, №0000081 від 21.09.2012 року, №0000082 від 24.09.2012 року, №0000083 від 25.09.2012 року, №0000084 від 26.09.2012 року, №0000085 від 27.09.2012 року, №0000086 від 28.09.2012 року кооператив поставив товар: цемент ПЦ-500, цемент М-400, портландцемент ПЦІІ/А-Ш-400-Н шлаку. За кожним об'ємом і групою товарів ПСК "Прикарпаткоопбуд" видано податкові накладні №5 від 10.09.2012 року на суму 59367,42 грн (9894,57 грн ПДВ), №6 від 11.09.2012 року на суму 52220,16 грн (8703,36 грн ПДВ), №7 від 11.09.2012 року на суму 59367,42 грн (9864,57 грн ПДВ), №9 від 12.09.2012 року на суму 59472,96 гривень (9912,16 грн ПДВ), №11 від 12.09.2012 року на суму 4480,56 грн (746,76 грн ПДВ), №12 від 13.09.2012 року на суму 59472,96 грн (9912,16 грн ПДВ), №14 від 14.09.2012 року на суму 59472,96 грн (9912,16 грн ПДВ), №15 від 17.09.2012 року на суму 59472,96 грн (9912,16 грн ПДВ), №16 від 18.09.2012 року на суму 59472,96 грн (9912,16 грн ПДВ), №17 від 19.09.2012 року на суму 59472,96 грн (9912,16 грн ПДВ), №18 від 20.09.2012 року на суму 59097,11 грн (9849,52 грн ПДВ), №19 від 21.09.2012 року на суму 59484,34 грн (9914,06 грн ПДВ), №20 від 24.09.2012 року на суму 59484,34 грн (9914,06 грн ПДВ), №21 від 25.09.2012 року на суму 59484,34 грн (9914,06 грн ПДВ), №22 від 26.09.2012 року на суму 59484,34 грн (9914,06 грн ПДВ), №23 від 27.09.2012 року на суму 59040,47 грн (9840,08 грн ПДВ), №25 від 28.09.2012 року на суму 51526,44 грн (8587,74 грн ПДВ). По відносинах із даним контрагентом позивач у податковому обліку звітного періоду відобразив формування лише податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 156645,78 грн.

За придбаний товар у ТОВ "БК "Адена" позивач здійснив повний розрахунок і оплату у безготівковій формі, про що свідчать виписка із банківських рахунків, наявних у матеріалах справи. Із ПСК "Прикарпаткоопбуд" розрахунок на день проведення перевірки не був проведений. Згідно даних бухгалтерського обліку станом на 31.12.2013 року (рахунок 281 "Товари") залишок цементу марки М-400 склав 901,668 тон., марки ПЦ-500 в кількості 173 тони на загальну суму 783228,90 грн (без ПДВ).

Будівельні матеріали і частково цемент, придбані у ТОВ "БК "Адена" і ПСК "Прикарпаткоопбуд" були використані позивачем при здійсненні господарської діяльності і виконання власних зобов'язань перед замовником - Консорціум "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" щодо здійснення ремонтно-будівельних робіт багатоквартирного житлового будинку у мікрорайоні "Сонячний" (блок секція №№1, 2, 3) в м. Новодністровськ Чернівецької області. На підтвердження таких обставин представник позивача подав завірені копії договору субпідряду №29-01/2011-К від 04.09.2012 року, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №№7, 8 за березень 2013 року, №№1, 4 за квітень 2013 року, №№1, 2 за травень 2013 року, №№6, 7, 8, 9, 12 за липень 2013 року, №№11, 12, 13 за серпень 2013 року, №2 за жовтень 2013 року. Частина із придбаного товару перебуває у залишку на складі підприємства позивача і числиться по рахунках 205, 281 бухгалтерського обліку, про що свідчать дані карток бухгалтерського обліку по таких рахунках станом на 31.12.2012 року і 31.12.2013 року.

Суд першої інстанції відхиляючи твердження податкового органу про необхідність обов'язкової наявність у позивача документів, які б засвідчували транспортування від ТОВ "БК "Адена" на будівельну площадку позивача матеріалів і товару правомірно зазначив наступне.

Так згідно п. 3.1 договорів поставки від 14.11.2012 року б/н і від 04.02.2013 року №04/02-01, укладених позивачем з ТзОВ "БК "Адена", обов'язок по поставці товарів до м. Новодністровськ покладено на продавця. Витрати по доставці несе ТзОВ "БК "Адена".

Вартість перевезення включена у вартість товару, у зв'язку із чим не має правових підстав оформляти між сторонами додаткові документи, які б засвідчували перевезення товару і оплату за таке перевезення до місця поставки.

Сторона позивача вказала, що постачальник (ТОВ "БК "Адена") не передавав по місцю поставки товарно-транспортні накладні, які оформлялися без позивача, так як він не брав участі в організації процесу перевезення.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363) товарно-транспортна накладна є єдиним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що регламентує взаємовідносини Перевізника і Замовника як учасників транспортного процесу.

Тобто, для проведення податкового обліку купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей товарно-транспортні накладні не застосовуються, а мають значення для учасників перевезення.

Відсутність такої документації (її не передачі продавцем ТОВ "БК "Адена") не може обмежувати покупця (ТОВ "Маріні") у реалізації права на нарахування податкового кредиту за договірною операцією.

Стосовно руху товару від ПСК "Прикарпаткоопбуд" встановлено, що в день укладення договору поставки центу, позивачем із вказаним контрагентом укладено договір зберігання майна від 04.09.2012 року б/н. На виконання такого договору сторонами з 10 по 28.09.2012 року складено п'ятнадцять актів прийому-передачі за №№1-15, згідно яких ПСК "Прикарпаткоопбуд" прийняло на відповідальне матеріальне зберігання 1077,888 тон цементу різних марок.

З пояснення директора ПСК "Прикарпаткоопбуд" ОСОБА_2 від 25.07.2014 року стверджується факт продажу центу позивачу і отримання його від ТОВ "Маріні" на відповідальне зберігання. Зокрема такий вказав, що на виробничій території кооперативу по вул. С. Петлюри, 8 в м. Івано-Франківську знаходяться 6 спеціальних ємкостей для зберігання насипом по 300 тон цементу, втім в якій саме кількості і за якою маркою зберігався цемент, переданий від ТОВ "Маріні", керівник не міг дати відповідь, так як необхідно було перевірити первинні документи. Дане пояснення використане перевіряючими при складанні акта перевірки від 06.10.2014 року.

В акті перевірки від 06.10.2014 року зафіксовано, що між позивачем і ПСК "Прикарпаткоопбуд" 04.09.2013 року укладений договір зберігання, втім до перевірки не представлено відповідні акти передачі.

На запит відповідача, останній отримав відповідь, в тому числі і щодо 15-ти актів приймання передачі цементу і їх копії.

Окрім цього цемент, придбаний позивачем в ПСК "Прикарпаткоопбуд", зберігався останнім насипом у відповідних спеціальних ємкостях разом із іншим цементом. Незважаючи на те, що контрагент позивача знаходиться в межах безпосереднього територіального контролю в м. Івано-Франківську, відповідач в тому числі органи податкової міліції не представили суду докази на підтвердження чи спростування постійного зберігання цементу постачальником, втрати таким товаром промислової придатності, його використання чи заніми заново виготовленим або придбаним з метою недопущення псування, тощо.

Натомість, в матеріалах справи містяться листи відповіді постачальника, який підтвердив факт продажу і зберігання продукції.

Податковим органом в обґрунтування безтоварності операцій позивача із ТОВ "БК "Адена" в акті перевірки від 06.10.2014 року визначено дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України, внесених іншими територіальними органами податкової служби, згідно змісту яких станом на 02.10.2014 року наявна розбіжність на загальну суму 185537 грн.

Відповідачем представлено такі дані, із змісту яких слідує, що підставою розбіжностей є дані акта перевірки № 1264/22.3/37634172 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки.

На сторінках 18 і 19 такого акта перевіркою встановлено, що в загальному обсягу товарообороту, по якому сформований податковий кредит, дійсно містяться дані про косметичні та миючі засоби, чай, туші свинні, фрукти, оливу, втім 54,8% товарів, по яких сформовано 5687800 грн податкового кредиту з ПДВ нерозшифровані, так як сума ПДВ в одній накладній менше 10000 грн.

Відповідач, складаючи 06.10.2014 року акт і формуючи в ньому висновки не спростував можливість постачання ТОВ "БК "Адена" товарів саме із 54,8% обсягу нерозшифрованого ПДВ, занесених до електронної бази даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України.

З представлених інших актів від 15.02.2013 року, 15.03.2013 року, 04.07.2013 року, які представлені відповідачем в ході розгляду справи, та які не використовувалися в ході перевірки позивача, також встановлено щодо неможливості проведення перевірки контрагента у зв'язку із його відсутністю за адресою реєстрації. Аналіз даних ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на думку перевіряючих, вказує на відсутність у згаданого суб'єкта господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів, виконанні робіт, наданні послуг та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про удавану діяльність такого контрагента за перевіряємий період, по яких сформований його зобов'язання і податковий кредит.

Однак, такі висновки перевіряючими зроблено без посилання на будь-який запит і відповіді органів державної влади, які володіють відповідною інформацією і згідно закону ведуть її облік по юридичних особах з тих чи інших питань права власності чи користування певними активами (об'єктами речового права) станом на вересень, листопад 2012 року, лютий, березень, квітень і липень 2013 року . Перевіряючі виходили тільки з інформації наданої іншими структурами податкового органу. Відповідачем як і ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві жодних документів ТОВ "БК "Адена" не перевірялися, по суті не досліджувалося. Отримавши певну інформацію від ДПІ інших регіонів за місцем реєстрації контрагентів по ланцюгу (зібраної також без виїзної документальної перевірки), використали її та зробили суб'єктивні припущення про можливість застосування такої інформації до фінансово-господарських операцій такого платника податку, в тому числі ТОВ "Маріні".

З огляду на викладені вище обставини обґрунтовано звернуто увагу на те, що згідно наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року №984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (надалі по тексту також - Порядок №984), в редакції діючій на час проведення зустрічних звірок, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

У відповідності до підпункту 5.2. пункту 5 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Пункт 6 Порядку №984 встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Звертаючи на наведені приписи Порядку №984 акти перевірок контрагента позивача від 15.02.2013 року, 15.03.2013 року, 04.04.2013 року 04.07.2013 року не є належними та допустимими доказами у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на них як на обставини, які обґрунтовують правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість та формування валових витрат, на підставі лише таких актів, безпідставними.

Окрім цього постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року, яка набрала законної сили 15.10.2013р. визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо відображення у акті від 04.04.2013 року №1264/22.3/37634172 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "БК "Адена" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року даних в "Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів нарівні ДПА України".

В силу дії частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, що стосується позивача, то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його не спроможності виконувати господарські операції.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій позивачем з контрагентами відомості про останніх знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Вказані обставини не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті.Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагенти позивача були в установленому порядку зареєстрованими платником податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В матеріалах справи наявні подані позивачем завірені копії податкових накладних, виписаних ТОВ "БК "Адена" №223 від 14.11.2012 року, №241 від 15.11.2012 року, №242 від 15.11.2012 року, №41 від 05.02.2013 року, №61 від 06.02.2013 року, №81 від 07.02.2013 року, а також ПСК "Прикарпаткоопбуд" №5 від 10.09.2012 року, №6 від 11.09.2012 року, №7 від 11.09.2012 року, №9 від 12.09.2012 року, №11 від 12.09.2012 року, №12 від 13.09.2012 року, №14 від 14.09.2012 року, №15 від 17.09.2012 року, №16 від 18.09.2012 року, №17 від 19.09.2012 року, №18 від 20.09.2012 року, №19 від 21.09.2012 року, №20 від 24.09.2012 року, №21 від 25.09.2012 року, №22 від 26.09.2012 року, №23 від 27.09.2012 року, №25 від 28.09.2012 року.

Одночасно суд першої інстанції відхиляючи доводи відповідача про те, що не можуть вважаться належними документами первинного бухгалтерського обліку видаткові накладні, виписані від ТОВ "БК "Адена", у зв'язку із відсутністю в них даних щодо номера і дати довіреності посадових осіб ТОВ "Маріні", уповноважених керівником на отримання товарів, оскільки безпосереднім отримувачем товарів був сам директор товариства, який в силу вимог пункту 6.10 Статуту ТОВ "Маріні" має право без доручення (довіреності) здійснювати повноваження від імені товариства.

Отже за наведеними доказами встановленио рух товарів і зміну активів у капіталі у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Доводи представника відповідача про те, що факт безтоварності господарських операцій ТзОВ "БК "Адена" з іншими суб'єктами господарювання - їх постачальниками і покупцями по ланцюгу, є безумовною підставою для зняття відповідних сум із податкового кредиту позивача та виключення їх із валових витрат є протиправними.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару.

Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена у постановах Верховного Суду України від 19.11.2010 року у справі № 21-30а10, від 22.10.2010 року у справі № 31-3а10, від 19.11.2010 року у справі № 21-21а10 та від 31.01.2011 року у справах №№ 21-42а10 та 21-47а10, які, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень (в т.ч. державної податкової інспекції та адміністративного суду).

Такої ж правової позиції дотримувався Верховний Суд України і при вирішенні інших аналогічних справ у 2010-2013 роках та Європейський Суд з прав людини по справі «Булвес АД проти Болгарії» (рішення від 22.01.2009 року).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 року у справі № 809/3573/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.М.Обрізко

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено 09.02.2016 р.