Ухвала суду № 55650068, 04.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 р.Справа № 816/4350/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2015р. по справі № 816/4350/15

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просив зобов'язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 19,2000 га, з кадастровим номером 5325183200:00:023:0097, що розташована на території Мокиївської сільської ради Полтавської області та надати її в користування (оренду).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2015р. по справі № 816/4350/15 позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись із постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2015р., подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що провадження у справі належить закрити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 18.02.2015 позивачем подано клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 19,2000 га, з кадастровим номером 5325183200:00:023:0097, що розташована на території Мокиївської сільської ради Полтавської області та надати її в користування (оренду) терміном на 49 років.

Головне управління Держкомзему у Полтавській області своїм листом від 04.03.2015 №31-16-0.4-2451/2-15 повідомило позивача про те, що: назва документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (НВ- 5302321492015 від 17.02.2015) не відповідає назві виготовленої документації із землеустрою; мають місце розбіжності щодо площ та суміжних землекористувачів в поданому проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки потребують уточнення дані щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель визначених пунктом "г" частини першої статті 150 Земельного кодексу України (а.с. 13).

ОСОБА_1 управління Держкомзему у Полтавській області від 23.03.2015 №31-16-0.4-3108/2-15 повідомлено позивача, що зазначені у попередньому листі зауваження ОСОБА_2 не враховано, а також відсутня позначка Державного кадастрового реєстратора про проведення перевірки електронного документа (а.с. 14).

16.04.2015 позивачем подано клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 19,2000 га, що розташована на території Мокиївської сільської ради Полтавської області, з виправленими недоліками, вказаними у листах від 04.03.2015 №31-16-0.4-2451/2-15 (а.с. 10).

Однак, листом ОСОБА_1 управління Держкомзему у Полтавській області від 30.04.2015 №31-16-0.4-4685/2-15 повідомлено позивача, що в представленій на розгляд землевпорядній документації потребують уточнення дані: щодо землекористувача земельної ділянки ТОВ "Пирятин-зернопродукт", а саме, відсутня засвідчена нотаріально письмова згода землевласника (землекористувача); пунктів 6, 12, 16 у висновку відділу Держземагентства у Чорнухинському районі Полтавської області від 17.02.2015 №19-1626-0.3-1565/2-15 про погодження проектів землеустрою щодо цільового призначення земельних ділянок, законодавчої бази та державної реєстрації земельних ділянок: щодо цільового призначення земельних ділянок зазначеного в завданні на виконання робіт від 19 грудня 2014 року (стор. 4); щодо площ земельних ділянок зазначених в висновках ПП "Інститут агрономії" від 22.12.2014 № 1337, 1333, 1334, 1330 та від 12.01.2015 № 02 про якісну характеристику ґрунтів земельних ділянок площами 52.4009 га, 19.2002 га, 5.4558 га, 25.4002 га та 9.4000 га; щодо суміжних власників (землекористувачів) земельних ділянок, а саме, долучити їх погодження у відповідності до вимог ст. 198 Земельного кодексу країни.

Крім того, зазначено про відсутність позначки Державного кадастрового реєстратора про проведення перевірки електронного документа та не додано проект договору оренди земельної ділянки підписаної позивачем та витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (а.с. 15-16).

26.05.2015 позивачем подано клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 19,2000 га, що розташована на території Мокиївської сільської ради Полтавської області, з виправленими недоліками, вказаними у листі від 30.04.2015 №31-16-0.4-4685/2-15 (а.с. 11).

За результатами розгляду даного клопотання, Головне управління Держкомзему у Полтавській області листом від 02.06.2015 №5624/2-15 повідомило позивача про необхідність долучення до проекту землеустрою: матеріалів погодження проекту землеустрою; матеріалів геодезичних вишукувань, землевпорядного проектування; матеріалів перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) в повному обсязі, а також, проекту договору оренди земельної ділянки підписаного позивачем та витягу з Державного земельного кадастру по вказаній земельній ділянці (а.с. 12).

Позивач вважає, що вказані відмови ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, порушують його права та інтереси щодо користування земельною ділянкою, розташованою за межами населеного пункту на території Мокиївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, в зв'язку з чим звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача затвердити розроблений проект землеустрою.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що сукупність матеріалів, наданих позивачем та наявних у розпорядженні відповідача, включає в себе повний перелік документів, необхідних для задоволення клопотання, а тому відповідачем протиправно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в користування (оренду).

Колегія суддів, закриваючи провадження по справі, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 17 КАС встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі, набуття відповідних прав щодо них, може бути розглянуто за правилами КАС.

Як слідує з матеріалів справи, позивач оскаржує відмови ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, порушують його права та інтереси щодо користування земельною ділянкою, розташованою за межами населеного пункту на території Мокиївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, в зв'язку з чим звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача затвердити розроблений проект землеустрою.

Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом, маючи намір отримати право користування земельною ділянкою.

Отже, при вирішенні даної справи дослідженню підлягають саме обставини набуття позивачем права користування.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про набуття фізичною чи юридичною особою справа користування земельною ділянкою має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції (в залежності від складу сторін за позовом), оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічні висновки зроблені Верховним судом України у постанові від 24.02.2015 р. по справі № 21-34а15.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (неоднакове застосування норм матеріального чи процесуального права), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З врахуванням імперативності вищезазначеної процесуальної норми щодо обов'язковості рішень Верховного Суду України для всіх судів України, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у справі.

Відповідно до ч.1 п. 1 ст. 157 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що провадження по справі слід закрити.

За правилами пункту 4 частини 1 статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі, а відповідно доводи та обґрунтування сторін щодо правомірності оскаржуваних рішень відповідача не впливають на вирішення даної справи.

Враховуючи закриття провадження по справі доводи, обґрунтування осіб, які звернулись з апеляційною скаргою та інших осіб щодо неправомірності чи правомірності відмови в задоволенні адміністративного позову не впливають на вирішення даної справи.

Керуючись п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2015р. по справі № 816/4350/15 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Полтавській області про зобов'язання вчинити дії закрити.

Роз`яснити позивачу право звернення в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2016 р.