Ухвала суду № 55644564, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2016 р. м. Київ К/800/50287/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у письмовому порядку касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Мерзлякова Андрія Володимировича, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора за касаційною скаргою Державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Мерзлякова Андрія Володимировича (далі - Держреєстратор Мерзляков Андрій Володимирович) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ПАТ "ПУМБ" в Харківському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Держреєстратора Мерзлякова А.В., Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора.

Просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 23 квітня 2013 року № 1900802 та № 1900764 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язати відповідача припинити заборону на іпотеку на квартиру АДРЕСА_1, відповідно до договору іпотеки посвідченого 30 травня 2007 року № 5321658 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бервено Н.І. за реєстровим № 1280.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення від 23 квітня 2013 року

№ 1900802 та № 1900764 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язано Держреєстратора Мерзлякова А.В. припинити заборону на іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до договору іпотеки № 5321658, посвідченого 30 травня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бервено Н.І., реєстр № 1280.

В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

З судовими рішеннями не погодився Держреєстратор Мерзляков А.В. та подав до суду касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги послався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати рішення судів та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 квітня 2013 року позивачем подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяження щодо заборони та припинення іпотеки на квартиру АДРЕСА_1.

За результатами розгляду заяв та доданих до них документів відповідачем прийняті рішення від 23 квітня 2013 року № 1900764 та № 1900802, якими позивачеві із посиланням на положення пункту 4 статті 24 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-ІV), пунктів 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 730, відмовлено у здійсненні державної реєстрації іншого речового права іпотека на вказану вище квартиру.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій виходили із того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття рішень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах у справі та є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Під час постановлення оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанції не було враховано положення спеціальних норм права, які безпосередньо регламентують діяльність державного реєстратора прав на нерухоме майно, а саме положення Закону № 1952-ІV.

Так, державний реєстратор відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону № 1952-ІV зобов'язаний встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень, проте судами першої та апеляційної інстанції зазначене положення застосовано не було.

Також, відповідно до абзацу першого частини першої статті 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації підлягають саме факти виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, а так само факти виникнення, переходу та припинення обтяження таких прав, зокрема, іпотеки, як іншого речового права.

Відомості про факти виникнення, переходу, або припинення прав та їх обтяжень мають міститися в документах, що подаються на державну реєстрацію.

Вимоги щодо форми та змісту таких документів встановлюються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, цивільним законодавством України та Законом України від 05 червня 2003 року № 898-ІV "Про іпотеку".

Згідно з абзацом першим статті 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір має містити відомості про іпотекодавця та іпотекодержателя прав на нерухоме майно, зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та (або) посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання тощо.

За змістом частини першої статті 19 Закону України "Про іпотеку" зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню, а відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають також державній реєстрації.

Так само підлягають державній реєстрації й відомості про припинення іпотеки, відповідно до абзацу 3 статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Документи, які подаються для державної реєстрації припинення іпотеки мають відповідати формі та змісту самого правочину, яким встановлено таке обтяження.

Документи, окрім письмової форми, мають містити відомості, про факти припинення іпотеки, складені належними сторонами (стороною) такого правочину, або їх повноважними представниками.

З огляду на викладене вище, посилання суду апеляційної інстанції на лист начальника відділу по роботі з проблемними активами відділення позивача в

м. Харкові ОСОБА_6, як на підставу припинення іпотеки, не можна вважати належним чином оформленим волевиявленням сторони за договором іпотеки від 30 березня 2007 року № 5321658, юридичної особи - ПАТ "ПУМБ", іпотекодержателя, ані за формою, ані за змістом.

Крім того, в касаційній скарзі відповідачем зазначено, що для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень позивачем подано як підставу припинення іншого речового права, а саме: іпотеки на квартиру АДРЕСА_1, договір іпотеки від 30 березня 2007 року № 5321658 року, додаткову угоду від 02 лютого 2010 року № 5321658/20100202 до договору іпотеки та договір від 02 лютого 2010 року № 8543883 про внесення змін до договору іпотеки від 30 березня 2007 року № 5321658.

При цьому зазначено, що за основним договором іпотеки іпотекодержателем є ЗАТ "Перший український міжнародний банк", а згідно додаткової угоди та договору про внесення змін до договору іпотеки іпокекодержателем визначено ПАТ "Перший український міжнародний банк" - позивач по справі.

Суди першої та апеляційної інстанцій в порушення частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не врахували особливостей правового режиму інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не вжили передбачених процесуальним законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Припинення іпотеки (пункт 57 Порядку № 703) є самостійною реєстраційною дією, припинення ж заборони на нерухоме майно є іншою самостійною реєстраційною дією (пункт 69 Порядку № 703). Тоді як "припинення заборони на іпотеку" в контексті резолютивної частини суду першої інстанції не передбачено діючим законодавством з питань державної реєстрації прав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суди не виконали вимог вказаного процесуального закону й постановили рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому, вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід більш повно встановити обставини у справі та у залежності від встановленого вирішити спір.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Мерзлякова Андрія Володимировича відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року скасувати, а справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Мерзлякова Андрія Володимировича відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.